Протягом тижня, що минув, ядерна риторика в Україні помітно загострилася. На тлі удару по Дніпру російським «Кедром»/«Орешником»/«Рубежом» суспільство хвилює, чим Україна зможе відповісти на ескалацію агресії Росії у разі зменшення допомоги від західних партнерів. І все частіше у соцмережах можна побачити переконання, що війну може зупинити лише наявність власної ядерної зброї.
Але чи справді це так?
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) доступно пояснюють, що насправді потрібно для створення ядерної збої, чи є такі можливості в України, і чого більше у такому гіпотетичному кроці: ризиків чи переваг для Києва?
«Україна може розробити елементарну ядерну бомбу протягом кількох місяців», – зауважила у листопаді британська газета The Times. Видання посилалося на аналітичну доповідь українського Національного інституту стратегічних досліджень. Західні експерти, щоправда, оцінили такі заяви дуже скептично, а Міністерство закордонних справ України офіційно заявило, що жодних планів створення ядерної зброї Україна не розглядає.
...мабуть, і нам час помолитися цьому БоговіОлексій Їжак
«Я був здивований благоговінням Сполучених Штатів перед ядерною потугою Росії. Можливо, це коштувало нам війни. Вони ставляться до ядерної зброї, як до якогось Бога. Тому, мабуть, і нам час помолитися цьому Богові», – каже The Times керівник відділу Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак. Він – один з авторів звіту, на який посилається газета.
А ось про що у ньому йдеться: якщо США скоротять військову допомогу, то Україна, щоб захистися від Росії, могла би швидко розробити зброю, подібну до бомби «Товстун», яку США скинули на Нагасакі у 1945 році.
Україна має технологічний потенціал для перегляду без’ядерного статусу і набуття статусу ядерногоВалентин Бадрак
«Цього було б достатньо, щоб знищити цілу російську авіабазу чи зосереджені військові, промислові чи логістичні об'єкти», – стверджує експерт НІСД.
«Ми розуміємо, що технологічний потенціал створення ядерної зброї підпорядкований політичним рішенням. Тому, можна сказати так, що Україна має технологічний потенціал для перегляду без’ядерного статусу і набуття статусу ядерного», – сказав директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак на форумі VIA CARPATIA.
Якщо Трамп відмовив би Європі в «ядерній парасольці», логічним було би відновлення пропозиції щодо зміни ядерного статусу, вважає ексерт.
Бадрак припускає, що є сенс співпрацювати у цій сфері з Польщею, і що в перспективі це могло би стати прологом до створення субрегіонального союзу з Великою Британією за участі України, Польщі і країн Балтії.
Настав час подивитися на ядерну доктрину з точки зору національних інтересів України, наголошує директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь.
«Перш за все, національні інтереси України, а потім вже інше», – наголосив він.
Самусь вважає, що повномасштабна агресія Росії і загроза геноциду виводять Україну із парадигми, що України «має дотримуватися міжнародних зобов’язань режиму нерозповсюдження».
Чи реально це і що потрібно для створення ядерної бомби?
Це не є абсолютно абсурдним крокомМар’яна Буджерин
«Це не є абсолютно абсурдним кроком, тому що союзники США, зокрема, такі як Південна Корея, Тайвань, Японія і свого часу Західна Німеччина таки апелювали, якимось чином маніпулювали меседжем про свої ядерні амбіції, щоб вибороти більших гарантій безпеки. Можливо, за винятком Західної Німеччини, яка насправді, як потім виявилося, не мала якоїсь надійної чи розвиненої ядерної програми, хоча голосно про це заявляла ще на початку 60-х років», – каже Донбас. Реалії (проєкт Радіо Свобода) старша наукова співробітниця проєкту з управління атомом Гарвардського центру Белфера Мар’яна Буджерин.
Ці країни мали певні потужності для розробки ядерної зброї, каже експертка, тобто ця погроза мала під собою певні підстави, на відміну від України, якій намір створити ядерну зброю буде дуже важко втілити, якщо взагалі не неможливо.
Співрозмовниця Радіо Свобода вважає, що заяви про можливість швидко створити сотні ядерних боєголовок за теперішніх умов є більше блефом, аніж реальною можливістю і справжньою погрозою.
Україна контролює дев’ять діючих реакторів, має багато відпрацьованого ядерного палива і досвід створення ядерної зброї з радянських часів, тож зробити просту ядерну бомбу було б нескладно – це основні аргументи, які наводить Times.
Втім, науковці, з якими поспілкувалися Донбас Реалії, скептично ставляться до цих обґрунтувань і наголошують: не все так просто.
«Йдеться про складну систему завдань. Вони не є неможливі, їх було досягнуто принаймні дев'ятьма країнами, але це – час, розробки, складні інженерні завдання. Україні треба буде це все починати якщо не з нуля, то з набагато нижчої бази, ніж та, котра була в 90-х роках», – каже Мар’яна Буджерин.
... нам не дадуть цього зробити, по-друге, для цього потрібні великі грошіВолодимир Горбулін
Схожу думку висловлює перший секретар РНБО незалежної України Володимир Горбулін: крім технічного аспекту, йдеться про колосальну суму коштів і політичну спроможність.
«Я б зараз не згадував про можливість відновлення нашого ядерного потенціалу з таких причин: по-перше, нам не дадуть цього зробити, по-друге, для цього потрібні великі гроші, яких нам не вистачає на зброю, з якою треба воювати сьогодні на полі бою і мати в загашнику, якщо війна буде продовжуватися. А сьогодні ніхто не знає, скільки ця війна триватиме», – сказав він у коментарі для LIGA.net.
Щоб сконструювати ядерну бомбу, потрібні уран або плутоній. Критична маса саме цих речовин запускає некеровану ланцюгову реакцію поділу ядра, яка спричиняє вибух.
Україна не має часу на будівництво та експлуатацію великих об’єктів, необхідних для збагачення урану, тому для створення ядерної бомби можна використати саме плутоній з відпрацьованого ядерного палива, зазначає Times. Йдеться про використані паливні стрижні у сховищах, розміщених на території ЧАЕС.
Видання оцінює вагу наявного в Україні реакторного плутонію у 7 тонн. Однак, щоб виокремити цей матеріал, потрібні спеціальні потужності. Які саме?
Завод для виокремлення плутонію
Для більших кількостей необхідні справді промислові потужностіМар’яна Буджерин
«Сім тонн плутонію – це тисячі тон відпрацьованого палива, яке треба перепрацювати, щоб виокремити з нього цю речовину. Тобто для більших кількостей необхідні справді промислові потужності і промисловий реактор», – каже Мар’яна Буджерин.
Цієї кількості матеріалу може бути достатньо для арсеналу з кількох сотень простої ядерної зброї зі зниженою потужністю, але щоб використати це паливо, доведеться побудувати сепарувальну установку. А це займе роки і коштуватиме сотні мільярдів, пояснює у соцмережі X (колишньому твітері) науковець Міддлберійського інституту міжнародних досліджень у Монтереї Джеффрі Льюїс.
За його словами, для виготовлення «Товстуна» використовували приблизно 8 кілограмів плутонію, втім для простих озброєнь достатньо і чотирьох. Але проблема полягає в тому, як їх хімічно виокремити.
«У 2023 році Україна мала близько 7,4 тонн плутонію-239 в 1350 тоннах відпрацьованого палива з реакторів, які вона все ще контролює та експлуатує. Щороку Україна вивантажує приблизно 40 тонн відпрацьованого палива, яке містило б додатково приблизно 200 кілограмів плутонію-239», – розповідає науковець.
Льюїс наводить приклад: Китаю знадобилося десять років, щоб звести завод, який може переробляти близько 50 тонн ядерного палива на рік. У 1993-2003 роках будівництво коштувало 1,3 мільярда юанів. Сьогодні це понад мільярд доларів.
У дев’яностих національна лабораторія Міністерства енергетики США прогнозувала, що будувати простий завод можна 4-6 місяців. Рахункова палата США називала таку версію малоймовірною, але можливою за певних обставин. Тоді ж Управління технологічної оцінки та Дослідницька служба Конгресу говорили про таку цифру: приблизно 2-3 роки та 25 мільйонів доларів США. Сьогодні це 130 мільйонів доларів.
У волі я не сумніваюся, але персонал і техніка досить обмеженіДжеффрі Льюїс
«Певні обставини» означали «досвідчений персонал, готовий ризикнути радіаційним опроміненням, доступні матеріали та повну підтримку нації, готової ризикувати невдачею...» Чи є Україна таким випадком? У волі я не сумніваюся, але персонал і техніка досить обмежені», – аргументує Джеффрі Льюїс.
За словами Мар’яни Буджерин, теоретично можна виокремити плутоній в лабораторії «гарячих камер» Інституту ядерних досліджень, які використовують для досліджень, пов’язаних з іонізуючим випромінюванням. Якщо це робити 24 години на добу, протягом кількох місяців вдасться отримати матеріал для однієї одиниці озброєння, каже науковиця. Та чи врятує Україну одна бомба, якщо Росія має в своєму арсеналі тисячі одиниць? Адже стримування працює лише тоді, коли нападник вірить у перевагу супротивника.
Навіть якщо Україні вдасться виокремити плутоній, доведеться мати справу з цілим рядом технічних процесів.
Інженерні виклики
Після виокремлення плутонію, цей хімічний елемент складають у «сердечники», навколо яких розміщують пристрої із вибухівкою. Вона стискає матерію докупи і починає ядерну реакцію всередині пристрою. Крім цього, потрібно створити дизайн боєголовки і випробовувати сам пристрій.
«Я не кажу про самі ядерні випробування, але навіть про те, як спрацьовують ці дуже високоточні мікроелементи, – пояснює далі дослідниця центру Белефера. – Треба мати свою електроніку, мікросхеми або роздобути їх за кордоном. Тобто це інженерний процес побудови самої боєголовки. Потрібно випробувати ракети в польоті з таким самим, але неядерним, навантаженням. Адже вибух певним чином програмується. Тоді треба прораховувати, на якійсь ланці балістичної траєкторії має запрацювати певна електроніка».
Засоби доставки
«Товстун», на прикладі якого Times прогнозує створення української ядерної зброї, був гравітаційною бомбою. Тобто він не мав системи наведення і доставлявся літаком, який скинув пристрій на місто. А це – нерелевантний спосіб доставки для сучасних воєн, підкреслюють експерти.
«Тобто тоді боєголовку треба зменшувати і робити головну частину ракети в ядерному оснащенні. Це ще одне достатньо складне завдання, – каже Мар’яна Буджерин. – Скажімо, Північній Кореї, яка має плутонієвий реактор, що виробляє достатньо ядерного матеріалу, яка навіть проводила випробування цих пристроїв, знадобилися роки, щоб зменшити і вмістити його в боєголовку, яку можна доставляти на великі відстані ракетою».
У матеріалі Times згадується, що Україна близька до створення власних балістичних ракет із дальністю 1000 кілометрів і вже за шість місяців має продемонструвати їх.
Чи зможуть ці ракети доставляти ядерні боєголовки, – малоймовірно, кажуть експерти, бо, щоб припасувати ядерний пристрій до балістичної ракети, потрібно більше, ніж кілька місяців. А без цього супротивника навряд вдасться налякати.
«Системи доставки в ядерному рівнянні є дуже важливими. Якщо є бомба, але немає способу її надійним чином доставити до цілей, вона опиняється під прицілом противника на власній території», – додає співробітниця Гарвардської школи Кеннеді.
Брак науковців
Крім потужностей і коштів для розробки ядерної програм, потрібні фахівці: інженери, хіміки, фізики. Українські вчені брали участь в радянській ядерній програмі та розробці міжконтинентальних ракет, однак з часом цей досвід атрофувався.
«Науковці, які займаються ядерною фізикою, в Харківському чи в Київському інституті ядерних досліджень, працюють над іншим рядом проблем. Фізика, навіть якщо йдеться про ядерну, охоплює дуже широке коло питань», – додає Буджерин.
Убезпечення від обстрілів
Росія атакувала б завод з переробки під час будівництваДжеффрі Льюїс
«Росія, безумовно, атакувала б завод з переробки під час будівництва, якщо тільки Україна не зможе тримати це у секреті», – пише Джеффрі Льюїс.
Приховувати як від розвідки противника, так і від західних спецслубж такий проєкт навряд вдасться – принаймні на довго, зауважують співрозмовники. Україна може розмістити завод з переробки урану та інші потужності під землею, але це збільшує час на будівництво і фінансові витрати.
А ще країна досить прозоро співпрацювала з міжнародною системою і режимом нерозповсюдження. І через це буде набагато важче щось приховати ймовірні розробки чи уникнути їхнього викриття.
Які наслідки?
«Я не оскаржую той факт, що Україна може за декілька місяців виокремити достатньо плутонію з відпрацьованого палива, навіть дослідницькими методами, для одного чи двох пристроїв. Але це не робить погоду Україні ніяким чином, тобто це наражає Україну на всі негативні наслідки», – каже Мар’яна Буджерин.
Порушення режиму нерозповсюдження тягне за собою санкції.
«Це будуть абсолютно правильні санкції, які застосовуються, наприклад, до Північної Кореї чи Ірану. Це – юридично, а політично – ті, хто говорить сьогодні про набуття Україною ядерного статусу – це або тотальні невігласи, які абсолютно не розуміють, що таке ядерна зброя, або це російські провокатори», – сказав у інтерв’ю Радіо Свобода Юрій Костенко, який був переговорником від України щодо ядерного роззброєння до липня 1993 року.
Втім, Україна може відчути на собі і не такий очевидний наслідок. Адже у випадку ймовірного створення ядерної зброї буде порушена система гарантій та інспекцій МАГАТЕ.
Ядерний матеріал країни перебуває на обліку. Тож, приміром, у випадку нестачі контейнерів з відпрацьованим ядерним паливом цей факт декларуватиметься організацією. Втримати це в секреті буде майже нереально.
Чи варто втрачати поставки паливних збірок, щоб розробити одну бомбу?Мар’яна Буджерин
«Можна почути, що Захід перестане надавати Україні допомогу. Але цілком можливо, що Захід і так перестане це робити (після інавгурації Дональда Трампа і можливої зміни його політики – ред.). Але стоїть питання про поставку ядерного палива для українських атомних електростанцій. Зараз це – 70% всієї генерації електроенергії. І нині Україна залежить від одного-єдиного постачальника – західного Westinghouse», – пояснює співробітниця проєкту управління атомом.
Тож один з логічних і швидких наслідків – припинення співпраці з Україною в цивільній атомній енергетиці.
«Це те, що сталося з іншими країнами, які наразилися на порушення режиму нерозповсюдження. І тоді виникає питання: а звідки брати паливо для всіх наших атомних електростанцій? Чи варто втрачати поставки паливних збірок, щоб розробити одну бомбу?», – додає Буджерин.
Вона каже, що українського боку помітна обмежена обізнаність в нюансах цієї технології. Водночас на Заході набагато більше спеціалістів, які добре розуміються на розробці ядерної зброї, тому подіні заяви про швидкі можливості виглядають несерйозними.
«Ми маємо «завдячувати» Росії за те, що в нас зараз постійно стоїть це питання. Тобто Путін постійно підігріває ці настрої в Україні і не дає цьому питанню вщухнути. Росіяни вже говорили про «біолабораторії», тепер ще буде українська ядерна програма, якої просто не існує», – каже Мар’яна Буджерин.
Це дуже різкий поворот від того напрямку в міжнародній політиці, який виглядав обнадійливимМар’яна Буджерин
На переконання експертки, подібні заяви – своєрідний індикатор того, як ядерні питання опиняються на порядку денному внаслідок зловживання Росією своїм ядерним статусом і водночас – стриманості західних партнерів через побоювання ядерної ескалації. Це демонструє, що цінність ядерної зброї серед політичних і військових діячів підвищується.
«Це не означає, що Україна чи будь-яка інша країна одразу піде на розповсюдження, набуття цієї зброї. Але це дуже різкий поворот від того напрямку в міжнародній політиці, який виглядав обнадійливим, до якого після Холодної війни йшли роками: зменшувати ризики, значення і роль ядерної зброї в міжнародній політиці. Тепер ми бачимо, що маятник відійшов в абсолютно іншу сторону», – підсумовує дослідниця центру Белфера.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Форум