Київ – Через кількасот мільйонів років Північний льодовитий океан та Карибське море зникнуть, а Азія й Америка утворять надконтинент, який простягатиметься майже через усю Північну півкулю. Такий висновок оприлюднили американські геологи, які здійснили аналіз руху цих велетенських масивів суходолу. Вони також прогнозують пізніше приєднання Австралії до цього надконтиненту.
Раніше геологи неодноразово прогнозували, що Америка зрештою зіткнеться з Азією й разом вони утворять новий суперконтинент, Амазію. За однією з версій – частково уздовж кордонів Пангеї (надконтиненту, який понад 200 мільйонів років тому об’єднував майже весь суходіл), а саме – в сучасному Атлантичному океані. За іншою – злиття відбудеться з протилежного боку планети, у Тихому океані.
Цього тижня дослідники з Єльського університету, що у США, запропонували третій варіант: утворення надконтиненту, вважають вони, відбудеться у Північному льодовитому океані.
У дослідженні, опублікованому цього тижня у журналі Nature, група вчених на чолі з Россом Мітчеллом звернула увагу на те, що прогнози щодо двох вищезгаданих моделей «не вкладаються в геологічні дані про реальні надконтиненти». Під час створення власної моделі вони використали відомості про періодичне зсування магнітних полюсів Землі: знаючи цю інформацію, можна обчислити напрямок руху літосферних плит чи навіть їхнє розташування на глобусі в конкретний період часу.
Мітчелл і його колеги проаналізували дані про так званий «дрейф полюсів», вивчаючи породи-«компаси» (зокрема, глину), у структурі яких відображаються зрушення полюсів та рух континентів. Завдяки цьому їм вдалося відтворити рух крайніх точок земної осі та, відповідно, процес утворення й розпаду двох стародавніх надконтинентів – згаданої Пангеї та Родинії, що гіпотетично існувала близько мільярда років тому.
За розрахунками дослідників із Єльського університету, новий центр формування надконтиненту буде в Північній Америці. Сучасна Азія рухатиметься по дну Північного льодовитого океану в бік Північної Америки, з якою вона зрештою з’єднається. «Окрім того, у північному напрямку нині просувається Австралія, тобто і цей материк колись приєднається до Азії – десь між Індією та Японією», – додає Росс Мітчелл.
Вчені: вагітна жінка, проходячи хіміотерапію, не шкодить своїй дитині
Бельгійські вчені вважають, що хіміотерапія, яку проходить вагітна жінка, хвора на рак, у перспективі не завдасть шкоди розвитку немовляти. The Guardian, де аналізується дослідження, опубліковане цього тижня у журналі Lancet Oncology, пише, що зазвичай, коли у вагітної жінки діагностують рак, перед лікарями й пацієнткою постає складне запитання: як лікувати хворобу таким чином, щоб не нашкодити ще не народженій дитині?
Загалом вважається, що якщо вдатися до хіміотерапії у перші 12 тижнів вагітності (коли, зокрема, формуються органи малюка), шанси, що дитина народиться з відхиленнями, дуже високі. Водночас, якщо відтермінувати лікування, хвороба поширюватиметься.
Дослідження, проведене вченими Левенського католицького університету, що у Бельгії, на чолі з Фредеріком Аманом, об’єднало спостереження за 70 дітьми, чиї матері у період вагітності були змушені лікувати рак. Робота, розпочата у 2005 році, включала у себе перевірку щокілька років фізичних та розумових здібностей цих дітей. З’ясувалося, що здібності малюків, чиї матері проходили курс хіміотерапії під час вагітності, нічим не відрізняються від можливостей їхніх однолітків.
Натомість вчені зафіксували проблеми у розвитку дітей, які народилися передчасно (зокрема тому, що їхнім матерям свого часу порекомендували народити на кілька тижнів раніше, щоб пошвидше почати лікування і, таким чином, не зашкодити немовляті). За даними дослідників, певні відхилення зафіксували в усіх недоношених дітей.
«Ми побачили, що діти, які в утробі матері потрапили під вплив хіміотерапії, після народження розвиваються так само, як і інші малюки. Тож, імовірно, вагітні жінки, хворі на рак, повинні дотримуватися тих самих вказівок лікарів, що й невагітні. Водночас, безперечно, потрібно дуже пильно стежити за розвитком плоду з моменту початку лікування», – резюмують науковці з Бельгії, але й наголошують: оскільки їхні висновки – перші такого кшталту, то потребують іще ретельної перевірки.
Собаки розуміють людину краще, ніж її «родичі» шимпанзе
«Шимпанзе можуть бути нашими близькими родичами, але вони точно не розуміють нас так добре, як собаки», – пише Discovery News, коментуючи нове дослідження вчених із лейпцизького Інституту еволюційної антропології Макса Планка, опубліковане в журналі PLoS ONE. За його висновками, якщо шимпанзе взагалі байдужі до людських жестів, то собаки звертають на це особливу увагу і переважно точно розуміють, чого хоче людина.
«Думаю, ми маємо справу з адаптацією собак до людських форм комунікації», – каже співавтор дослідження Юліане Камінскі. Вона додає: існує безліч доказів того, що одомашнення цих тварин дуже вплинуло на їхнє пристосування до людського середовища. За словами Камінскі, ймовірно, що нині собаки народжуються вже з цією здатністю (розуміти жести та вказівки людини), оскільки такі можливості цих домашніх улюбленців фіксують вже в віці 6 тижнів.
Під час експерименту Камінскі та її колеги порівнювали, наскільки добре шимпанзе та собаки можуть розуміти, що людина має на увазі, коли вказує на якийсь предмет. Мотивацією для тварини була їжа: сік та арахіс для мавпи, сухий корм для собаки. Шимпанзе провалив випробування: тварина взагалі ігнорувала людські жести. Пес натомість продемонстрував успішний результат.
За словами Камінскі, навіть вовки, попри родову близькість із собакою, не мають цієї навички. «Якщо навіть вовк виріс у людському середовищі, він усе одно не такий кмітливий у комунікації з людиною. Собаки можуть «зчитувати» людські жести з раннього віку», – резюмує дослідниця.
Раніше геологи неодноразово прогнозували, що Америка зрештою зіткнеться з Азією й разом вони утворять новий суперконтинент, Амазію. За однією з версій – частково уздовж кордонів Пангеї (надконтиненту, який понад 200 мільйонів років тому об’єднував майже весь суходіл), а саме – в сучасному Атлантичному океані. За іншою – злиття відбудеться з протилежного боку планети, у Тихому океані.
Цього тижня дослідники з Єльського університету, що у США, запропонували третій варіант: утворення надконтиненту, вважають вони, відбудеться у Північному льодовитому океані.
У дослідженні, опублікованому цього тижня у журналі Nature, група вчених на чолі з Россом Мітчеллом звернула увагу на те, що прогнози щодо двох вищезгаданих моделей «не вкладаються в геологічні дані про реальні надконтиненти». Під час створення власної моделі вони використали відомості про періодичне зсування магнітних полюсів Землі: знаючи цю інформацію, можна обчислити напрямок руху літосферних плит чи навіть їхнє розташування на глобусі в конкретний період часу.
Мітчелл і його колеги проаналізували дані про так званий «дрейф полюсів», вивчаючи породи-«компаси» (зокрема, глину), у структурі яких відображаються зрушення полюсів та рух континентів. Завдяки цьому їм вдалося відтворити рух крайніх точок земної осі та, відповідно, процес утворення й розпаду двох стародавніх надконтинентів – згаданої Пангеї та Родинії, що гіпотетично існувала близько мільярда років тому.
За розрахунками дослідників із Єльського університету, новий центр формування надконтиненту буде в Північній Америці. Сучасна Азія рухатиметься по дну Північного льодовитого океану в бік Північної Америки, з якою вона зрештою з’єднається. «Окрім того, у північному напрямку нині просувається Австралія, тобто і цей материк колись приєднається до Азії – десь між Індією та Японією», – додає Росс Мітчелл.
Вчені: вагітна жінка, проходячи хіміотерапію, не шкодить своїй дитині
Бельгійські вчені вважають, що хіміотерапія, яку проходить вагітна жінка, хвора на рак, у перспективі не завдасть шкоди розвитку немовляти. The Guardian, де аналізується дослідження, опубліковане цього тижня у журналі Lancet Oncology, пише, що зазвичай, коли у вагітної жінки діагностують рак, перед лікарями й пацієнткою постає складне запитання: як лікувати хворобу таким чином, щоб не нашкодити ще не народженій дитині?
Загалом вважається, що якщо вдатися до хіміотерапії у перші 12 тижнів вагітності (коли, зокрема, формуються органи малюка), шанси, що дитина народиться з відхиленнями, дуже високі. Водночас, якщо відтермінувати лікування, хвороба поширюватиметься.
Дослідження, проведене вченими Левенського католицького університету, що у Бельгії, на чолі з Фредеріком Аманом, об’єднало спостереження за 70 дітьми, чиї матері у період вагітності були змушені лікувати рак. Робота, розпочата у 2005 році, включала у себе перевірку щокілька років фізичних та розумових здібностей цих дітей. З’ясувалося, що здібності малюків, чиї матері проходили курс хіміотерапії під час вагітності, нічим не відрізняються від можливостей їхніх однолітків.
Натомість вчені зафіксували проблеми у розвитку дітей, які народилися передчасно (зокрема тому, що їхнім матерям свого часу порекомендували народити на кілька тижнів раніше, щоб пошвидше почати лікування і, таким чином, не зашкодити немовляті). За даними дослідників, певні відхилення зафіксували в усіх недоношених дітей.
«Ми побачили, що діти, які в утробі матері потрапили під вплив хіміотерапії, після народження розвиваються так само, як і інші малюки. Тож, імовірно, вагітні жінки, хворі на рак, повинні дотримуватися тих самих вказівок лікарів, що й невагітні. Водночас, безперечно, потрібно дуже пильно стежити за розвитком плоду з моменту початку лікування», – резюмують науковці з Бельгії, але й наголошують: оскільки їхні висновки – перші такого кшталту, то потребують іще ретельної перевірки.
Собаки розуміють людину краще, ніж її «родичі» шимпанзе
«Шимпанзе можуть бути нашими близькими родичами, але вони точно не розуміють нас так добре, як собаки», – пише Discovery News, коментуючи нове дослідження вчених із лейпцизького Інституту еволюційної антропології Макса Планка, опубліковане в журналі PLoS ONE. За його висновками, якщо шимпанзе взагалі байдужі до людських жестів, то собаки звертають на це особливу увагу і переважно точно розуміють, чого хоче людина.
«Думаю, ми маємо справу з адаптацією собак до людських форм комунікації», – каже співавтор дослідження Юліане Камінскі. Вона додає: існує безліч доказів того, що одомашнення цих тварин дуже вплинуло на їхнє пристосування до людського середовища. За словами Камінскі, ймовірно, що нині собаки народжуються вже з цією здатністю (розуміти жести та вказівки людини), оскільки такі можливості цих домашніх улюбленців фіксують вже в віці 6 тижнів.
Під час експерименту Камінскі та її колеги порівнювали, наскільки добре шимпанзе та собаки можуть розуміти, що людина має на увазі, коли вказує на якийсь предмет. Мотивацією для тварини була їжа: сік та арахіс для мавпи, сухий корм для собаки. Шимпанзе провалив випробування: тварина взагалі ігнорувала людські жести. Пес натомість продемонстрував успішний результат.
За словами Камінскі, навіть вовки, попри родову близькість із собакою, не мають цієї навички. «Якщо навіть вовк виріс у людському середовищі, він усе одно не такий кмітливий у комунікації з людиною. Собаки можуть «зчитувати» людські жести з раннього віку», – резюмує дослідниця.
