Війна на Балканах закінчилася понад десятиліття тому, але досі багато хто у Белграді відмовляється визнавати, що передовсім етнічні серби причетні до багатьох воєнних злочинів. Сербський юрист Наташа Кандич не боїться йти проти течії і заохочує співвітчизників дізнатися правду про недавнє минуле, нехай подекуди і дуже гірку.
Її не раз погрожували вбити. Але Наташа Кандич, якій за 60, далі їздить на роботу на автобусі. Вона каже, що таким чином використовує можливість спілкуватися зі співвітчизниками, як прихильниками, так і своїми запеклими критиками.
«Я правозахисниця, і це мій життєвий вибір. Я боялася лише одного разу, після незалежності Косова, тому що державні інститути налаштовували пресу і людей проти мене, бо я підтримувала цю незалежність. Але я не боюся. Я лише дуже стурбована становищем у Сербії», – говорить сербська активістка.
Двадцять років тому Наташа Кандич засновувала Центр гуманітарного права у Белграді. Він має на меті задокументувати злочини і покарати тих, хто брав участь у зґвалтуваннях, тортурах і вбивствах під час міжетнічних воєн на теренах колишньої Югославії у 1990-ті роки. Як кажуть учні Наташі Кандич, її гасло – спиратися на факти і правду.
Саме Кандич зібрала ключові докази про роль сербів у масових вбивствах боснійських чоловіків і хлопчиків у 1995 році у Сребрениці. Тоді загинуло понад 8 тисяч осіб. Організатори розправи – Радован Караджич і Ратко Младич – постали перед трибуналом ООН у Гаазі.
А коли в Сербії в 2003 році почалися місцеві суди над підозрюваними у воєнних злочинах, то саме Наташа Кандич переконала жертв з Косова свідчити проти сербських нападників.
«Виступати проти безкарності воєнних злочинів у Сербії – дуже складне завдання, і є чимало представників еліти й політиків, які радше б не хотіли, щоб вона цим займалася. Вона це робить, незважаючи на дуже складні обставини, величезний спротив», – каже дослідниця на Балканах міжнародної правозахисної організації Amnesty International Сіан Шон.
Антисербська позиція?
Остання заява Наташі Кандич знову викликала бурхливу реакцію. Посилаючись на свідчення з Гааги, вона висловила думку, що новий керівник Генштабу Сербії Любіша Дікович не може обіймати цю посаду через причетність до воєнних злочинів у минулому. Під час косовської кампанії Дікович був офіцером. Правозахисниця визнає, що новий командувач сербської армії, можливо, не брав безпосередньої участі у розправі, але запитує, чи може він керувати армією, якщо раніше не попередив злочину.
Міністр оборони Сербії Драґан Шутанович назвав таку критику «жахливою», а прокурор з воєнних злочинів Владімір Вукчевич звинуватив Центр гуманітарного права в антисербській позиції.
Наташа Кандич каже Радіо Свобода, що здивована такою реакцією, але думки не змінила. «Якщо ми хочемо змін, якщо хочемо демократичного майбутнього, якщо ми хочемо бачити Сербію у Європейському Союзі, то це означає, що нам потрібні нові люди, які візьмуть відповідальність за минулі зловживання і будуватимуть майбутнє на повазі до жертв, будуть до них уважними через їхні страждання і їхню потребу правосуддя», – переконана сербська правозахисниця.
Матеріал підготували Мар’яна Драч і Daisy Sindelar
Її не раз погрожували вбити. Але Наташа Кандич, якій за 60, далі їздить на роботу на автобусі. Вона каже, що таким чином використовує можливість спілкуватися зі співвітчизниками, як прихильниками, так і своїми запеклими критиками.
Це мій життєвій вибірНаташа Кандич
«Я правозахисниця, і це мій життєвий вибір. Я боялася лише одного разу, після незалежності Косова, тому що державні інститути налаштовували пресу і людей проти мене, бо я підтримувала цю незалежність. Але я не боюся. Я лише дуже стурбована становищем у Сербії», – говорить сербська активістка.
Двадцять років тому Наташа Кандич засновувала Центр гуманітарного права у Белграді. Він має на меті задокументувати злочини і покарати тих, хто брав участь у зґвалтуваннях, тортурах і вбивствах під час міжетнічних воєн на теренах колишньої Югославії у 1990-ті роки. Як кажуть учні Наташі Кандич, її гасло – спиратися на факти і правду.
Саме Кандич зібрала ключові докази про роль сербів у масових вбивствах боснійських чоловіків і хлопчиків у 1995 році у Сребрениці. Тоді загинуло понад 8 тисяч осіб. Організатори розправи – Радован Караджич і Ратко Младич – постали перед трибуналом ООН у Гаазі.
А коли в Сербії в 2003 році почалися місцеві суди над підозрюваними у воєнних злочинах, то саме Наташа Кандич переконала жертв з Косова свідчити проти сербських нападників.
Виступати проти безкарності воєнних злочинів у Сербії дуже складне завданняСіан Шон
«Виступати проти безкарності воєнних злочинів у Сербії – дуже складне завдання, і є чимало представників еліти й політиків, які радше б не хотіли, щоб вона цим займалася. Вона це робить, незважаючи на дуже складні обставини, величезний спротив», – каже дослідниця на Балканах міжнародної правозахисної організації Amnesty International Сіан Шон.
Антисербська позиція?
Остання заява Наташі Кандич знову викликала бурхливу реакцію. Посилаючись на свідчення з Гааги, вона висловила думку, що новий керівник Генштабу Сербії Любіша Дікович не може обіймати цю посаду через причетність до воєнних злочинів у минулому. Під час косовської кампанії Дікович був офіцером. Правозахисниця визнає, що новий командувач сербської армії, можливо, не брав безпосередньої участі у розправі, але запитує, чи може він керувати армією, якщо раніше не попередив злочину.
Міністр оборони Сербії Драґан Шутанович назвав таку критику «жахливою», а прокурор з воєнних злочинів Владімір Вукчевич звинуватив Центр гуманітарного права в антисербській позиції.
Наташа Кандич каже Радіо Свобода, що здивована такою реакцією, але думки не змінила. «Якщо ми хочемо змін, якщо хочемо демократичного майбутнього, якщо ми хочемо бачити Сербію у Європейському Союзі, то це означає, що нам потрібні нові люди, які візьмуть відповідальність за минулі зловживання і будуватимуть майбутнє на повазі до жертв, будуть до них уважними через їхні страждання і їхню потребу правосуддя», – переконана сербська правозахисниця.
Матеріал підготували Мар’яна Драч і Daisy Sindelar
