– Пане посол, Москва домагається від Євросоюзу безвізових поїздок. Мало хто зі спостерігачів вірить, що цей режим взагалі можна запровадити у відносно близькому майбутньому. Які терміни ви самі передбачаєте для початку безвізових поїздок з Росії в Європу і навпаки?
– Я б хотів сказати дві речі, які на перший погляд суперечать одна одній, але водночас цілком вірні. З одного боку, наша зацікавленість у тому, що колись безвізовий режим між Росією і Європою буде встановлено – це реальна зацікавленість, а не просто слова. Але абсолютно вірно і те, що це відбудеться не завтра. Ми вже домовилися про те, щоб виробити спільний підхід до цього питання, на саміті минулого року вирішили визначити конкретні кроки, щоб досягти мети… Наприклад, для представників деяких професій, у тому числі журналістів, стане нормальною практикою видача довгострокових багаторазових віз. Але й для звичайних громадян, які вже отримували візи до Європи кілька разів і не мали порушень, можливо, скоро будуть доступні багаторазові візи строком до 5 років. Це є предметом переговорів, і як це буде виглядати в остаточному вигляді, поки невідомо, але в будь-якому випадку це буде серйозним кроком вперед тоді, коли ми працюємо над безвізовим режимом.
– Як не дивно, але Росія, яка домагається безвізового обміну з Європою, не поспішає робити кроки назустріч європейським журналістам.
– Це правда, і в наших дискусіях чомусь часто забувається, що громадянам європейських країн зовсім не легше, а іноді і навпаки, набагато складніше отримати візу в Росію, ніж росіянам у Європу.
– Наскільки зараз стабільні відносини Євросоюзу і Росії в галузі поставок енергоносіїв? Я це запитую з огляду на ситуацію, яка складається у відносинах Росії з її сусідами, такими, як Україна і Білорусь.
– Я радий констатувати, що зараз ми, так би мовити, насолоджуємося спокійною і зрозумілою співпрацею в цій сфері після певного тертя, яке мало місце два-три роки тому. Це дуже добре, тому що в спокійній обстановці ми можемо вже щось планувати на майбутнє, і ми зараз обговорюємо «дорожню карту» в галузі поставок енергоносіїв на дуже тривалий період – до 2050 року. Ці відносини «постачальник-споживач» – це не щось короткочасне, вони триватимуть, і ми повинні обмінюватися думками з приводу того, яким ми бачимо розвиток усієї цієї сфери. Я радий, що зараз у нас, очевидно, позитивна співпраця, і хоча є жарт, що газ – це дуже нестабільна субстанція, але в даний час ми стоїмо на дуже твердому ґрунті.
– Іноді лунає думка, і, до речі, періодично вона звучить і в Європарламенті, що європейські чиновники занадто цінують поставки газу і нафти в Європу, щоб дратувати Москву нагадуваннями про необхідність дотримання демократичних норм. Хіба це не правда, що в органах влади Євросоюзу побоюються зіпсувати ту відносну стабільність поставок енергоносіїв, про яку Ви сказали, і, фактично, обміняли свою відданість цінностям демократії на цю стабільність?
– Я розумію ваше бажання поставити гостре питання, щоб привернути увагу слухача, читача, але я думаю, що воно жодною мірою не відображає реальності. Наші відносини з Росією мають безліч аспектів, вони дуже складні за своєю структурою. І всі ці аспекти важливі, а не тільки енергетика. Звичайно, питання прав людини самі по собі дуже важливі. І, звичайно, ніякої торгівлі з цього питання немає, це абсолютно ясно. Я думаю, що зміни все ж відбуваються. І мені здається, що не можна домогтися прогресу у відносинах з партнером, намагаючись його повчати. Зрештою, можна і розійтися в думках, але спроби читати лекції партнеру справі не допомагають. Я думаю, ми повинні залишатися оптимістами. Крок за кроком, потроху, але ми рухаємося вперед.
– Яка можливість того, що якщо відповідальні за смерть російського борця з корупцією, юриста Сергія Магнітського (він загинув у камері попереднього ув’язнення 2009 року після того, як йому відмовили у невідкладній операції) не будуть покарані у Росії, то у Європейському Союзі запровадять санкції проти тих чиновників, які допустили його загибель? Чи обговорюється зараз можливість таких санкцій на рівні Європейського Союзу?
– І з обговорення в Європарламенті, і з дебатів у парламенті Нідерландів ясно, що з приводу цього випадку існує дійсно серйозне занепокоєння – не тільки через загибель людини, але ще й через те, що цей випадок дуже показовий. До нього прикута справді велика увага. Гадаю, що дуже важливо, щоб результат, який отримають у результаті розслідування цієї справи, був ясним з точки зору закону і справедливості, відповідальні були визначені і заходи схвалені. Але давайте поки не будемо поспішати, потрібно зачекати.
Розширену версію інтерв’ю з послом ЄС у Москві Фернандо Валенсуелою ви зможете прочитати на сайті Російської служби Радіо Свобода.
– Я б хотів сказати дві речі, які на перший погляд суперечать одна одній, але водночас цілком вірні. З одного боку, наша зацікавленість у тому, що колись безвізовий режим між Росією і Європою буде встановлено – це реальна зацікавленість, а не просто слова. Але абсолютно вірно і те, що це відбудеться не завтра. Ми вже домовилися про те, щоб виробити спільний підхід до цього питання, на саміті минулого року вирішили визначити конкретні кроки, щоб досягти мети… Наприклад, для представників деяких професій, у тому числі журналістів, стане нормальною практикою видача довгострокових багаторазових віз. Але й для звичайних громадян, які вже отримували візи до Європи кілька разів і не мали порушень, можливо, скоро будуть доступні багаторазові візи строком до 5 років. Це є предметом переговорів, і як це буде виглядати в остаточному вигляді, поки невідомо, але в будь-якому випадку це буде серйозним кроком вперед тоді, коли ми працюємо над безвізовим режимом.
– Як не дивно, але Росія, яка домагається безвізового обміну з Європою, не поспішає робити кроки назустріч європейським журналістам.
– Це правда, і в наших дискусіях чомусь часто забувається, що громадянам європейських країн зовсім не легше, а іноді і навпаки, набагато складніше отримати візу в Росію, ніж росіянам у Європу.
– Наскільки зараз стабільні відносини Євросоюзу і Росії в галузі поставок енергоносіїв? Я це запитую з огляду на ситуацію, яка складається у відносинах Росії з її сусідами, такими, як Україна і Білорусь.
– Я радий констатувати, що зараз ми, так би мовити, насолоджуємося спокійною і зрозумілою співпрацею в цій сфері після певного тертя, яке мало місце два-три роки тому. Це дуже добре, тому що в спокійній обстановці ми можемо вже щось планувати на майбутнє, і ми зараз обговорюємо «дорожню карту» в галузі поставок енергоносіїв на дуже тривалий період – до 2050 року. Ці відносини «постачальник-споживач» – це не щось короткочасне, вони триватимуть, і ми повинні обмінюватися думками з приводу того, яким ми бачимо розвиток усієї цієї сфери. Я радий, що зараз у нас, очевидно, позитивна співпраця, і хоча є жарт, що газ – це дуже нестабільна субстанція, але в даний час ми стоїмо на дуже твердому ґрунті.
– Іноді лунає думка, і, до речі, періодично вона звучить і в Європарламенті, що європейські чиновники занадто цінують поставки газу і нафти в Європу, щоб дратувати Москву нагадуваннями про необхідність дотримання демократичних норм. Хіба це не правда, що в органах влади Євросоюзу побоюються зіпсувати ту відносну стабільність поставок енергоносіїв, про яку Ви сказали, і, фактично, обміняли свою відданість цінностям демократії на цю стабільність?
– Я розумію ваше бажання поставити гостре питання, щоб привернути увагу слухача, читача, але я думаю, що воно жодною мірою не відображає реальності. Наші відносини з Росією мають безліч аспектів, вони дуже складні за своєю структурою. І всі ці аспекти важливі, а не тільки енергетика. Звичайно, питання прав людини самі по собі дуже важливі. І, звичайно, ніякої торгівлі з цього питання немає, це абсолютно ясно. Я думаю, що зміни все ж відбуваються. І мені здається, що не можна домогтися прогресу у відносинах з партнером, намагаючись його повчати. Зрештою, можна і розійтися в думках, але спроби читати лекції партнеру справі не допомагають. Я думаю, ми повинні залишатися оптимістами. Крок за кроком, потроху, але ми рухаємося вперед.
– Яка можливість того, що якщо відповідальні за смерть російського борця з корупцією, юриста Сергія Магнітського (він загинув у камері попереднього ув’язнення 2009 року після того, як йому відмовили у невідкладній операції) не будуть покарані у Росії, то у Європейському Союзі запровадять санкції проти тих чиновників, які допустили його загибель? Чи обговорюється зараз можливість таких санкцій на рівні Європейського Союзу?
– І з обговорення в Європарламенті, і з дебатів у парламенті Нідерландів ясно, що з приводу цього випадку існує дійсно серйозне занепокоєння – не тільки через загибель людини, але ще й через те, що цей випадок дуже показовий. До нього прикута справді велика увага. Гадаю, що дуже важливо, щоб результат, який отримають у результаті розслідування цієї справи, був ясним з точки зору закону і справедливості, відповідальні були визначені і заходи схвалені. Але давайте поки не будемо поспішати, потрібно зачекати.
Розширену версію інтерв’ю з послом ЄС у Москві Фернандо Валенсуелою ви зможете прочитати на сайті Російської служби Радіо Свобода.
