За оприлюдненими даними, в області почастішали випадки порушення права громадян на вільні зібрання, порушуються права та свободи ув’язнених, не меншає зловживань у сфері захисту прав дітей-сиріт.
Порушення основних громадянських прав на Дніпропетровщині експерти фіксують із року в рік. Деякі з них уже можна назвати системними, каже координатор Дніпровського центру соціальних досліджень Ганна Колохіна. Постійно порушуються в області трудові права, зокрема, право на вчасну оплату праці, права дітей-сиріт, виборчі права громадян.
Ситуація ускладнилась, зазначає Ганна Колохіна, після 2008 року, коли Дніпропетровська міськрада запровадила певні обмеження на зібрання громадян, зокрема, заборонила проводити деякі масові заходи в центральній частині міста.
«Якщо у 2009 році були три заборони на проведення мітингів, то 2010-го – вже сім. Це небезпечна тенденція. Тим більше, рішення про такі обмеження міськвиконком ухвалює вже не перший раз. 2005 року правозахисники домоглися скасування такого рішення, але воно було ухвалене знову», – констатує Ганна Колохіна.
Діти-сироти: життя в нелюдських умовах
Грубо порушують на Дніпропетровщині й права знедолених дітей, заявляє голова обласної дитячої громадської організації «Правозахисна спілка «Допоможемо дітям» Микола Кожушко. Останній резонансний випадок стався цими днями – скандал із дітьми-сиротами, яких можновладці відправили відпочивати в кримський табір, де не було елементарних санітарних умов.
Крім того, майже кожна 18-та дитина-сирота в регіоні не забезпечена житлом. Органам соцзахисту байдуже, зазначає Микола Кожушко.
«В інтернатах, дитячих будинках органи влади не розповідають дітям, які треба підготувати документи, щоб стати на квартирний облік. Але ж дитина повинна знати, які вона має права! Влада, на мій погляд, ставиться до цього недбало. Це призводить до одного: в області порушуються права дітей, права людини», – розказав молодий правозахисник.
Права ув’язнених – на рівні «сталінської епохи»
Чи не найбільше потерпають від порушення прав людини на Дніпропетровщині й ті, хто потрапив за ґрати, вважає адвокат Володимир Прудовський. Голодні, без підтримки правозахисних організацій, ці люди відчувають фізичний і психологічний тиск.
«Те, як цих людей доставляють у суди, – це все лишилось ще зі сталінської епохи. Це залізний «зак», без вікон, у спеку, в холод набивають купу людей, люди втрачають свідомість. Часто цілий день без обіду й вечері. І все на стадії досудового слідства. По суті, над ними знущаються. Але ж це громадяни держави!» – зауважує адвокат.
Основна проблема порушення прав людини в області – обмежений доступ громадських організацій до органів влади і правоохоронців, переконана голова громадської організації «Народний контроль» Галина Кучеренко.
Минулого року, каже вона, більшість реально діючих організацій не увійшли до складу Громадської ради при облдержадміністрації. Тоді ж, за рішенням міліції, припинила існування і Громадська рада при місцевому ГУМВС, куди входили громадські активісти й правозахисники, скаржиться Галина Кучеренко.
«Наші телефони – членів громадської ради – були у всіх районних відділках міліції. Мені дзвонили затримані навіть о третій ночі. Ми виїздили просто вночі, «розрулювали» ситуацію. Велика справа – відновити оці громадські ради», – зазначає громадська активістка.
Наразі автори соціологічного дослідження мають намір передати дані про дотримання прав людини на Дніпропетровщині до Адміністрації Президента, Кабміну та Верховної Ради. Також громадські активісти виношують ідею об’єднання правозахисних організацій із регіонів на всеукраїнському рівні.
Порушення основних громадянських прав на Дніпропетровщині експерти фіксують із року в рік. Деякі з них уже можна назвати системними, каже координатор Дніпровського центру соціальних досліджень Ганна Колохіна. Постійно порушуються в області трудові права, зокрема, право на вчасну оплату праці, права дітей-сиріт, виборчі права громадян.
Ситуація ускладнилась, зазначає Ганна Колохіна, після 2008 року, коли Дніпропетровська міськрада запровадила певні обмеження на зібрання громадян, зокрема, заборонила проводити деякі масові заходи в центральній частині міста.
«Якщо у 2009 році були три заборони на проведення мітингів, то 2010-го – вже сім. Це небезпечна тенденція. Тим більше, рішення про такі обмеження міськвиконком ухвалює вже не перший раз. 2005 року правозахисники домоглися скасування такого рішення, але воно було ухвалене знову», – констатує Ганна Колохіна.
Діти-сироти: життя в нелюдських умовах
Грубо порушують на Дніпропетровщині й права знедолених дітей, заявляє голова обласної дитячої громадської організації «Правозахисна спілка «Допоможемо дітям» Микола Кожушко. Останній резонансний випадок стався цими днями – скандал із дітьми-сиротами, яких можновладці відправили відпочивати в кримський табір, де не було елементарних санітарних умов.
Крім того, майже кожна 18-та дитина-сирота в регіоні не забезпечена житлом. Органам соцзахисту байдуже, зазначає Микола Кожушко.
«В інтернатах, дитячих будинках органи влади не розповідають дітям, які треба підготувати документи, щоб стати на квартирний облік. Але ж дитина повинна знати, які вона має права! Влада, на мій погляд, ставиться до цього недбало. Це призводить до одного: в області порушуються права дітей, права людини», – розказав молодий правозахисник.
Права ув’язнених – на рівні «сталінської епохи»
Чи не найбільше потерпають від порушення прав людини на Дніпропетровщині й ті, хто потрапив за ґрати, вважає адвокат Володимир Прудовський. Голодні, без підтримки правозахисних організацій, ці люди відчувають фізичний і психологічний тиск.
«Те, як цих людей доставляють у суди, – це все лишилось ще зі сталінської епохи. Це залізний «зак», без вікон, у спеку, в холод набивають купу людей, люди втрачають свідомість. Часто цілий день без обіду й вечері. І все на стадії досудового слідства. По суті, над ними знущаються. Але ж це громадяни держави!» – зауважує адвокат.
Основна проблема порушення прав людини в області – обмежений доступ громадських організацій до органів влади і правоохоронців, переконана голова громадської організації «Народний контроль» Галина Кучеренко.
Минулого року, каже вона, більшість реально діючих організацій не увійшли до складу Громадської ради при облдержадміністрації. Тоді ж, за рішенням міліції, припинила існування і Громадська рада при місцевому ГУМВС, куди входили громадські активісти й правозахисники, скаржиться Галина Кучеренко.
«Наші телефони – членів громадської ради – були у всіх районних відділках міліції. Мені дзвонили затримані навіть о третій ночі. Ми виїздили просто вночі, «розрулювали» ситуацію. Велика справа – відновити оці громадські ради», – зазначає громадська активістка.
Наразі автори соціологічного дослідження мають намір передати дані про дотримання прав людини на Дніпропетровщині до Адміністрації Президента, Кабміну та Верховної Ради. Також громадські активісти виношують ідею об’єднання правозахисних організацій із регіонів на всеукраїнському рівні.