Минулого року італійський політикум лихоманило через сексуальні скандали довкола приватного життя прем’єр міністра Сільвіо Берлусконі. Цьогоріч у центрі уваги були внутрішньопартійні сварки і перепалки глави уряду зі своїми союзниками. Внаслідок цього колись потужна правоцентристська коаліція Берлусконі розкололася, і тепер у парламенті, а саме у нижній його палаті, його більшість має перевагу лише у три голоси.
За такої розстановки сил ухвалювати рішення і проводити їх через парламент буде нелегкою справою для кабміну. Лідер правоцентристів планує розширити свою коаліцію, щоб успішно працювати наступні три роки до закінчення каденції.
Однак оглядачі налаштовані песимістично і не виключають проведення дочасних виборів у 2011 році.
Соціальні заворушення
Урядова криза, яка сягнула апогею наприкінці року, ще більше підбурила масові протести проти бюджетних скорочень, які здійснює кабмін для зменшення державного боргу. Проти суворої економії на майданах активно виступали медики, правоохоронці, працівники культури, освітяни і робітники автозаводу «ФІАТ».
А мешканці Неаполя та околиць, задихаючись у кучугурах сміття навіть на різдвяні свята, безперестанку вимагали від влади раз і назавжди позбавити їх смороду відходів.
Найчисельнішими виявилися акції студентів проти реформи вищої освіти. 14 грудня маніфестація в Римі перетворилася на насильницький бунт із підпалами і побоями. Таких заворушень столиця не бачила останні 30 років.
Невдоволена молодь вимагає від політиків стабільності і гарантованої праці. Вони називають себе «загубленим поколінням», бо впевнені, що їхні батьки мали кращі можливості і, відповідно, кращий рівень життя.
Подібні сутички цього року відбулися у Великобританії і Франції, тож італійська реальність не є унікальною, зазначає політолог Паоло Мієле.
«Взагалі міжнародний клімат дуже напружений, – каже оглядач. – Грошей в обігу небагато, тож подарунків, субсидій ніхто нікому не робитиме. Опозиційні сили Італії у явно скрутному становищі. Ці факти можуть призвести до того, що проведемо 2011 рік не дуже весело, принаймні, перші 6 місяців».
Монічеллі мріяв про революцію
29 листопада 2010 року країна втратила видатного кінорежисера Маріо Монічеллі, одного з найвідоміших і найшанованіших італійців у світі. У віці 95 років, втомившись боротися з важкою хворобою, він покінчив життя самогубством. Монічеллі називали батьком італійської комедії, він зняв понад 60 фільмів і написав 80 сценаріїв.
Авторитетний інтелектуал завжди вболівав за долю своєї країни. Останні десятиліття, казав він, італійці, не відчуваючи поступу, похнюпили носа і не прагнуть кардинальних змін.
«Я сподіваюся, що стагнація Італії закінчиться революцією, якої в країні ніколи не було, – зазначив в одному з останніх інтерв’ю Маріо Монічеллі. – Потрібно щось таке надто потужне, що дійсно визволить цей народ, який постійно підкоряється комусь. А якщо ні, то все так і залишиться, як триває уже три покоління».
Слава італійської кухні
Коли було сумно, радості і самовпевненості додавав італійцям футбол. Та цьогоріч і на зеленому полі більше свисту, ніж овацій. Національна збірна адзуррі, чотириразовий чемпіон світу з футболу, безславно проявила себе на світовій першості у Південній Африці. Молодіжні збірні провально виступили на європейських чемпіонатах. У міжнародному рейтингу італійські футболісти посіли аж 16-е місце.
Безумовним лідером у рейтингу гарних новин виявилася італійська кухня, а саме середземноморська дієта. Експерти ЮНЕСКО внесли її до списку нематеріальної культурної спадщини людства.
Середземноморський спосіб харчування вважається запорукою здоров’я та довголіття. Ця кухня базується на овочах, фруктах, бобових, зернових, рибному м’ясі та оливковій олії. І ЮНЕСКО підтвердила: де-де, а на кухні італійці розуміються чи не найкраще за інших.
За такої розстановки сил ухвалювати рішення і проводити їх через парламент буде нелегкою справою для кабміну. Лідер правоцентристів планує розширити свою коаліцію, щоб успішно працювати наступні три роки до закінчення каденції.
Однак оглядачі налаштовані песимістично і не виключають проведення дочасних виборів у 2011 році.
Соціальні заворушення
Урядова криза, яка сягнула апогею наприкінці року, ще більше підбурила масові протести проти бюджетних скорочень, які здійснює кабмін для зменшення державного боргу. Проти суворої економії на майданах активно виступали медики, правоохоронці, працівники культури, освітяни і робітники автозаводу «ФІАТ».
А мешканці Неаполя та околиць, задихаючись у кучугурах сміття навіть на різдвяні свята, безперестанку вимагали від влади раз і назавжди позбавити їх смороду відходів.
Найчисельнішими виявилися акції студентів проти реформи вищої освіти. 14 грудня маніфестація в Римі перетворилася на насильницький бунт із підпалами і побоями. Таких заворушень столиця не бачила останні 30 років.
Невдоволена молодь вимагає від політиків стабільності і гарантованої праці. Вони називають себе «загубленим поколінням», бо впевнені, що їхні батьки мали кращі можливості і, відповідно, кращий рівень життя.
Подібні сутички цього року відбулися у Великобританії і Франції, тож італійська реальність не є унікальною, зазначає політолог Паоло Мієле.
«Взагалі міжнародний клімат дуже напружений, – каже оглядач. – Грошей в обігу небагато, тож подарунків, субсидій ніхто нікому не робитиме. Опозиційні сили Італії у явно скрутному становищі. Ці факти можуть призвести до того, що проведемо 2011 рік не дуже весело, принаймні, перші 6 місяців».
Монічеллі мріяв про революцію
29 листопада 2010 року країна втратила видатного кінорежисера Маріо Монічеллі, одного з найвідоміших і найшанованіших італійців у світі. У віці 95 років, втомившись боротися з важкою хворобою, він покінчив життя самогубством. Монічеллі називали батьком італійської комедії, він зняв понад 60 фільмів і написав 80 сценаріїв.
Авторитетний інтелектуал завжди вболівав за долю своєї країни. Останні десятиліття, казав він, італійці, не відчуваючи поступу, похнюпили носа і не прагнуть кардинальних змін.
«Я сподіваюся, що стагнація Італії закінчиться революцією, якої в країні ніколи не було, – зазначив в одному з останніх інтерв’ю Маріо Монічеллі. – Потрібно щось таке надто потужне, що дійсно визволить цей народ, який постійно підкоряється комусь. А якщо ні, то все так і залишиться, як триває уже три покоління».
Слава італійської кухні
Коли було сумно, радості і самовпевненості додавав італійцям футбол. Та цьогоріч і на зеленому полі більше свисту, ніж овацій. Національна збірна адзуррі, чотириразовий чемпіон світу з футболу, безславно проявила себе на світовій першості у Південній Африці. Молодіжні збірні провально виступили на європейських чемпіонатах. У міжнародному рейтингу італійські футболісти посіли аж 16-е місце.
Безумовним лідером у рейтингу гарних новин виявилася італійська кухня, а саме середземноморська дієта. Експерти ЮНЕСКО внесли її до списку нематеріальної культурної спадщини людства.
Середземноморський спосіб харчування вважається запорукою здоров’я та довголіття. Ця кухня базується на овочах, фруктах, бобових, зернових, рибному м’ясі та оливковій олії. І ЮНЕСКО підтвердила: де-де, а на кухні італійці розуміються чи не найкраще за інших.
