Дивна дружба між Росією Володимира Путіна й Італією Сильвіо Берлусконі не на жарт турбує посадовців у Бідому домі. Найбільш підозрілими їм видаються газові оборудки двох приятелів.
Взимку минулого року тодішній американський посол у Римі Рональд Спольї в одному з документів стверджував, що прем’єр-міністр Італії і його друзі мали фінансовий прибуток із двосторонніх угод між компаніями ENI та «Газпромом». За його даними, це підозрюють як італійські опозиціонери, так і члени проурядової партії «Народ свободи».
Як писав дипломат Спольї, «... суміш симпатії, енергетична залежність і особисті зв’язки Путіна та Берлусконі гарантують Росії надійного союзника для просування своїх інтересів усередині ЄС».
Італія підігрує Кремлю
У тому ж дописі з посиланням на посла Грузії в Римі, повідомляється, що, на переконання грузинського уряду, Путін пообіцяв Берлусконі відсоток з прибутків, які надходитимуть від кожного газогону, збудованого компаніями ENI і «Газпромом».
У своїй енергетичній політиці Італія часто піддається російським пріоритетам, аніж європейським, підтверджує інший дипломатичний представник Елізабет Діббл.
Коментуючи витік цієї інформації, політичний оглядач газети La Repubblica Андреа Ґреко зазначив: «Явно присутній інтерес італійського прем’єра у газопроекті «Південний потік», який обійдеться щонайменше у 15 мільярдів доларів. Газогін в обхід України Берлусконі розглядає як вигідну бізнес-операцію. Також Берлусконі з усіх сил намагається зробити і політичну послугу своєму товаришу Путіну, котрий дуже прагне реалізації цього проекту».
«Персональна вигода? Нізащо і ніколи!»
У дописах, оприлюднених на сайті WikiLeaks, наводяться факти приватних поїздок Берлусконі до Росії. Під час подорожей його нібито постійно супроводжує особистий касир і перекладач Валентино Валентіні. Це найвпливовіший італієць у Кремлі, котрий, буцім, вирішує московські бізнесові питання прем’єра.
У коментарі стосовно таємних публікацій глава італійського уряду не був оригінальним. Як завжди у подібних ситуаціях, він поклав вину на некомпетентних людей, котрі, мовляв, послуговуються лише побрехеньками преси.
«Щодо відносин між Італією та Росією я даю абсолютну гарантію, що навіть за умов міцної дружби і особистої поваги між керівниками двох країн за всі ці роки не було якоїсь персональної вигоди. Ніколи і за жодних обставин ніхто не відстоював особистих інтересів. Усі працювали виключно заради інтересів Італії та Росії», – публічно заявив пан Берлусконі.
Путін і розпорошений ЄС
У поширених депешах, окрім дружби і газу, згадується також критика з боку Берлусконі стосовно системи протиракетної оборони США у Європі і розширення НАТО. Підтримку незалежності Косова прем’єр назвав американською провокацією проти Росії. А в серпні 2008 року Берлусконі підтримав воєнне втручання росіян на територію Грузії. У будь-яких вчинках стосовно Росії пан Берлусконі діє одноосібно, ігноруючи поради чільних італійських дипломатів, йдеться у секретних повідомленнях американських посадовців.
Ці та інші факти італійсько-російських відносин наштовхують американців на застережливі висновки. Есперт Держдепартаменту США Джефрі Манкофф у таємному звіті підсумовує, що Італія може стати пішаком у великій грі Путіна, з її допомогою можна буде розпорошити євроспільноту.
«Залежність від російської газової монополії може поставити окремі європейські уряди у ситуацію, коли буде неможливо протистояти політичним вимогам Москви»,– вважає аналітик Держдепартаменту США.
Взимку минулого року тодішній американський посол у Римі Рональд Спольї в одному з документів стверджував, що прем’єр-міністр Італії і його друзі мали фінансовий прибуток із двосторонніх угод між компаніями ENI та «Газпромом». За його даними, це підозрюють як італійські опозиціонери, так і члени проурядової партії «Народ свободи».
Як писав дипломат Спольї, «... суміш симпатії, енергетична залежність і особисті зв’язки Путіна та Берлусконі гарантують Росії надійного союзника для просування своїх інтересів усередині ЄС».
Італія підігрує Кремлю
У тому ж дописі з посиланням на посла Грузії в Римі, повідомляється, що, на переконання грузинського уряду, Путін пообіцяв Берлусконі відсоток з прибутків, які надходитимуть від кожного газогону, збудованого компаніями ENI і «Газпромом».
У своїй енергетичній політиці Італія часто піддається російським пріоритетам, аніж європейським, підтверджує інший дипломатичний представник Елізабет Діббл.
Коментуючи витік цієї інформації, політичний оглядач газети La Repubblica Андреа Ґреко зазначив: «Явно присутній інтерес італійського прем’єра у газопроекті «Південний потік», який обійдеться щонайменше у 15 мільярдів доларів. Газогін в обхід України Берлусконі розглядає як вигідну бізнес-операцію. Також Берлусконі з усіх сил намагається зробити і політичну послугу своєму товаришу Путіну, котрий дуже прагне реалізації цього проекту».
«Персональна вигода? Нізащо і ніколи!»
У дописах, оприлюднених на сайті WikiLeaks, наводяться факти приватних поїздок Берлусконі до Росії. Під час подорожей його нібито постійно супроводжує особистий касир і перекладач Валентино Валентіні. Це найвпливовіший італієць у Кремлі, котрий, буцім, вирішує московські бізнесові питання прем’єра.
У коментарі стосовно таємних публікацій глава італійського уряду не був оригінальним. Як завжди у подібних ситуаціях, він поклав вину на некомпетентних людей, котрі, мовляв, послуговуються лише побрехеньками преси.
«Щодо відносин між Італією та Росією я даю абсолютну гарантію, що навіть за умов міцної дружби і особистої поваги між керівниками двох країн за всі ці роки не було якоїсь персональної вигоди. Ніколи і за жодних обставин ніхто не відстоював особистих інтересів. Усі працювали виключно заради інтересів Італії та Росії», – публічно заявив пан Берлусконі.
Путін і розпорошений ЄС
У поширених депешах, окрім дружби і газу, згадується також критика з боку Берлусконі стосовно системи протиракетної оборони США у Європі і розширення НАТО. Підтримку незалежності Косова прем’єр назвав американською провокацією проти Росії. А в серпні 2008 року Берлусконі підтримав воєнне втручання росіян на територію Грузії. У будь-яких вчинках стосовно Росії пан Берлусконі діє одноосібно, ігноруючи поради чільних італійських дипломатів, йдеться у секретних повідомленнях американських посадовців.
Ці та інші факти італійсько-російських відносин наштовхують американців на застережливі висновки. Есперт Держдепартаменту США Джефрі Манкофф у таємному звіті підсумовує, що Італія може стати пішаком у великій грі Путіна, з її допомогою можна буде розпорошити євроспільноту.
«Залежність від російської газової монополії може поставити окремі європейські уряди у ситуацію, коли буде неможливо протистояти політичним вимогам Москви»,– вважає аналітик Держдепартаменту США.
