У статті політолога Наталії Шаповалової в іспанському щоденнику El País стверджується, що ЄС та Росія дурять одне одного. Росія лише замилює очі Євросоюзові щодо свого бажання реформ. У статті мовиться: «Незважаючи на наявність добрих причин для модернізації економіки Росії, оглядачі не довіряють намірам російського президента. Без сумніву, модернізація не просунеться далі декларацій про наміри. Вона слугує лише для приховання факту, що панівний клас хоче зберегти status quo… У найкращому разі, ЄС і Росія лише дурять одне одного. Російське керівництво удає, що хоче модернізувати країну, лише щоб витиснути із Заходу гроші і технології і продовжувати експансію на західні енергетичні ринки. ЄС удає, що вірить Москві, бо Європі потрібна підтримка у міжнародних проблемах, таких, як Іран та безпека енергопостачання. У найгіршому випадку, ЄС заплатить за модернізацію Росії, а Росія і далі платитиме навколишнім країнам, які лежать між Росією та ЄС, щоб зупинити їхню модернізацію, як про це вказують угоди з Білоруссю та Україною».
А латвійська газета Neatkarīgā rīta avīze аналізує митний союз між Росією, Білоруссю та Казахстаном: «Митний союз має досить суттєву ідеологічну підтримку в російському суспільстві. Для сторонніх створення митного союзу виглядає як крок до відновлення СРСР. Але якщо радянська дружба насаджувалася багнетами Червоної армії, то митний союз є цивілізованою угодою для відновлення російської імперії. Правові системи інших учасників союзу добровільно дозволяють себе міняти для забезпечення російських інтересів. Звичайним громадянам це можна подати як відновлення російської могутності на радість прихильникам імперії у Росії. Хоча великий бізнес і кримінальний світ підтримують митний союз, багато з тих, що живуть у Казахстані й Білорусі, відчувають негативні аспекти і втрати від цього».
Чеське видання Hospodářské noviny пише про вбивчу повінь у трикутнику, де сходяться Німеччина, Польща та Чехія. Кілька людей загинуло, збитки становлять мільйони. Газета вважає, що люди в таких ситуаціях безпомічні: «У цьому ніхто не винний. Метеорологи зробили попередження, система порятунку спрацювала. Та, незважаючи на це, є загиблі і великі збитки. Це показує наші обмежені можливості для протидії кліматичним змінам. Нічого не можна зробити з великою водою, яка приходить і відходить як нашестя племені апачів на мексиканські села. У найбільш постраждалому районі чеських Їзерських гір є водосховища, розраховані на запобігання повені. Та вони розраховані лише на «повінь століття», але не можуть впоратися зі ще більшим лихом… Це неприємна правда: така повінь іще повториться, і не відомо, де і коли… Гідролог сказав найкраще: «Нічого не можна зробити – лише тікати».
А латвійська газета Neatkarīgā rīta avīze аналізує митний союз між Росією, Білоруссю та Казахстаном: «Митний союз має досить суттєву ідеологічну підтримку в російському суспільстві. Для сторонніх створення митного союзу виглядає як крок до відновлення СРСР. Але якщо радянська дружба насаджувалася багнетами Червоної армії, то митний союз є цивілізованою угодою для відновлення російської імперії. Правові системи інших учасників союзу добровільно дозволяють себе міняти для забезпечення російських інтересів. Звичайним громадянам це можна подати як відновлення російської могутності на радість прихильникам імперії у Росії. Хоча великий бізнес і кримінальний світ підтримують митний союз, багато з тих, що живуть у Казахстані й Білорусі, відчувають негативні аспекти і втрати від цього».
Чеське видання Hospodářské noviny пише про вбивчу повінь у трикутнику, де сходяться Німеччина, Польща та Чехія. Кілька людей загинуло, збитки становлять мільйони. Газета вважає, що люди в таких ситуаціях безпомічні: «У цьому ніхто не винний. Метеорологи зробили попередження, система порятунку спрацювала. Та, незважаючи на це, є загиблі і великі збитки. Це показує наші обмежені можливості для протидії кліматичним змінам. Нічого не можна зробити з великою водою, яка приходить і відходить як нашестя племені апачів на мексиканські села. У найбільш постраждалому районі чеських Їзерських гір є водосховища, розраховані на запобігання повені. Та вони розраховані лише на «повінь століття», але не можуть впоратися зі ще більшим лихом… Це неприємна правда: така повінь іще повториться, і не відомо, де і коли… Гідролог сказав найкраще: «Нічого не можна зробити – лише тікати».
