Корупція, стверджують фахівці, – це насамперед хабарництво. Згідно з недавніми дослідженнями Інституту Горшеніна, майже три чверті українців хоча б одного разу давали гроші або подарунки для вирішення своїх проблем. При цьому більше половини не будуть втручатися, якщо дізнаються, що знайомий давав хабар.
Як у такій ситуації реально побороти корупцію і чи можливо це взагалі?
Василь О. зі Львова, який веде власний бізнес уже понад 10 років, каже, що він не перестає дивуватися, як витримує досі «корупційний тиск».
«У нашому національно свідомому, але страшно корумпованому Львові без хабара, подарунка, «подачки» не вирішиш найменшого питання. Це вже стало просто неписаним законом. Це норма. Та чому тільки Львів? Я маю справу з багатьма бізнесменами з багатьох куточків України, ситуація аналогічна: не підмажеш – не поїдеш. Боротися неможливо, задусять моментально – якщо не одні, то інші. У владному світі існує справжня мафія, яку пов’язують тісні зв’язки. Відверто кажучи, мене мало тішить національна свідомість львівських чиновників, краще б вони менше крали. Бо своїм злодійством вони зводять нанівець будь-які чесноти. Ці чесноти стають просто примітивною маскою. А ще я вам скажу таке: скоріше рак свисне, ніж ця чи будь-яка інша влада поборе корупцію. Вона що – буде воювати сама з собою? Нонсенс! Подивіться на останні п’ять років: щось змінилося? Ще більше здирають», – скаржиться Василь.
«Потрібно нарешті карати і тих, хто дає, і тих, хто бере хабарі»
Іван ПолтавецьНезалежний консультант із економічної політики Іван Полтавець, судячи з його першої реакції, скептично оцінює можливість подолання корупції: «Не знаю, чи це взагалі можливо».
Разом із тим, експерт вважає, що є речі, які необхідно зробити, щоб бодай знизити нинішній рівень корупції.
По-перше, за його словами, належить ухвалювати закони, які зменшать можливість хабарництва. Тобто, є якісь принципи, які потрібно втілювати в законодавстві й уникати створення таких ситуацій, за яких можливі хабарі. Полтавець погоджується з тими експертами, які вважають, що втілення правосвідомості в Україні неможливе без покарань. «І справді, доти, доки не почнуть карати тих, хто бере і тих, хто дає хабарі, ситуацію зрушити з місця буде важко», – переконаний фахівець.
Він каже, що за останні роки «загальна картина погіршилася, ніякої систематичної боротьби з корупцією не велось, не було ніяких поліпшень у регуляторному середовищі для бізнесу. Як результат, кількість хабарів не зменшилась».
Що ж стосується нової влади, то, продовжує експерт, реально ще зроблено мало в боротьбі з корупцією. Його насторожує те, що, попри деякі ініціативи боротьби з корупцією, питання системної боротьби з корупцією не знайшло свого висвітлення в програмі реформ, яку представив Віктор Янукович. А тим часом саме питання корупції є ключовим для України. Наявність такої масштабної корупції ставить під загрозу і втілення самої програми реформ, вважає Іван Полтавець.
«У програмі реформ заплановано доволі багато дій, які вимагатимуть політичної волі вищих ешелонів української влади. При проведенні регуляторної реформи зачіпаються інтереси дуже вагомих структур, саме бюрократичних структур. Тут один бюрократ навряд чи здолає іншого бюрократа», – каже експерт.
А висновок його такий: «Потрібен дуже високий рівень політичної волі. Думаю, що вже найближчим часом, наступні півроку, буде зрозуміло, чи є ця політична воля, чи політики вищого ешелону можуть здолати корупцію чи ні».
Про специфіку української корупції
З Іваном Полтавцем погоджується
Юрій Якименко, директор політично-правових програм центру Разумкова.
«Боротьба з корупцією повинна починатися з найвищого щабля політичної влади. Іншими словами, головною передумовою є політична воля», – впевнений Якименко.
На запитання, чи є ця політична воля в нинішнього керівництва, він зауважив: «Якщо оцінювати волю з точки зору декларацій, то вони є. І їх досить багато. І навіть зроблені певні кроки. Але якщо говорити про практики, то тут є дуже суперечливі оцінки і підстави для цих оцінок».
А українська корупція має якусь специфіку, що вимагало би і особливого підходу для боротьби з нею? – таким було наше наступне запитання.
«Корупції в кожній країні властива своя специфіка. І, можливо, є певна специфіка української корупції. Вона в особливостях українського суспільства і типі українських зв’язків між членами цього суспільства. Певні види корупції вже стали звичаєвими, вони проникли у певні сфери суспільного життя. Але головним стимулом цієї суспільної корупції є саме ті корупційні взаємовідносини, які існують у політичній владі, в державному управлінні. Вони, власне, стимулюють цю корупцію, вони дають зразки певної корупційної поведінки. І люди тоді починають діяти за принципом: а чому там можна, а нам – ні? Очевидно, і в цьому є специфіка української корупції», – зазначив Юрій Якименко.
«Відбувається централізація корупції»
Сергій ТерьохінСергій Терьохін, народний депутат від БЮТ, каже, що боротьба з корупцією – «більше філософське питання, ніж економічне. Попередня влада намагалася не красти, але корупція – це соціальне явище. І я не думаю, що нам в нашій країні її вдасться подолати швидко. Чому? Людина формує свою мораль з дитинства. У нас закінчився отой кодекс будівників комунізму, а інша мораль – боже право чи інше – не просякло мозок наших громадян. Ми опинилися між двома системами цінностей...».
Терьохін вважає, що нинішня влада «очолила корупцію», а тому ні про яку боротьбу з цим явищем не може бути й мови.
«Сьогодні в парламенті має розглядатися податковий кодекс, підготовлений новою владою, – каже він. – Велика кількість статей дає можливість чиновникам із Кабінету Міністрів просто красти бюджетні кошти. Цей кодекс дає права чиновникам Кабміну використовувати закон для цілей конкурентної боротьби, тому зрозуміло, для чого це писалося. Я вам скажу так: квінтесенцією роботи цієї влади, її ідеології є максимізація власного прибутку. Крапка. Зрозуміло, що в таких умовах боротися з корупцією нікому. Скільки б там не створювали антикорупційних комітетів...».
І все ж, рецепт боротьби з корупцією пан Терьохін має.
«Я маю на це один рецепт. Але він також такий, теоретичний. Це зменшити компетенцію чиновника. Президент Янукович говорить про відтворення жорсткої вертикалі державної влади. Мені дуже «подобається» цей термін. Про що йде мова? Щоб всі чиновники, як в царські часи Росії, підпорядковувалися, як в армії, один одному. Така система приводить до централізації корупції... Але чим менше влади є в житті пересічного громадянина, компанії, тим менше буде корупції. Але результат цей для України, найвірогідніше, віртуальний, оскільки оця теза про створення вертикалі державної влади, навпаки, посилює втручання чиновників у наше приватне життя», – зауважив народний депутат.
А як, все ж, бути тим, кому доводиться давати хабарі – не за власним бажанням, звісно?
«Не все так просто. Все починається з дитячого мозку. З культури сприйняття світу... Я не маю рецепту боротьби. Ні, є один рецепт, але він політичний. Коли йде ротація влади, треба обирати тих, хто хоча б декларує, що він буде менше красти. Або не обирати тих, хто таке декларував, але насправді все виявилося навпаки. Та для цього треба чекати 4 чи 5 років, бо такий час ротації. Тому немає прямих рецептів», – сказав для Радіо Свобода Сергій Терьохін.
Як у такій ситуації реально побороти корупцію і чи можливо це взагалі?
Василь О. зі Львова, який веде власний бізнес уже понад 10 років, каже, що він не перестає дивуватися, як витримує досі «корупційний тиск».
«У нашому національно свідомому, але страшно корумпованому Львові без хабара, подарунка, «подачки» не вирішиш найменшого питання. Це вже стало просто неписаним законом. Це норма. Та чому тільки Львів? Я маю справу з багатьма бізнесменами з багатьох куточків України, ситуація аналогічна: не підмажеш – не поїдеш. Боротися неможливо, задусять моментально – якщо не одні, то інші. У владному світі існує справжня мафія, яку пов’язують тісні зв’язки. Відверто кажучи, мене мало тішить національна свідомість львівських чиновників, краще б вони менше крали. Бо своїм злодійством вони зводять нанівець будь-які чесноти. Ці чесноти стають просто примітивною маскою. А ще я вам скажу таке: скоріше рак свисне, ніж ця чи будь-яка інша влада поборе корупцію. Вона що – буде воювати сама з собою? Нонсенс! Подивіться на останні п’ять років: щось змінилося? Ще більше здирають», – скаржиться Василь.
«Потрібно нарешті карати і тих, хто дає, і тих, хто бере хабарі»
Разом із тим, експерт вважає, що є речі, які необхідно зробити, щоб бодай знизити нинішній рівень корупції.
По-перше, за його словами, належить ухвалювати закони, які зменшать можливість хабарництва. Тобто, є якісь принципи, які потрібно втілювати в законодавстві й уникати створення таких ситуацій, за яких можливі хабарі. Полтавець погоджується з тими експертами, які вважають, що втілення правосвідомості в Україні неможливе без покарань. «І справді, доти, доки не почнуть карати тих, хто бере і тих, хто дає хабарі, ситуацію зрушити з місця буде важко», – переконаний фахівець.
Він каже, що за останні роки «загальна картина погіршилася, ніякої систематичної боротьби з корупцією не велось, не було ніяких поліпшень у регуляторному середовищі для бізнесу. Як результат, кількість хабарів не зменшилась».
Що ж стосується нової влади, то, продовжує експерт, реально ще зроблено мало в боротьбі з корупцією. Його насторожує те, що, попри деякі ініціативи боротьби з корупцією, питання системної боротьби з корупцією не знайшло свого висвітлення в програмі реформ, яку представив Віктор Янукович. А тим часом саме питання корупції є ключовим для України. Наявність такої масштабної корупції ставить під загрозу і втілення самої програми реформ, вважає Іван Полтавець.
«У програмі реформ заплановано доволі багато дій, які вимагатимуть політичної волі вищих ешелонів української влади. При проведенні регуляторної реформи зачіпаються інтереси дуже вагомих структур, саме бюрократичних структур. Тут один бюрократ навряд чи здолає іншого бюрократа», – каже експерт.
А висновок його такий: «Потрібен дуже високий рівень політичної волі. Думаю, що вже найближчим часом, наступні півроку, буде зрозуміло, чи є ця політична воля, чи політики вищого ешелону можуть здолати корупцію чи ні».
Про специфіку української корупції
З Іваном Полтавцем погоджується
«Боротьба з корупцією повинна починатися з найвищого щабля політичної влади. Іншими словами, головною передумовою є політична воля», – впевнений Якименко.
На запитання, чи є ця політична воля в нинішнього керівництва, він зауважив: «Якщо оцінювати волю з точки зору декларацій, то вони є. І їх досить багато. І навіть зроблені певні кроки. Але якщо говорити про практики, то тут є дуже суперечливі оцінки і підстави для цих оцінок».
А українська корупція має якусь специфіку, що вимагало би і особливого підходу для боротьби з нею? – таким було наше наступне запитання.
«Корупції в кожній країні властива своя специфіка. І, можливо, є певна специфіка української корупції. Вона в особливостях українського суспільства і типі українських зв’язків між членами цього суспільства. Певні види корупції вже стали звичаєвими, вони проникли у певні сфери суспільного життя. Але головним стимулом цієї суспільної корупції є саме ті корупційні взаємовідносини, які існують у політичній владі, в державному управлінні. Вони, власне, стимулюють цю корупцію, вони дають зразки певної корупційної поведінки. І люди тоді починають діяти за принципом: а чому там можна, а нам – ні? Очевидно, і в цьому є специфіка української корупції», – зазначив Юрій Якименко.
«Відбувається централізація корупції»
Терьохін вважає, що нинішня влада «очолила корупцію», а тому ні про яку боротьбу з цим явищем не може бути й мови.
«Сьогодні в парламенті має розглядатися податковий кодекс, підготовлений новою владою, – каже він. – Велика кількість статей дає можливість чиновникам із Кабінету Міністрів просто красти бюджетні кошти. Цей кодекс дає права чиновникам Кабміну використовувати закон для цілей конкурентної боротьби, тому зрозуміло, для чого це писалося. Я вам скажу так: квінтесенцією роботи цієї влади, її ідеології є максимізація власного прибутку. Крапка. Зрозуміло, що в таких умовах боротися з корупцією нікому. Скільки б там не створювали антикорупційних комітетів...».
І все ж, рецепт боротьби з корупцією пан Терьохін має.
«Я маю на це один рецепт. Але він також такий, теоретичний. Це зменшити компетенцію чиновника. Президент Янукович говорить про відтворення жорсткої вертикалі державної влади. Мені дуже «подобається» цей термін. Про що йде мова? Щоб всі чиновники, як в царські часи Росії, підпорядковувалися, як в армії, один одному. Така система приводить до централізації корупції... Але чим менше влади є в житті пересічного громадянина, компанії, тим менше буде корупції. Але результат цей для України, найвірогідніше, віртуальний, оскільки оця теза про створення вертикалі державної влади, навпаки, посилює втручання чиновників у наше приватне життя», – зауважив народний депутат.
А як, все ж, бути тим, кому доводиться давати хабарі – не за власним бажанням, звісно?
«Не все так просто. Все починається з дитячого мозку. З культури сприйняття світу... Я не маю рецепту боротьби. Ні, є один рецепт, але він політичний. Коли йде ротація влади, треба обирати тих, хто хоча б декларує, що він буде менше красти. Або не обирати тих, хто таке декларував, але насправді все виявилося навпаки. Та для цього треба чекати 4 чи 5 років, бо такий час ротації. Тому немає прямих рецептів», – сказав для Радіо Свобода Сергій Терьохін.
