Лондон – Новий український Президент погано розпочав свою діяльність із погляду зовнішньої політики. Минулого тижня Віктор Янукович підписав з Москвою договір оренди, який дозволяє Чорноморському флотові Росії залишатись в Україні принаймні на наступні 32 роки. Зробивши це, новий Президент віддав важливу частину суверенітету України.
Янукович, мабуть, думає, що він уклав вдалу угоду. В обмін на продовження оренди Росія обіцяла знизити ціну за газ для України на 30 відсотків. Це важливо: українська економіка в глибокій кризі (в 2009 році вона скоротилась на 12 відсотків), а політика Києва субсидувати газ для домашніх споживачів спустошує скарбницю. Все виглядає як простий розрахунок: чому б не дати Росії те, що вона вже має (право тримати свої збройні сили в Україні), взамін на те, чого Україна дуже потребує (дешевшого газу)?
Є принаймні два аргументи. Присутність флоту, з великою кількістю моряків і розвідників, дозволяє Москві тиснути на Україну. Щоразу, коли Україна суперечить Росії, як це робив попередній Президент Віктор Ющенко, коли звертався до НАТО щодо членства, – Москва натякала на дезінтеграцію України. Крим – дім Чорноморського флоту, заселений переважно росіянами – є найімовірнішим місцем для розколу. Контингент флоту, особливо ж його розвідувальні служби, є каталізатором, який може роздмухати заворушення за вказівкою (приблизно так, як це зробили лідери Південної Осетії, що призвело до російсько-грузинської війни 2008 року). Україна не буде по-справжньому незалежною, якщо вона не зможе вільно робити свій власний зовнішньополітичний вибір, а присутність флоту гарантує, що в неї такої свободи протягом кількох наступних десятиліть не буде. Ось правдива ціна оренди.
Янукович так само помиляється щодо потенційних переваг угоди. Був кращий спосіб узяти під контроль видатки за газ: він мав домагатися скорочення витрат газу, а не зменшення ціни поставок. Україна є одним із найбільш газозатратних місць на землі. Взимку, коли потреба в газі найбільша, вона споживає газу приблизно на 900 мільйонів доларів за місяць – це втричі більше, ніж сусідня Польща, теж колишня комуністична держава, близька за розмірами. Попередні українські уряди не зробили нічого, щоб замінити старе, енергетично затратне житло чи модернізувати газозатратні металургійні підприємства й хімзаводи з виробництва добрив. Якби вони це зробили, Україна б стала близько до самодостатності (вона сама видобуває багато газу).
Минулого року Європейський Союз зібрав ключові міжнародні фінансові інституції – Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку та Європейський інвестиційний банк, – щоб допомогти в проведенні газових реформ. Тодішній Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко відмовилась від пропозицій, тому що їй би довелося підвищити ціни на газ якраз перед президентськими виборами, на яких вона сама була кандидатом. Але пропозиція й далі дійсна й пропонує набагато кращий шлях для України знову взяти під контроль свої рахунки за споживання газу, ніж нинішній договір із Росією.
То ж чому Президент продовжив оренду? Дехто стверджуватиме, що такі кепські оборудки з Москвою укладають проросійські лідери. Та, всупереч частим матеріалам про Януковича у ЗМІ, він не є «проросійським»; його зовнішню політику найкраще було б описати як таку, що балансує між Заходом і Росією. Досвідчені спостерігачі за Україною, включно з представниками європейських інституцій, не очікували, що Янукович так легко піддасться на московські вимоги.
Виглядає, що новий Президент просто не дуже добре грає свою гру в утримання балансу. Він навряд чи міг вибрати гірший час, щоб поторгуватися. Україна робить це з безпрецедентно слабкої позиції: мало того, що її економіка різко скоротилася, так ще й країна має цього року виплатити близько 30 мільярдів доларів боргу; вона гостро потребує міжнародної допомоги.
За таких умов Президент мав би почати зі зміцнення сили України: зменшити її залежність від дешевого газу, створити ефективніше управління і взятися за економічні реформи, щоб отримати допомогу від Міжнародного валютного фонду і ЄС для подолання боргового тягаря. Продовження ж оренди робить протилежне: воно поглиблює слабкість України і продовжує її залежність від енергоносіїв зі скидками з Росії. Це дає Януковичеві набагато менший вибір у його майбутніх домовленостях із Москвою і Заходом. Це погана оборудка для України і поганий початок для її Президента. Та її вплив можна буде пом’якшити, якщо Україна почне розв’язувати проблему споживання газу. Саме цього повинні Європа і США вимагати від України, і на цьому вони мали б зосередити свою дипломатію.
Ця точка зору була опублікована 27 квітня в інтернетівському варіанті газети «Файненшел Таймз»
Автор, Томаш Валашек, є директором із питань зовнішньої політики і оборони Центру європейських реформ у Лондоні
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Янукович, мабуть, думає, що він уклав вдалу угоду. В обмін на продовження оренди Росія обіцяла знизити ціну за газ для України на 30 відсотків. Це важливо: українська економіка в глибокій кризі (в 2009 році вона скоротилась на 12 відсотків), а політика Києва субсидувати газ для домашніх споживачів спустошує скарбницю. Все виглядає як простий розрахунок: чому б не дати Росії те, що вона вже має (право тримати свої збройні сили в Україні), взамін на те, чого Україна дуже потребує (дешевшого газу)?
Є принаймні два аргументи. Присутність флоту, з великою кількістю моряків і розвідників, дозволяє Москві тиснути на Україну. Щоразу, коли Україна суперечить Росії, як це робив попередній Президент Віктор Ющенко, коли звертався до НАТО щодо членства, – Москва натякала на дезінтеграцію України. Крим – дім Чорноморського флоту, заселений переважно росіянами – є найімовірнішим місцем для розколу. Контингент флоту, особливо ж його розвідувальні служби, є каталізатором, який може роздмухати заворушення за вказівкою (приблизно так, як це зробили лідери Південної Осетії, що призвело до російсько-грузинської війни 2008 року). Україна не буде по-справжньому незалежною, якщо вона не зможе вільно робити свій власний зовнішньополітичний вибір, а присутність флоту гарантує, що в неї такої свободи протягом кількох наступних десятиліть не буде. Ось правдива ціна оренди.
Янукович так само помиляється щодо потенційних переваг угоди. Був кращий спосіб узяти під контроль видатки за газ: він мав домагатися скорочення витрат газу, а не зменшення ціни поставок. Україна є одним із найбільш газозатратних місць на землі. Взимку, коли потреба в газі найбільша, вона споживає газу приблизно на 900 мільйонів доларів за місяць – це втричі більше, ніж сусідня Польща, теж колишня комуністична держава, близька за розмірами. Попередні українські уряди не зробили нічого, щоб замінити старе, енергетично затратне житло чи модернізувати газозатратні металургійні підприємства й хімзаводи з виробництва добрив. Якби вони це зробили, Україна б стала близько до самодостатності (вона сама видобуває багато газу).
Минулого року Європейський Союз зібрав ключові міжнародні фінансові інституції – Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку та Європейський інвестиційний банк, – щоб допомогти в проведенні газових реформ. Тодішній Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко відмовилась від пропозицій, тому що їй би довелося підвищити ціни на газ якраз перед президентськими виборами, на яких вона сама була кандидатом. Але пропозиція й далі дійсна й пропонує набагато кращий шлях для України знову взяти під контроль свої рахунки за споживання газу, ніж нинішній договір із Росією.
То ж чому Президент продовжив оренду? Дехто стверджуватиме, що такі кепські оборудки з Москвою укладають проросійські лідери. Та, всупереч частим матеріалам про Януковича у ЗМІ, він не є «проросійським»; його зовнішню політику найкраще було б описати як таку, що балансує між Заходом і Росією. Досвідчені спостерігачі за Україною, включно з представниками європейських інституцій, не очікували, що Янукович так легко піддасться на московські вимоги.
Виглядає, що новий Президент просто не дуже добре грає свою гру в утримання балансу. Він навряд чи міг вибрати гірший час, щоб поторгуватися. Україна робить це з безпрецедентно слабкої позиції: мало того, що її економіка різко скоротилася, так ще й країна має цього року виплатити близько 30 мільярдів доларів боргу; вона гостро потребує міжнародної допомоги.
За таких умов Президент мав би почати зі зміцнення сили України: зменшити її залежність від дешевого газу, створити ефективніше управління і взятися за економічні реформи, щоб отримати допомогу від Міжнародного валютного фонду і ЄС для подолання боргового тягаря. Продовження ж оренди робить протилежне: воно поглиблює слабкість України і продовжує її залежність від енергоносіїв зі скидками з Росії. Це дає Януковичеві набагато менший вибір у його майбутніх домовленостях із Москвою і Заходом. Це погана оборудка для України і поганий початок для її Президента. Та її вплив можна буде пом’якшити, якщо Україна почне розв’язувати проблему споживання газу. Саме цього повинні Європа і США вимагати від України, і на цьому вони мали б зосередити свою дипломатію.
Ця точка зору була опублікована 27 квітня в інтернетівському варіанті газети «Файненшел Таймз»
Автор, Томаш Валашек, є директором із питань зовнішньої політики і оборони Центру європейських реформ у Лондоні
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
