– Хто виграв, а хто програв в результаті останніх переговорів між Президентами України і Росії?
– Янукович захотів зниження ціни на газ на 100 доларів і поставив себе у становище, коли просто мав відплатити тим, чого хочуть росіяни. Янукович отримав те, чого хотів, але заплатив за це дорогу політичну ціну.
– Українська опозиція заявляє, що харківські угоди – це свято на вулиці українських олігархів, і що тепер буде складно дбати про енергозбереження. Чи Ви погоджуєтеся з такими висновками?
– Можна стверджувати, що це завжди добре, коли ви платите менше за імпорт, але з іншого боку, якщо отримуєте нижчу ціну за газ, то будете більше його споживати. Але мені незрозуміло, чи ця угода піде на користь власне олігархам. Сам договір не дуже непрозорий, йдеться про політичний бартер, що не дуже вписується в ринкові механізми.
– На яку економічну небезпеку тут може наразитися Україна?
– Реформа енергетичного сектора – це критичний момент для України, адже саме в цій галузі було найбільше корупції і втрат. Якщо ця угода призведе до зволікання із проведенням цієї реформи, то, очевидно, що Україна зазнає збитків.
– Нині у Вашингтоні тривають переговори між МВФ та делегацією українського уряду. Після Харкова які тепер шанси на порозуміння між сторонами?
– Мені поки що невідомо про результати переговорів, але варто очікувати, що сторони суттєво просунуться вперед. В результаті (харківської) угоди Україна може зменшити державні видатки приблизно на два відсотки ВВП. Таким чином Україні буде набагато легше вийти на рівень дефіциту бюджету в 6 відсотків, як це хотів би бачити МВФ.
– Віктор Янукович сподівається на те, що співпраця між Україною і Росією в газовій сфері стане альтернативою російському проекту «Південний потік», із побудови газогону в обхід України. Чи піде на це Москва?
– Проект «Південний потік» не має комерційного сенсу, скоріше існує питання, через який час і під яким приводом Росія і «Газпром» від нього відмовляться. Дешевше транспортувати газ через Україну, тут лише справа за прийнятною угодою між Україною і Росією.
– Янукович захотів зниження ціни на газ на 100 доларів і поставив себе у становище, коли просто мав відплатити тим, чого хочуть росіяни. Янукович отримав те, чого хотів, але заплатив за це дорогу політичну ціну.
– Українська опозиція заявляє, що харківські угоди – це свято на вулиці українських олігархів, і що тепер буде складно дбати про енергозбереження. Чи Ви погоджуєтеся з такими висновками?
– Можна стверджувати, що це завжди добре, коли ви платите менше за імпорт, але з іншого боку, якщо отримуєте нижчу ціну за газ, то будете більше його споживати. Але мені незрозуміло, чи ця угода піде на користь власне олігархам. Сам договір не дуже непрозорий, йдеться про політичний бартер, що не дуже вписується в ринкові механізми.
– На яку економічну небезпеку тут може наразитися Україна?
– Реформа енергетичного сектора – це критичний момент для України, адже саме в цій галузі було найбільше корупції і втрат. Якщо ця угода призведе до зволікання із проведенням цієї реформи, то, очевидно, що Україна зазнає збитків.
– Нині у Вашингтоні тривають переговори між МВФ та делегацією українського уряду. Після Харкова які тепер шанси на порозуміння між сторонами?
– Мені поки що невідомо про результати переговорів, але варто очікувати, що сторони суттєво просунуться вперед. В результаті (харківської) угоди Україна може зменшити державні видатки приблизно на два відсотки ВВП. Таким чином Україні буде набагато легше вийти на рівень дефіциту бюджету в 6 відсотків, як це хотів би бачити МВФ.
– Віктор Янукович сподівається на те, що співпраця між Україною і Росією в газовій сфері стане альтернативою російському проекту «Південний потік», із побудови газогону в обхід України. Чи піде на це Москва?
– Проект «Південний потік» не має комерційного сенсу, скоріше існує питання, через який час і під яким приводом Росія і «Газпром» від нього відмовляться. Дешевше транспортувати газ через Україну, тут лише справа за прийнятною угодою між Україною і Росією.
