У свої 77 років пан Гомола вже міг би жити спокійнішим життям. Однак він і досі несе усю відповідальність за сімейний бізнес, який вони справляють удвох із дружиною Яною. Вони виготовляють пластикові вікна. Перші спроби запровадити власну справу Гомоли зробили ще до революції.
Пан Гомола добре пам’ятає, як 17 листопада – коли поліція жорстоко розганяла студентську демонстрацію – йому зателефонували давні друзі з театру.
«Вони сказали мені: зупини своє устаткування і прийди – приєднайся до революції. Я взяв машину на Виноградах і поїхав до театру. Мені доручили розповсюджувати плакати та підвозити акторів-активістів на різні засідання. Так я тоді зупинив свою роботу і – розпочав працювати на революцію», – згадує пан Гомола.
Бізнес пішов угору, але заважає корупція
Тепер у гаражі, де Гомола розпочинав свій бізнес – поблискують нікельованими деталями два Мерседеси.
Фірма ж розширилася і переїхала на околицю Праги. У великій майстерні працюють три постійні робітники і пан Гомола каже, що його бізнес процвітає, навіть попри спад у будівельній галузі.
Але добрий стан справ у бізнесі не послабили розчарування, яке отримали Гомоли у перші роки після революції.
Вони вважають, що перемогу привласнили собі – вкрали кар’єристи й корупціонери, які швидко змінили свої комуністичні переконання на псевдодемократичні. Вони відчувають себе безкарними й панують досі.
«Ми перебували у прекрасній ейфорії, коли були разом з усіма на Вацлавській площі. Ми сподівалися оновлення, – каже Яна Гомолова. – Але дуже швидко наші надії зруйнувалися – розпочалося розкрадання, роздавали величезні кредити, які потім ніхто не повертав. А політичну сцену неприємно дивитися. Те, що там відбувається не має нічого спільного з етикою та культурою. Ми розчаровані, навіть попри те, що бізнес нам дає нормальні статки».
Головне, що є свобода!
Пані Гомолова наголошує, що вона високо цінує свободу і ті можливості, які зараз відкриті для молоді. Але їй не дуже подобається, що молоді люди тепер надто прагматичні, більше цікавляться мобільниими телефонами чи модою, аніж ідеалами минулої революції. Та й у школах дітям не так багато розповідають про події 89-го.
Ось 18-річний син Гомолів – Йозеф каже, що його більше цікавить економіка ніж історія і що він не дуже добре обізнаний у тих подіях, до яких прямо долучилися його батьки. Йозеф планує теж працювати у сімейному бізнесі й почувається впевнено у завтрашньому дні.
На завершення розмови Яна Гомолова сказала, що підсумок 20-ліття після «оксамитової» революції неоднозначний. Є головне – свобода!
«Ми не кажемо, що все погано. Слава Богу, що це сталося, що ми можемо вільно їздити світом, вільно висловлюватися і вільно займатися бізнесом. Але при цьому ми ж не можемо бути задоволені корупцією та безпринципними політиками?!», – каже пані Гомолова й додає, «революція 1989 року – це для нас із чоловіком ще й прекрасний спогад нашого життя».
(Прага – Київ)
Пан Гомола добре пам’ятає, як 17 листопада – коли поліція жорстоко розганяла студентську демонстрацію – йому зателефонували давні друзі з театру.
«Вони сказали мені: зупини своє устаткування і прийди – приєднайся до революції. Я взяв машину на Виноградах і поїхав до театру. Мені доручили розповсюджувати плакати та підвозити акторів-активістів на різні засідання. Так я тоді зупинив свою роботу і – розпочав працювати на революцію», – згадує пан Гомола.
Бізнес пішов угору, але заважає корупція
Тепер у гаражі, де Гомола розпочинав свій бізнес – поблискують нікельованими деталями два Мерседеси.
Фірма ж розширилася і переїхала на околицю Праги. У великій майстерні працюють три постійні робітники і пан Гомола каже, що його бізнес процвітає, навіть попри спад у будівельній галузі.
Але добрий стан справ у бізнесі не послабили розчарування, яке отримали Гомоли у перші роки після революції.
Вони вважають, що перемогу привласнили собі – вкрали кар’єристи й корупціонери, які швидко змінили свої комуністичні переконання на псевдодемократичні. Вони відчувають себе безкарними й панують досі.
«Ми перебували у прекрасній ейфорії, коли були разом з усіма на Вацлавській площі. Ми сподівалися оновлення, – каже Яна Гомолова. – Але дуже швидко наші надії зруйнувалися – розпочалося розкрадання, роздавали величезні кредити, які потім ніхто не повертав. А політичну сцену неприємно дивитися. Те, що там відбувається не має нічого спільного з етикою та культурою. Ми розчаровані, навіть попри те, що бізнес нам дає нормальні статки».
Головне, що є свобода!
Пані Гомолова наголошує, що вона високо цінує свободу і ті можливості, які зараз відкриті для молоді. Але їй не дуже подобається, що молоді люди тепер надто прагматичні, більше цікавляться мобільниими телефонами чи модою, аніж ідеалами минулої революції. Та й у школах дітям не так багато розповідають про події 89-го.
Ось 18-річний син Гомолів – Йозеф каже, що його більше цікавить економіка ніж історія і що він не дуже добре обізнаний у тих подіях, до яких прямо долучилися його батьки. Йозеф планує теж працювати у сімейному бізнесі й почувається впевнено у завтрашньому дні.
На завершення розмови Яна Гомолова сказала, що підсумок 20-ліття після «оксамитової» революції неоднозначний. Є головне – свобода!
«Ми не кажемо, що все погано. Слава Богу, що це сталося, що ми можемо вільно їздити світом, вільно висловлюватися і вільно займатися бізнесом. Але при цьому ми ж не можемо бути задоволені корупцією та безпринципними політиками?!», – каже пані Гомолова й додає, «революція 1989 року – це для нас із чоловіком ще й прекрасний спогад нашого життя».
(Прага – Київ)