Навіть попри святкування «Сезону Туреччини у Франції», стосунки між цими двома країнами мирними й конструктивними не назвеш. Французький президент Ніколя Саркозі – визнаний лідер табору європейців, що не хочуть бачити турків у клубі європейських держав.
Тим часом, офіційна Анкара послідовно нагадує про своє бажання приєднатися до Євросоюзу. Саме для спроби переконати Ніколя Саркозі у іншому підході до Туреччини й прибув до Парижа президент Абдуллах Ґюль. Проте сухі офіційні комюніке тільки констатували: «Сторони обговорили перебіг вступного процесу, і кожна з них ще раз підтвердила свою позицію у цьому процесі». Вочевидь, це означає відсутність прогресу у цьому питанні.
«Туреччина зміцнить ЄС та вестиме діалог цивілізацій» – французький експерт
«Ось уже 4 чи 5 років cпостерігаємо глибоке погіршення відносин із Туреччиною, – каже в інтерв’ю Радіо Свобода Дідьє Бійон, політолог із французького Інституту міжнародних та стратегічних відносин. – Нині амортизатори цих відносин зламані, тож такі люб’язності, як «Турецький сезон», нічого не змінять.
«Поведінка офіційного Парижа нагадує шизофренію, – каже він. – З одного боку, всі ці святкові заходи, а з іншого – невпинне зволікання та постійні зауваження Анкарі з боку французького лідера».
Дідьє Бійон переконаний, що є, принаймні, дві поважні причини для того, щоб Туреччину колись таки прийняти до Євросоюзу.
«Гадаю, що вступ Туреччини до ЄС стане фактором зростання потужності і Євросоюзу, і самої Туреччини, – пояснює політолог. – Ми знаємо, що Кавказ і Близький Схід мають особливо важливу роль і для рівноваги у регіоні, і для Євросоюзу. Це перше. По-друге, відомо, що зіткнення цивілізацій – це незаперечна реальність. Напруга у цьому регіоні наростає. Тому така світська держава, як Туреччина, що має мусульманську культуру, може відігравати велику роль у проведенні діалогу цивілізацій», – вважає Бійон.
У п’ятницю після відкриття виставки «Від Візантії до Стамбула: один порт для двох континентів» президенти Туреччини й Франції усамітнилися для бесіди. Без сумніву, йшлося й про членство у Євросоюзі.
«Євросоюз не може розширюватися безкінечно» – Саркозі
Аргументи Ніколя Саркозі не змінилися. Вони такі: з одного боку, Європа не може розширюватися безкінечно. З іншого, Туреччина не може стати членом ЄС, бо не має «європейського покликання».
Париж за підтримки Берліна відстоює ідею привілейованого партнерства між Туреччиною та Євросоюзом. Тому, з 2005 року в переговорах про вступ Анкара просунулася тільки у 10 пунктах з 35 необхідних для набуття членства.
«Дайте нам шанс привести Туреччину у відповідність до стандартів Європейського Союзу», – зазначив президент Абдуллах Ґюль на одній із прес-конференцій у Парижі.
Він також додав, що у майбутньому може статися й таке, що Туреччина сама відмовиться від вступу до співдружності.
Єврокомісія нарікає на брак свободи та неповагу до основних прав
А тим часом, новий щорічний звіт Європейської Комісії щодо Туреччини знову вказує на слабкий розвиток реформ, здійснюваних Анкарою.
«У сфері свободи висловлювань та культів, правах профспілок та рівноправ’я між чоловіком та жінкою Туреччина потребує суттєвих змін. Домашнє насильство, злочини через помсту та примусові шлюби залишаються серйозними проблемами турецького суспільства», – йдеться у звіті.
Тим часом, офіційна Анкара послідовно нагадує про своє бажання приєднатися до Євросоюзу. Саме для спроби переконати Ніколя Саркозі у іншому підході до Туреччини й прибув до Парижа президент Абдуллах Ґюль. Проте сухі офіційні комюніке тільки констатували: «Сторони обговорили перебіг вступного процесу, і кожна з них ще раз підтвердила свою позицію у цьому процесі». Вочевидь, це означає відсутність прогресу у цьому питанні.
«Туреччина зміцнить ЄС та вестиме діалог цивілізацій» – французький експерт
«Ось уже 4 чи 5 років cпостерігаємо глибоке погіршення відносин із Туреччиною, – каже в інтерв’ю Радіо Свобода Дідьє Бійон, політолог із французького Інституту міжнародних та стратегічних відносин. – Нині амортизатори цих відносин зламані, тож такі люб’язності, як «Турецький сезон», нічого не змінять.
«Поведінка офіційного Парижа нагадує шизофренію, – каже він. – З одного боку, всі ці святкові заходи, а з іншого – невпинне зволікання та постійні зауваження Анкарі з боку французького лідера».
Дідьє Бійон переконаний, що є, принаймні, дві поважні причини для того, щоб Туреччину колись таки прийняти до Євросоюзу.
«Гадаю, що вступ Туреччини до ЄС стане фактором зростання потужності і Євросоюзу, і самої Туреччини, – пояснює політолог. – Ми знаємо, що Кавказ і Близький Схід мають особливо важливу роль і для рівноваги у регіоні, і для Євросоюзу. Це перше. По-друге, відомо, що зіткнення цивілізацій – це незаперечна реальність. Напруга у цьому регіоні наростає. Тому така світська держава, як Туреччина, що має мусульманську культуру, може відігравати велику роль у проведенні діалогу цивілізацій», – вважає Бійон.
У п’ятницю після відкриття виставки «Від Візантії до Стамбула: один порт для двох континентів» президенти Туреччини й Франції усамітнилися для бесіди. Без сумніву, йшлося й про членство у Євросоюзі.
«Євросоюз не може розширюватися безкінечно» – Саркозі
Аргументи Ніколя Саркозі не змінилися. Вони такі: з одного боку, Європа не може розширюватися безкінечно. З іншого, Туреччина не може стати членом ЄС, бо не має «європейського покликання».
Париж за підтримки Берліна відстоює ідею привілейованого партнерства між Туреччиною та Євросоюзом. Тому, з 2005 року в переговорах про вступ Анкара просунулася тільки у 10 пунктах з 35 необхідних для набуття членства.
«Дайте нам шанс привести Туреччину у відповідність до стандартів Європейського Союзу», – зазначив президент Абдуллах Ґюль на одній із прес-конференцій у Парижі.
Він також додав, що у майбутньому може статися й таке, що Туреччина сама відмовиться від вступу до співдружності.
Єврокомісія нарікає на брак свободи та неповагу до основних прав
А тим часом, новий щорічний звіт Європейської Комісії щодо Туреччини знову вказує на слабкий розвиток реформ, здійснюваних Анкарою.
«У сфері свободи висловлювань та культів, правах профспілок та рівноправ’я між чоловіком та жінкою Туреччина потребує суттєвих змін. Домашнє насильство, злочини через помсту та примусові шлюби залишаються серйозними проблемами турецького суспільства», – йдеться у звіті.
