Україна висловлює занепокоєння із приводу жертв серед цивільного населення в районі ізраїльсько-палестинського конфлікту. Крім цього, міністерство закордонних справ у Києві стурбоване долею близько 300 українських громадян у Смузі Газа, більшість із яких діти. Український уряд закликав до якнайшвидшого припинення бойових дій.
Тим часом Росія, де живе багато мусульман, схарактеризувала наступ сухопутних ізраїльських військ у Смузі Газа як «небезпечну ескалацію конфлікту». Таку позицію Кремля підтримала Рада муфтіїв Росії, яка однозначно засудила політику Ізраїлю.
Проте російське керівництво намагається діяти збалансовано. Російсько-ізраїльські відносини є складними. Спершу, 1947 року Йосип Сталін підтримав створення ізраїльської держави. Під час 6-денної війни 1967 року Радянський Союз розірвав стосунки з Тель-Авівом, а відтак довго постачав зброю до арабських країн для боротьби з Ізраїлем. (У перебігу війн 1967-го, а потім 1973 року Ізраїль сотнями захоплював в арабських країн трофейні радянські танки Т-54 і Т-55; тепер їх переробили на важкі чи то бронетранспортери, чи то бойові машини піхоти «Ахзаріт», які можна побачити на світлині – вони дуже вдало пристосовані для підтримки танків, а ще для бойових дій у населених пунктах, чим зараз і займається Ізраїль у Смузі Газа.)
Росія підходить до Близького Сходу з прагматичних позицій
На думку оглядачів, нині Москва підходить до Близького Сходу з прагматичних позицій, шукаючи кращих можливостей для себе. Протягом минулих 15 років російсько-ізраїльські взаємини поліпшувалися в усіх ділянках, тоді як так зване російськомовне населення Ізраїлю зросло до 20 відсотків. Водночас війна в Чечні та терористичні напади в російських містах посилили антимусульманські настрої серед багатьох росіян.
Поліпшення відносин із Ізраїлем сталося незважаючи на те, що Москва і далі не припиняє контактів із його ворогами – Іраном, Сирією, а також радикальною організацією «Хамас», із якою, власне нині веде боротьбу ізраїльська армія.
У Тбілісі провели проізраїльську демонстрацію
Що стосується Грузії, то тут ставлення виглядає більш однозначним. У понеділок десятки студентів провели в Тбілісі проізраїльську демонстрацію під гаслами «Ізраїль має право на самооборону» та «Припинити тероризм». Уряд Грузії висловив занепокоєння з приводу гуманітарної ситуації в Газі, але наголосив, що відплатні дії Ізраїлю були викликані ракетними обстрілами «Хамасом» «невинних ізраїльських цивільних».
Президент Грузинської фундації стратегічних та міжнародних досліджень Александер Ронделі пояснив в інтерв’ю Радіо Свобода позицію офіційного Тбілісі так: «Тисячі грузинських євреїв живуть в Ізраїлі. Через це ми маємо дуже близькі відносини. Ми купували в Ізраїлі зброю, і вони допомогли нам навчати нашу армію. І ми розуміємо, що Ізраїль захищається. Також «Хамас» тут непопулярний, зокрема тому, що це – екстремістська організація, а також через те, що під час грузинсько-російської війни провідники «Хамасу» стали на бік Росії».
В азійських державах переважає «нейтралітет»
Незважаючи на переважно мусульманське населення, уряди Азербайджану, Киргизстану та Туркменистану ніяк не відреагували на кровопролиття на Близькому Сході. Можливо, тому що у зовнішній політиці вони дотримуються принципу «позитивного нейтралітету».
Заяви ж інших переважно мусульманських країн Центральної Азії – Казахстану, Таджикистану та Узбекистану були дуже обережними. У них мовилося, що збройного вирішення конфлікту бути не може, і містився заклик до припинення вогню. Виглядає на те, що ці країни постали перед дилемою. Від 1991 року вони мають плідну співпрацю з Ізраїлем, зокрема і в ділянці безпеки. Їм найменше хотілося б розпалити вдома антиізраїльські сентименти й постати в очах Заходу часткою антиізраїльської коаліції у компанії з такими країнами, як Іран та Сирія, що опиняються у все більшій міжнародній ізоляції. Водночас, у деяких із цих країн відбуваються демонстрації проти дій Ізраїлю.
(Лондон – Прага – Київ)
Тим часом Росія, де живе багато мусульман, схарактеризувала наступ сухопутних ізраїльських військ у Смузі Газа як «небезпечну ескалацію конфлікту». Таку позицію Кремля підтримала Рада муфтіїв Росії, яка однозначно засудила політику Ізраїлю.
Проте російське керівництво намагається діяти збалансовано. Російсько-ізраїльські відносини є складними. Спершу, 1947 року Йосип Сталін підтримав створення ізраїльської держави. Під час 6-денної війни 1967 року Радянський Союз розірвав стосунки з Тель-Авівом, а відтак довго постачав зброю до арабських країн для боротьби з Ізраїлем. (У перебігу війн 1967-го, а потім 1973 року Ізраїль сотнями захоплював в арабських країн трофейні радянські танки Т-54 і Т-55; тепер їх переробили на важкі чи то бронетранспортери, чи то бойові машини піхоти «Ахзаріт», які можна побачити на світлині – вони дуже вдало пристосовані для підтримки танків, а ще для бойових дій у населених пунктах, чим зараз і займається Ізраїль у Смузі Газа.)
Росія підходить до Близького Сходу з прагматичних позицій
На думку оглядачів, нині Москва підходить до Близького Сходу з прагматичних позицій, шукаючи кращих можливостей для себе. Протягом минулих 15 років російсько-ізраїльські взаємини поліпшувалися в усіх ділянках, тоді як так зване російськомовне населення Ізраїлю зросло до 20 відсотків. Водночас війна в Чечні та терористичні напади в російських містах посилили антимусульманські настрої серед багатьох росіян.
Поліпшення відносин із Ізраїлем сталося незважаючи на те, що Москва і далі не припиняє контактів із його ворогами – Іраном, Сирією, а також радикальною організацією «Хамас», із якою, власне нині веде боротьбу ізраїльська армія.
У Тбілісі провели проізраїльську демонстрацію
Що стосується Грузії, то тут ставлення виглядає більш однозначним. У понеділок десятки студентів провели в Тбілісі проізраїльську демонстрацію під гаслами «Ізраїль має право на самооборону» та «Припинити тероризм». Уряд Грузії висловив занепокоєння з приводу гуманітарної ситуації в Газі, але наголосив, що відплатні дії Ізраїлю були викликані ракетними обстрілами «Хамасом» «невинних ізраїльських цивільних».
Президент Грузинської фундації стратегічних та міжнародних досліджень Александер Ронделі пояснив в інтерв’ю Радіо Свобода позицію офіційного Тбілісі так: «Тисячі грузинських євреїв живуть в Ізраїлі. Через це ми маємо дуже близькі відносини. Ми купували в Ізраїлі зброю, і вони допомогли нам навчати нашу армію. І ми розуміємо, що Ізраїль захищається. Також «Хамас» тут непопулярний, зокрема тому, що це – екстремістська організація, а також через те, що під час грузинсько-російської війни провідники «Хамасу» стали на бік Росії».
В азійських державах переважає «нейтралітет»
Незважаючи на переважно мусульманське населення, уряди Азербайджану, Киргизстану та Туркменистану ніяк не відреагували на кровопролиття на Близькому Сході. Можливо, тому що у зовнішній політиці вони дотримуються принципу «позитивного нейтралітету».
Заяви ж інших переважно мусульманських країн Центральної Азії – Казахстану, Таджикистану та Узбекистану були дуже обережними. У них мовилося, що збройного вирішення конфлікту бути не може, і містився заклик до припинення вогню. Виглядає на те, що ці країни постали перед дилемою. Від 1991 року вони мають плідну співпрацю з Ізраїлем, зокрема і в ділянці безпеки. Їм найменше хотілося б розпалити вдома антиізраїльські сентименти й постати в очах Заходу часткою антиізраїльської коаліції у компанії з такими країнами, як Іран та Сирія, що опиняються у все більшій міжнародній ізоляції. Водночас, у деяких із цих країн відбуваються демонстрації проти дій Ізраїлю.
(Лондон – Прага – Київ)
