Він був майстром на всі руки, шанованим серед односельців. Працював у колгоспі, разом із дружиною виховував маленьких доньку і сина. Та одна страшна ніч 1996 року перевернула все життя шкереберть. Борис тоді чергував на фермі, а коли повернувся – побачив удома мертву закривавлену дружину та онімілу заплакану 4-річну доньку.
Міліціонери, котрі прибули на місце злочину, довго не церемонились – забрали чоловіка ніби-то для того, щоб показав, де перебував під час злочину, а натомість доправили до райвідділу міліції. Протримали 10 діб, на похорон дружини не відпустили, повезли до Рівного, і вже там, лише через п’ять місяців, до Бориса Андрійовича вперше навідався слідчий. І адвокат Віктор Кур’ята, котрий взявся допомогти йому, не чекаючи винагороди.
Адвокат Віктор Кур'ята: «Невиконання рішень українських судів стало закономірністю»Як зазначає адвокат Віктор Кур’ята, обурювала та наполегливість, з якою органи прокуратури тримали підозрюваного у неволі під слідством, і намагалися проштовхнути звинувачення в суді, щоб виправдати утримання в слідчому ізоляторі. Однак в суді «кожного разу нелогічне, фантастичне обвинувачення розсипалося».
Спочатку Бориса Мартинчука відпустили з ізолятора, обравши міру запобіжного заходу – підписка про невиїзд. Він повернувся до дітей.
«Було дуже важко, але я їх потихеньку виховував. Мене звільнили – я їх забрав від бабусі. Зараз обоє студенти. Навчаються», – розповів Борис Мартинчук.
Односельці далеко не всі вірили у його невинність
Нині він каже, що допомогла йому їхня віра та віра в Бога. А голова колгоспу навідріз відмовився брати на роботу. Односельці далеко не всі вірили у його невинність. У 99 році, коли колегія суддів обласного суду зняла з Бориса Мартинчука усі звинувачення, з’ясувалося: справжній вбивця його дружини був затриманий наступного ж дня після скоєння злочину.
Чоловік звернувся до Березнівського районного суду з проханням про відшкодування перенесених страждань. Суд присудив 50 тисяч гривень. Та цю суму так і не виплатили.
Адвокат Кур’ята зазначає: «Це рішення не було виконане під простим приводом, що держава не передбачила коштів у бюджеті на подібні витрати. Мушу зазначити, що в нашій державі тисячі подібних рішень не виконуються».
Як пояснив адвокат, справа Бориса Мартинчука підпадала під 6-ту статтю Конвенції – «незаконне ув’язнення». Він звернувся до Європейського Суду у 2003 році – справу одразу ж взяли до провадження. Але рішення винесли тільки тепер.
«Правоту потрібно доводити»
Нині Борис Мартинчук радить усім розчарованим в системі державної справедливості не опускати рук. «У мене сусіда побили, він отримав другу групу інвалідності – йому присудили 10 тисяч, але до цього часу не заплатили. Але я вважаю, що правоту потрібно доводити. Якщо ми цього не робитимемо – ніколи не побудуємо нашої України. Вірити в Бога і в справедливість», – наголошує Борис Мартинчук.
Начальника міліції, котрий у далекому 96-му допустив незаконне утримання невинної людини в слідчому ізоляторі упродовж тривалого часу, два роки тому покарали – виходом на пенсію. А слідчий прокуратури потрапив на підвищення, до сусіднього району. Домагатися покарання цих людей Борис Мартинчук не став.
(Рівне – Київ – Прага)
Міліціонери, котрі прибули на місце злочину, довго не церемонились – забрали чоловіка ніби-то для того, щоб показав, де перебував під час злочину, а натомість доправили до райвідділу міліції. Протримали 10 діб, на похорон дружини не відпустили, повезли до Рівного, і вже там, лише через п’ять місяців, до Бориса Андрійовича вперше навідався слідчий. І адвокат Віктор Кур’ята, котрий взявся допомогти йому, не чекаючи винагороди.
Спочатку Бориса Мартинчука відпустили з ізолятора, обравши міру запобіжного заходу – підписка про невиїзд. Він повернувся до дітей.
«Було дуже важко, але я їх потихеньку виховував. Мене звільнили – я їх забрав від бабусі. Зараз обоє студенти. Навчаються», – розповів Борис Мартинчук.
Односельці далеко не всі вірили у його невинність
Нині він каже, що допомогла йому їхня віра та віра в Бога. А голова колгоспу навідріз відмовився брати на роботу. Односельці далеко не всі вірили у його невинність. У 99 році, коли колегія суддів обласного суду зняла з Бориса Мартинчука усі звинувачення, з’ясувалося: справжній вбивця його дружини був затриманий наступного ж дня після скоєння злочину.
Чоловік звернувся до Березнівського районного суду з проханням про відшкодування перенесених страждань. Суд присудив 50 тисяч гривень. Та цю суму так і не виплатили.
Адвокат Кур’ята зазначає: «Це рішення не було виконане під простим приводом, що держава не передбачила коштів у бюджеті на подібні витрати. Мушу зазначити, що в нашій державі тисячі подібних рішень не виконуються».
Як пояснив адвокат, справа Бориса Мартинчука підпадала під 6-ту статтю Конвенції – «незаконне ув’язнення». Він звернувся до Європейського Суду у 2003 році – справу одразу ж взяли до провадження. Але рішення винесли тільки тепер.
«Правоту потрібно доводити»
Нині Борис Мартинчук радить усім розчарованим в системі державної справедливості не опускати рук. «У мене сусіда побили, він отримав другу групу інвалідності – йому присудили 10 тисяч, але до цього часу не заплатили. Але я вважаю, що правоту потрібно доводити. Якщо ми цього не робитимемо – ніколи не побудуємо нашої України. Вірити в Бога і в справедливість», – наголошує Борис Мартинчук.
Начальника міліції, котрий у далекому 96-му допустив незаконне утримання невинної людини в слідчому ізоляторі упродовж тривалого часу, два роки тому покарали – виходом на пенсію. А слідчий прокуратури потрапив на підвищення, до сусіднього району. Домагатися покарання цих людей Борис Мартинчук не став.
(Рівне – Київ – Прага)
