Близько 2 з половиною мільйонів виборців обирали 125 депутатів парламенту, і кандидатів було «аж» 288 – не порівняти, скажімо, з 1994 роком, коли на 50 тодішніх парламентських місць кандидат був 51.
Але і тоді, і зараз величезна більшість кандидатів – члени єдиної зареєстрованої Демократичної партії (це перейменована компартія радянських часів) або офіційного громадського Національного руху «Ґалкиниш», що означає «Відродження».
Іще різниця: на вибори прибули міжнародні спостерігачі. Попередній президент-диктатор Сапармурат Ніязов теж запрошував «усіх зацікавлених» – але такі організації, як ОБСЄ, надсилають спостерігачів тільки на конкретне запрошення (і Ніязов про це знав). Нинішній керівник Туркменистану Ґурбанґули Бердімухаммедов надіслав таке запрошення і наказав чиновникам співпрацювати. «Не має бути жодних обмежень на відвідування міжнародними спостерігачами виборчих дільниць і на їхні зустрічі з виборчими працівниками», – заявив він.
Спостерігачі багато не побачать
Щоправда, місія Організації з безпеки і співпраці в Європі все ж не буде повноцінною, пояснив представник Бюро з демократичних інституцій і прав людини ОБСЄ Єнс-Гаґен Ешенбехер. «Ми надіслали невелику команду з дев’яти виборчих експертів на допомогу представництву ОБСЄ в Ашгабаті, щоб доповісти про ці вибори», – сказав він.
Такий малий формат місії означає, що офіційної оцінки виборів не буде – буде лише збирання інформації про загальний стан справ.
Так само й ООН надіслала спостерігачів – трьох. А значно численніша спостережна місія від СНД, висновки якої майже завжди протилежні до західних, іще напередодні встигла похвалити Туркменистан за чудову підготовку до справді демократичних виборів.
Про демократичні вибори говорять і урядовці самого Туркменистану. Але, як виглядає, наразі це тим часом лише слова.
Демократія чи газ?
Міжнародна правозахисна організація «Г’юман Райтс Воч» у передвиборчому звіті констатувала, що в Туркменистані ще немає умов для проведення вільних і чесних виборів.
Про це ж свідчать і дані Радіо Свобода. У столиці Ашгабаті багато хто не вірить, що нинішні вибори стануть важливою політичною подією. Адже, кажуть люди, всупереч заявам чиновників про демократизацію жодних відмінностей від попередніх виборів вони не бачать. А в глухих сільських районах на півночі країни люди щойно за тиждень до виборів уперше дізнавалися про них від кореспондентів Радіо Свобода.
Щоправда, це в Туркменистані не проблема: за день-два до виборів по хатах ходить міліція й попереджає, куди приходити голосувати. І вибори, коли прізвище кандидатів уперше дізнаєшся вже на дільниці, для Туркменистану теж звична річ.
Тож оглядачі тепер тільки чекають, якими словами оцінять ці вибори західні держави. Адже останнім часом значно зростають позиції Туркменистану як потенційного поставника на Захід природного газу…
(Прага – Київ)
Але і тоді, і зараз величезна більшість кандидатів – члени єдиної зареєстрованої Демократичної партії (це перейменована компартія радянських часів) або офіційного громадського Національного руху «Ґалкиниш», що означає «Відродження».
Іще різниця: на вибори прибули міжнародні спостерігачі. Попередній президент-диктатор Сапармурат Ніязов теж запрошував «усіх зацікавлених» – але такі організації, як ОБСЄ, надсилають спостерігачів тільки на конкретне запрошення (і Ніязов про це знав). Нинішній керівник Туркменистану Ґурбанґули Бердімухаммедов надіслав таке запрошення і наказав чиновникам співпрацювати. «Не має бути жодних обмежень на відвідування міжнародними спостерігачами виборчих дільниць і на їхні зустрічі з виборчими працівниками», – заявив він.
Спостерігачі багато не побачать
Щоправда, місія Організації з безпеки і співпраці в Європі все ж не буде повноцінною, пояснив представник Бюро з демократичних інституцій і прав людини ОБСЄ Єнс-Гаґен Ешенбехер. «Ми надіслали невелику команду з дев’яти виборчих експертів на допомогу представництву ОБСЄ в Ашгабаті, щоб доповісти про ці вибори», – сказав він.
Такий малий формат місії означає, що офіційної оцінки виборів не буде – буде лише збирання інформації про загальний стан справ.
Так само й ООН надіслала спостерігачів – трьох. А значно численніша спостережна місія від СНД, висновки якої майже завжди протилежні до західних, іще напередодні встигла похвалити Туркменистан за чудову підготовку до справді демократичних виборів.
Про демократичні вибори говорять і урядовці самого Туркменистану. Але, як виглядає, наразі це тим часом лише слова.
Демократія чи газ?
Міжнародна правозахисна організація «Г’юман Райтс Воч» у передвиборчому звіті констатувала, що в Туркменистані ще немає умов для проведення вільних і чесних виборів.
Про це ж свідчать і дані Радіо Свобода. У столиці Ашгабаті багато хто не вірить, що нинішні вибори стануть важливою політичною подією. Адже, кажуть люди, всупереч заявам чиновників про демократизацію жодних відмінностей від попередніх виборів вони не бачать. А в глухих сільських районах на півночі країни люди щойно за тиждень до виборів уперше дізнавалися про них від кореспондентів Радіо Свобода.
Щоправда, це в Туркменистані не проблема: за день-два до виборів по хатах ходить міліція й попереджає, куди приходити голосувати. І вибори, коли прізвище кандидатів уперше дізнаєшся вже на дільниці, для Туркменистану теж звична річ.
Тож оглядачі тепер тільки чекають, якими словами оцінять ці вибори західні держави. Адже останнім часом значно зростають позиції Туркменистану як потенційного поставника на Захід природного газу…
(Прага – Київ)
