Долина Дністра на Тернопільщині – це вкритий лісом скелястий каньйон, який був визнаний одним із семи природних чудес України. У долині розташовані найбільші у світі природні печери і пам’ятки давньої архітектури, серед яких і родовий маєток князів Потоцьких. Все це може стати основою для туристичного розвитку регіону, або ж бути знищеним, вважає координатор громадського руху «Дністровська екологічна хвиля» Олександр Степаненко.
«Формально Дністровський каньйон охороняється статусом регіонального ландшафтного парку. Але він існує лише на папері, – зазначає громадський активіст. – У багатьох місцях на берегах тривають суцільні браконьєрські рубки лісу.., видобуваються корисні копалини просто в руслі, що заборонено Водним кодексом».
Вибір України: Бернська конвенція чи деревина?
За словами пана Степаненка, зараз біля сіл Бариш та Вільховець ліс вирубується на сотнях гектарів уздовж берега, а в Борщівському та інших районах Тернопільської області діють підприємства із видобутку каміння, і створюються нові. На думку еколога, каньйон буде врятований, якщо на його базі буде створений Національний парк. Але, каже він, Програма розвитку екомережі в Україні та укази Президента, які це передбачають, не виконуються.
Тож це не лише загрожує природі краю, але й ставить під сумнів виконання Україною міжнародних угод, говорить очільник екологічної організації «Веселий Дельфін» Ганна Коломієць.
«На берегах Дністра знайдені сто видів ендемічних та реліктових рослин, тобто таких, які не збереглися більше ніде в Україні. А також 11 видів тварин, які є під охороною Бернської конвенції. Пасивна охорона цього багатства нічого не дасть. Потрібен Національний парк!», – переконана Ганна Коломієць.
Екологи заявляють: створення Національного парку у Дністровському каньйоні гальмує місце влада, котра захищає інтереси бізнесменів, які видобувають у долині каміння і рубають ліс.
Із частиною звинувачень громадських активістів погоджується і заступник начальника відділу заповідної справи Мінприроди Сергій Матвєєв. «Нам важко вплинути на місцеве самоврядування, хіба що апелювати до сумління, – зазначає він. – Тому проводимо сотні зустрічей зі сільськими радами, головами районів. Сьогодні маємо документи на 40 відсотків територій Дністровського каньйону».
Немає корупції, є труднощі – голова району
Однак місцеві чиновники звинувачення відкидають. Голова Борщівської районної державної адміністрації Іван Чепесюк запевняє, все відбувається у рамках закону.
«Незаконний видобуток корисних копалин у нас неможливий: всі працюють за ліцензіями. А проблема вирубування лісу пов’язана з низьким рівнем газифікації: береги Дністра вирубують на дрова самі ж місцеві жителі, – каже голова райдержадміністрації. – Створення національного парку триває: документи надали 15 сільських рад, зволікають 10».
Представник Міністерства природи сподівається, що проблема Дністровського заповідника буде вирішена вже до кінця року. Для цього необхідно отримати згоду від усіх місцевих рад, що розташовані у долині Дністра.
(Київ – Прага)
«Формально Дністровський каньйон охороняється статусом регіонального ландшафтного парку. Але він існує лише на папері, – зазначає громадський активіст. – У багатьох місцях на берегах тривають суцільні браконьєрські рубки лісу.., видобуваються корисні копалини просто в руслі, що заборонено Водним кодексом».
Вибір України: Бернська конвенція чи деревина?
За словами пана Степаненка, зараз біля сіл Бариш та Вільховець ліс вирубується на сотнях гектарів уздовж берега, а в Борщівському та інших районах Тернопільської області діють підприємства із видобутку каміння, і створюються нові. На думку еколога, каньйон буде врятований, якщо на його базі буде створений Національний парк. Але, каже він, Програма розвитку екомережі в Україні та укази Президента, які це передбачають, не виконуються.
Тож це не лише загрожує природі краю, але й ставить під сумнів виконання Україною міжнародних угод, говорить очільник екологічної організації «Веселий Дельфін» Ганна Коломієць.
«На берегах Дністра знайдені сто видів ендемічних та реліктових рослин, тобто таких, які не збереглися більше ніде в Україні. А також 11 видів тварин, які є під охороною Бернської конвенції. Пасивна охорона цього багатства нічого не дасть. Потрібен Національний парк!», – переконана Ганна Коломієць.
Екологи заявляють: створення Національного парку у Дністровському каньйоні гальмує місце влада, котра захищає інтереси бізнесменів, які видобувають у долині каміння і рубають ліс.
Із частиною звинувачень громадських активістів погоджується і заступник начальника відділу заповідної справи Мінприроди Сергій Матвєєв. «Нам важко вплинути на місцеве самоврядування, хіба що апелювати до сумління, – зазначає він. – Тому проводимо сотні зустрічей зі сільськими радами, головами районів. Сьогодні маємо документи на 40 відсотків територій Дністровського каньйону».
Немає корупції, є труднощі – голова району
Однак місцеві чиновники звинувачення відкидають. Голова Борщівської районної державної адміністрації Іван Чепесюк запевняє, все відбувається у рамках закону.
«Незаконний видобуток корисних копалин у нас неможливий: всі працюють за ліцензіями. А проблема вирубування лісу пов’язана з низьким рівнем газифікації: береги Дністра вирубують на дрова самі ж місцеві жителі, – каже голова райдержадміністрації. – Створення національного парку триває: документи надали 15 сільських рад, зволікають 10».
Представник Міністерства природи сподівається, що проблема Дністровського заповідника буде вирішена вже до кінця року. Для цього необхідно отримати згоду від усіх місцевих рад, що розташовані у долині Дністра.
(Київ – Прага)
