«Постпутінська боротьба за владу вже спалахнула». Аналітики реагують на події в Росії

Аналітики на Заході, які слідкують за подіями в Росії, побачили ознаки зменшення авторитарного контролю Путіна в країні і навіть свідчення того, що боротьба за владу в Росії вже могла початись.

Російські чиновники можуть бути «дедалі більше стурбовані» послабленням авторитарного контролю у деяких периферійних регіонах Росії, зазначає у своєму аналізі ситуації від 31 жовтня американський Інститут дослідження війни (ISW), і вказує на реакцію глави Чеченської Республіки Рамзана Кадирова на антисемітські заворушення, що спалахнули в аеропорту в Дагестані 29 жовтня.

Президент Росії Володимир Путін (ліворуч) і керівник Чечні Рамзан Кадиров (архівна світлина)

Кадиров, зокрема підтримав безпідставні звинувачення президента Росії Володимира Путіна в тому, що заворушення відбулися в результаті маніпуляцій Заходу, а також закликав чеченських силовиків негайно затримувати організаторів будь-яких можливих заворушень у Чечні або «зробити три попереджувальні постріли в повітря, а потім зробити четвертий постріл у голову», додає ISW. Відтак, Кадиров прагне підтримувати громадське сприйняття своєї непохитної підтримки Путіна, а також хоче продемонструвати міцність свого авторитарного правління у Чечні, вважають аналітики.

Водночас події в Дагестані демонструють хиткість і ризикованість позиції, яку зайняв Путін від часу нападу угруповання «Хамас» 7 жовтня, намагаючись балансувати між Ізраїлем та «Хамасом», і те, як легко такий баланс може бути зруйнований, призвівши до непередбачуваних і небажаних наслідків. Про це пише Нейтан Годж, аналітик CNN, у своїй статті від 31 жовтня.

Він припускає – події у Дагестані, підігріті російською антиізраїльською пропагандою, економічними негараздами та війною в Україні, куди відправляють непропорційно велику кількість представників етнічних меншин, наочно показують крихкість балансу всередині Росії та, вірогідно, на що звернена увага Кремля, який намагається зберегти мир в регіоні, каже Годж.

«Росія має складну мережу відносин на Близькому Сході: Путін підтримує президента Сирії Башара Асада (ворога Ізраїлю); він покладається на Іран (ще один ворог Ізраїлю) щодо запасу безпілотників для нападу на Україну; і він є другом принца Саудівської Аравії Мохаммеда бін Салмана, ще одного владного гравця в регіоні», – зауважує Годж.

Росія також намагалася підтримувати «теплі робочі стосунки» з урядом Ізраїлю, хоч стосунки Путіна з прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу були прохолодними. Однак, після початку війни між Ізраїлем та «Хамасом», критика Путіна на адресу Ізраїлю, а також нещодавній візит делегації «Хамасу» до Москви розлютили Ізраїль, пише Годж.

У ширшій перспективі Путін веде екзистенційну боротьбу зі Сполученими Штатами, в якій «Україна є головним полем битви», вважає Годж. Він нагадує, що у своєму виступі 30 жовтня Путін звинуватив США в розпалюванні конфлікту в Ізраїлі, заявивши, що «Сполученим Штатам потрібен постійний хаос на Близькому Сході, тому вони дискредитують ті країни, які наполягають на негайному припиненні вогню у Смузі Гази».

В українському уряді йдуть навіть далі у своїх оцінках щодо зменшення авторитарного впливу путінського режиму і припускають, що події в Дагестані є прямим відображенням внутрішньої боротьби силових структур в самій Росії, адже в авторитарній російській системі такі заворушення неможливі без сприяння та підтримки з боку певних російських спецслужб.

Такої точки зору, зокрема, дотримується Андрій Юсов, представник ГУР Міноборони України, який в інтерв’ю «Голосу Америки» зазначив: «Безумовно, без сприяння і покровительства певних російських спецслужб ці події були би просто неможливими. І в даній ситуації спроба звинуватити чи якимось чином притягнути за вуха Україну до антисемітських погромів, які тривають на Російській Федерації, безумовно, є абсурдною, тому що в умовах абсолютно закритого тоталітарного суспільства уявити собі, що хтось ззовні керує натовпом дорослих чоловіків на території Дагестану, ну, даруйте, це просто абсурд».

Юсов вважає, що ці події будуть використані для подальшого придушення правозахисників та активістів у Росії.

Акція проти режиму Володимира Путіна і пенсійної реформи. Барнаул, Алтайський край РФ, 22 вересня 2018 року

«Чутки про смерть Путіна»

До питання внутрішньополітичної боротьби в Росії привертає увагу й Олександр Мотиль, професор політології в Університеті Рутгерса в Ньюарку, США, який у своїй статті для американського видання The Hill коментує нещодавні повідомлення про нібито смерть президента Росії Володимира Путіна, поширені в російських соцмедіа.

Хоча повідомлення про фізичну смерть Путіна неможливо перевірити, на думку Мотиля, такі повідомлення мають за мету «посіяти плутанину в лавах російської еліти та серед простих росіян, змушуючи їх замислюватися, чи великий лідер ще живий, і сумніватися, чи людина, яка називає себе Путіним, справді є Путіним, тим самим підриваючи його легітимність».

Відтак, незалежно від того, чи живий Путін фізично, чутки про його смерть вказують на те, що він має серйозні проблеми, адже «зерна сумнівів» щодо Путіна в елітах і суспільстві вже посіяні, вважає Мотиль.

Дехто з розповсюджувачів цих чуток живуть в Москві і можуть користуватися підтримкою і захистом певних російських силових структур чи впливових еліт, припускає Мотиль.

Таким чином, Мотиль робить висновок: «Постпутінська боротьба за владу вже спалахнула, навіть якщо справжній Путін ще живий. Вона спалахнула тому, що еліти, як ті, що підтримують Путіна, так і ті, що виступають проти нього, вважають, що Путін занадто виснажений, занадто слабкий або занадто політично присмертний, щоб змінити ситуацію».