18 жовтня Верховна Рада України ухвалила Постанову про визнання Чеченської республіки Ічкерія тимчасово окупованою Росією. Також українські депутати засудили геноцид проти чеченського народу. Але чи є це визнанням незалежності? Тут думки експертів, з якими спілкувалось Радіо Свобода, дещо розділились. Розбираємо тему.
За Постанову проголосували 287 депутатів Ради з 351. Проти не було, але 64 депутати утримались. Авторами постановили були і представники керівництва парламенту, і депутати з різних фракцій.
Чи визнали незалежність Ічкерії?
Український депутат Олексій Гончаренко, який у Верховній Раді очолює міжфракційне об’єднання «За вільний Кавказ», каже, що рішення парламентарів фактично означає визнання незалежності Чечні-Ічкерії.
Це історичний момент, історичний день. Сьогодні Україна, яка є лідером вільного світу, визнала право народів на самовизначення і державністьАхмед Закаєв
«Звичайно, це крок до того, щоб й інші країни, як я сподіваюсь, визнали незалежність Чеченської республіки Ічкерія, геноцид населення якої здійснила Росія, – сказав Гончаренко проєкту Радіо Свобода «Кавказ.Реалії». – Це не відбудеться за один день, але ухвалення Постанови піднімає питання на високий міжнародний рівень».
Прем’єр-міністр Ічкерії у вигнанні Ахмед Закаєв сказав проєкту «Кавказ.Реалії», що це – «початок справедливості».
«Це історичний момент, історичний день. Сьогодні Україна, яка є лідером вільного світу, визнала право народів на самовизначення і державність, підтвердивши окупацію Чечні в результаті російської агресії. Це винятково важливий крок для майбутнього усього чеченського народу і показник для народів, які сьогодні перебувають в колоніальній залежності від Росії», – сказав Ахмед Закаєв.
Наразі до кінця неясно, чи є Постанова все ж повним визнанням незалежності Ічкерії, чи все ж значним, але кроком до цього.
В України, звичайно, руки тепер розв’язані. Фактично «референдуми» стали тригером до початку цього процесуВіталій Кулик
Керівник чеченського громадського руху «Толам» Джамбулат Сулейманов, з одного боку, каже, що «розуміє, що одразу визнати суверенітет Чечні може бути проблематично, бо відкритим залишається питання – з ким налагоджувати дипломатичні відносини…».
Але, з іншого боку, на думку Сулейманова, наслідком Постанови Верховної Ради буде моральний стимул для відновлення боротьби чеченців за незалежність і створення власної держави.
«Ми бачимо визнання… з боку суверенної незалежної демократичної держави-члена ООН… Україна переступила психологічний бар’єр і вирішила визнати незалежність Чечні. Верховна Рада на це наважилась, це правильний вчинок, асиметрична відповідь на дії Москви», – каже Джамбулат Сулейманов в інтерв’ю проєкту «Кавказ.Реалії».
Віталій Кулик, експерт з питань Кавказу, каже в інтерв’ю Радіо Свобода, що все ж постанова Верховної Ради не є наразі визнанням незалежності Ічкерії.
Україна переступила психологічний бар’єр і вирішила визнати незалежність ЧечніДжамбулат Сулейманов
«Поки що це політична декларація, яка визнає окупованою територію. Це не визнання незалежності. Ще ні. Це не дипломатичне визнання незалежності – це політична декларація. Але це перший крок до того, щоб визнати саме ічкерійський кабінет, який перебуває в екзилі, як офіційного представника чеченського народу. До визнання незалежності ще має пройти якийсь час, бо для дипломатичних відносин – це окрема історія», – каже Кулик в інтерв’ю.
Експерт-міжнародник додає: «І ми ще маємо офіційно визнати на дипломатичному рівні сам факт державної незалежності. Але подібна декларація відкриває таку можливість. Я думаю, що Ічкерія буде першою країною, незалежність якої буде визнана Україною».
Реакція Москви
В Москві помітили постанову Верховної Ради України.
Перший заступник голови комітету Держдуми з міжнародних справ Олексій Чепа назвав це «спробою втручання в внутрішні справи Росії» і намаганням «розхитати човен зсередини». Він також закликав українських депутатів відвідати Грозний, де Рамзан Кадиров «ознайомить їх з життям республіки», щоб переконатись, що їхня постанова «це дурість і підбурювання».
Інший російський депутат, Олег Морозов, сказав, що постанова Ради «виглядає особливо недоречно на тлі високої військової доблесті чеченських збройних формувань в ході «спецоперації», які воюють за єдину Росію, а не за «Ічкерію». «Спецоперацією» в Росії називають повномасштабну агресію проти України, що розпочалась 24 лютого цього року.
«Хороші» і «погані» чеченці
На рішення Верховної Ради вплинуло те, що багато чеченців воюють за Україну, відбиваючи вторгнення Росії. Мова про батальйон імені Шейха Мансура і батальйон імені Джохара Дудаєва. Але також в Україні пам’ятають, що проти неї воюють і чеченці, направлені Рамзаном Кадировим.
«Чеченці – народ багатостраждальний. Але історія відносин (з Україною) контраверсійна, бо ми на собі знаємо «кадировців» і те, що вони вчиняли під Києвом. Ми прекрасно розуміємо, що чеченський народ не є одноманітним», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода експерт з питань Кавказу Віталій Кулик.
«Так що ще пройде певний час для того, щоб чеченський народ переусвідомив шлях до незалежності і хто йому друг, а хто йому ворог. Але є чеченці, які воюють на нашому боці, і вони себе показали дуже добрими воїнами. І через те, що вони беруть участь в боротьбі проти спільного агресора, я думаю, що це прискорило ухвалення такого рішення Верховною Радою», – додає експерт.
А Ганна Гопко, яка в попередньому складі парламенту очолювала комітет з міжнародних справ, пропонує визнати «кадировців» терористичною організацією. «Але багато добрих чеченців воюють на боці ЗСУ», – зауважує вона.
«В України розв’язані руки»
Співрозмовники Радіо Свобода наголошують, що час появи «чеченської постанови» Верховної Ради невипадковий. Сталося це після проведення Москвою в другій половині вересня на новоокупованих територіях України так званих референдумів про долучення цих земель до Росії і спроб їхньої анексії. Йдеться про частини Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей України.
Ще пройде певний час для того, щоб чеченський народ переусвідомив шлях до незалежності і хто йому друг, а хто йому ворогВіталій Кулик
Після цього спочатку з’явилось звернення Верховної Ради до міжнародного співтовариства про підтримку права на самовизначення народів Російської Федерації, в якому, зокрема, говориться, що «реалізовуючи свою загарбницьку імперіалістичну політику, Росія століттями вчиняє геноцид поневолених народів, ігнорує принципи рівноправності та самовизначення народів, грубо порушує права корінних народів та громадян, які належать до національних меншин».
Потім було рішення Києва про визнання суверенітету Японії над, як кажуть в Токіо, Північними територіями, – вони ж Південні Курили за російською термінологією. Чотири острови (Кунашир, Хабомай, Шикотан та Ітуруп) були забрані СРСР в Японії після Другої світової війни і суперечка не дає заключити мирний договір між Токіо та Москвою ось вже багато повоєнних десятиліть.
І ось з’явилось рішення про визнання окупованою територією Ічкерії і про геноцид над чеченським народом.
«В України, звичайно, руки тепер розв’язані. Фактично «референдуми» стали тригером до початку цього процесу», – наголошує Віталій Кулик.
А ось думка професора Михайла Сови, керівника української експертної групи «Сова»: він вважає, що раніше навіть на тлі анексії Криму і розпалювання Кремлем війни на Донбасі в 2014 році Київ не йшов на такі кроки «через відсутність тотальної війни». «Визнання Ічкерії чи Південних Курил – це вихід за рамки договорів і угод, які діяли між двома країнами. Зараз очевидно – ніякі договори не діють, нічого не дотримується».
Історія питання
Невдовзі після розпаду СРСР чеченці теж захотіли незалежності, демонтувавши перед тим Чечено-Інгушську АРСР і проголосивши Ічкерію.
Навіть при майже повному контролі над територією Чечні Ічкерія не була визнана тоді жодним законним урядом країн-членів ООН.
Після свого усунення від влади колишній вже на той час президент Грузії Звіад Гамсахурдія підписав указ про визнання Чечні, але його наступник Едуард Шеварднадзе відмежувався від тих дій попередника.
В 2000 році – за рік до усунення від влади, лідер афганських талібів Мулла Мухаммед Омар погодився визнати Ічкерію незалежною від Росії. Всі спроби Грозного відкрити представництва за кордоном не були успішними, ці офіси мали неофіційний статус, а зустрічі чеченських представників з іноземними офіційними особами мали неформальний характер.
В історії Чечні була велика Кавказька війна, яка тривала 30 років в середині 19-го століття, і горці були підкорені Російською імперією після героїчного спротиву.
Чеченці були депортовані сталінським режимом до Середньої Азії.
Перша чеченська війна тривала в 1994-1996 роках і фактичним переможцем вийшли чеченці. Друга чеченська війна була розв’язана Кремлем в 1999-2009 роках. Наслідком її знову стали повна руйнація Чечні, тотальна руйнація Грозного. В Чечні встановився промосковський режим Рамзана Кадирова. Росія фінансувала відбудову Чечні і зараз республіка є дотаційною, але ці фінансові вливання з боку Москви багато хто розглядає як «данину», що її Кремль платить чеченцям за формальне перебування Чечні у складі Російської Федерації.
