Попри ризики, білоруси продовжують допомагати родинам тих, хто перебуває під прицілом держави

Іноді це просто рукостискання або кілька слів підбадьорення. Іноді це іграшка для дитини, букет квітів або гроші на шкільні витрати.

Але, незважаючи на триваючі репресії Білорусі щодо пожертвувань або отримання допомоги для родичів політично репресованих, прості білоруси – у тому числі бодай в одній державній установі – та їхні співвітчизники-емігранти все ще ризикують, допомагаючи цим родинам.

«Процес не зупиняється», – прокоментував активіст Андрій Стрижак, директор фонду «Білоруська солідарність» (BYSOL), литовської групи допомоги білоруським політв’язням, яку уряд Білорусі вважає «екстремістською». «Це стає тільки глибшим, оскільки все більше і більше людей приєднуються до цього руху».

Незважаючи на «такі несприятливі умови», сказав Стрижак, BYSOL з близько 20 000 приватних донорів зараз «на піку».

За його словами, організація зібрала 23 000 євро (майже 25 500 доларів) для своєї програми повернення до школи у 2024 році.

У січні рейди силовиків були спрямовані на родичів щонайменше 287 білоруських політв’язнів, у тому числі тих, хто отримував продукти від американської некомерційної організації INeedHelpBY, повідомляє заборонена білоруська правозахисна організація «Вясна».

Незважаючи на це, станом на кінець серпня BYSOL отримав 265 заявок від сімей політично репресованих на отримання стипендій у розмірі 100 євро (111 доларів) на дитину шкільного віку, сказав він.

Під час протестів у Білорусі в 2020-му році (архівне фото)

ЄС та США засудили рейди як частину репресій після того, як у 2020 році спалахнули протести проти ймовірних фальсифікацій президентських виборів. Відтоді в Білорусі засуджено тисячі людей у політично мотивованих справах, за даними «Вясни», більшість лідерів опозиції перебувають у в'язницях або втекли за кордон.

Січневі рейди викликали занепокоєння як з боку іноземних неприбуткових організацій, так і з боку білоруських одержувачів їхньої допомоги.

Олексій Леончик, керівник іншої групи допомоги іноземцям, BY Help, яку Мінськ також вважає «екстремістською», сказав, що фінансовий переказ «може навіть тривати два місяці», щоб дійти до одержувача, «оскільки ми повинні враховувати всі ризики, щоб ні кур’єр, ні одержувач допомоги не був ув'язнений». За словами Левончика, BY Help, що базується в Польщі, зараз допомагає 500 колишнім ув’язненим як у Білорусі, так і за кордоном.

Але один колишній в’язень та родичі інших у Білорусі повідомили Радіо Свобода, що страх перед владою означає, що багато потенційних одержувачів цієї допомоги тепер шукають її деінде.

Під час хвилі протестів у Мінську. 23 серпня 2020 року (архівне фото)

З міркувань безпеки тут наводяться лише імена опитаних. Подробиці про їхнє місцезнаходження або дітей також були приховані. Інформацію про терміни ув'язнення та судимості не завжди можна надати.

«Я вважаю, що багато людей не отримують допомоги, тому що їм доводиться шукати її самостійно, а фонди мають ярлик «екстремістські», тому люди бояться їм писати», – прокоментував Андрій, колишній ув’язнений, який провів два роки у в’язниці за нібито участь у масових заворушеннях – згадка продемократичних протестів, які охопили Білорусь після спірних президентських виборів 2020 року, які дали авторитарному Олександру Лукашенку шостий термін.

Протест у Білорусі після спірних президентських виборів 2020 року

Андрій, чоловік середнього віку, який не має постійної роботи, повідомив, що отримав від BYSOL одноразову виплату в розмірі 300 євро (близько 333 доларів), а також інші гроші, щоб підготувати своїх дітей до навчального року.

Але молодий чоловік, чия дружина перебуває у в’язниці з 2021 року, Павло, сказав, що боїться звертатися по допомогу до іноземних фондів, оскільки, якби його заарештували, його маленький син залишився б один.

Оксана, жінка середнього віку, яку ненадовго затримали та чий чоловік провів три роки у в’язниці за протест проти результатів виборів 2020 року, уточнила, що після січневого розгону «люди сховалися» і «перестали спілкуватися з широким колом (інших) людей».

Натомість, за її словами, вони покладалися на допомогу «своїх особистих зв’язків».

Ці зв’язки можуть бути надійними: Павло вважає, що 80 відсотків його допомоги надходить із Білорусі. Взаємопідтримка серед родичів політичних репресованих є сильною, зазначив він, оскільки всі відчувають однакові труднощі.

Незнайомці іноді зв’язуються з ним у соціальних мережах, запитують його адресу, а потім надсилають йому свіжу їжу з ринку, волоські горіхи чи конверти пріоритетної пошти для надсилання довгих листів його дружині у в’язницю, розповідає Павло.

Інші незнайомці, продовжив він, дають його синові теплий одяг чи іграшки.

Павло, який працює у сфері послуг, стверджував, що клієнти, які знають, що його дружина перебуває у в’язниці, платили йому втричі більше ціну за його роботу.

«Спочатку мені було важко отримати допомогу чи попросити про неї», – розповідав він. «Але з часом я зрозумів, що якщо людина хоче підтримати мене і мого сина добрим словом, речами чи грошима, я не відмовлюся, щоб не образити».

Він бачить допомогу як спосіб зберегти свої «моральні, розумові» сили до того моменту, коли «моя дружина вийде з в’язниці».

Черга з перадачами біля ізолятора на Окрестіна в Мінську (травень 2021 року)

Оксана, чоловік якої відсидів три роки за участь у протестах 2020 року, знає ціну таким спробам підняття морального духу.

Вона сказала, що ніколи не змогла б назбирати 10 000 доларів, які вона витратила під час ув’язнення свого чоловіка на судові збори, догляд та поїздки до нього у в’язницю, розташовану за понад 500 кілометрів.

«З цієї причини я звернулася до фондів, і багато людей в Білорусі та за кордоном мені допомогли», – сказала вона.

Вода для заарештованих учасників білоруських протестів у серпні 2020 року (ілюстраційне фото)

Оксана розповіла, що незнайомі люди навіть надсилали її свекрусі листівки та букети на 8 березня, у Міжнародний жіночий день.

У вересні судитимуть 16 жінок за допомогу політв'язням; ще чотирьом загрожує вирок у жовтні, повідомляє «Вясна».

13 вересня «Вясна» повідомила, що активістка Ганна Авчинникова, яка на короткий час затримана у січні за надсилання посилок політв’язням, втекла з Білорусі до невстановленої країни ЄС.

Незважаючи на ризики, Радіо Свобода дізналося, що працівники принаймні однієї державної установи долучилися до збору коштів для колеги, чий чоловік був ув’язнений за політично мотивованими звинуваченнями.

Жінка, мати маленьких дітей, за словами колеги Олени, соромилася просити допомоги. Натомість Олена розповіла, що попросила допомогти кілька десятків співробітників їхнього відділу.

«Хоча прихильники [Лукашенка] бурчали, що «тобі треба було триматися осторонь політики», я протистояла їм, і вони також дали мені гроші», – сказала вона.

Зрештою, ця ініціатива зібрала десь 150 доларіа за рахунок майже всіх її колег – хоча й без відома керівника, додала Олена.

Рідні поневолених з передачами біля ізолятора на Окрестіна в Мінську в січні 2021 року (ілюстраційне фото)

Оксана та Павло кажуть, що отримана допомога спонукала їх допомагати іншим.

Павло наголосив на важливості пояснити родичам ув’язнених, як передавати речі ув’язненим, «що можна пересилати, а що не можна».

«Ви повинні взяти людину за руку і вести її всюди», – сказав він.

Оксана підрахувала, що з 2020 року допомогла кільком десяткам ув’язнених та їхніх родичів.

«Адже під час ув’язнення мого чоловіка мені допомогло багато людей», – сказала вона.