Захід не повинен плутати «миротворчість із поразницьким пацифізмом» щодо Росії – французький історик

Представлення на Мюнхенській безпековій конференції минулого тижня документу під назвою «12 кроків для більшої безпеки України та євроатлантичного регіону» збурила українську громадськість та викликала численні критичні коментарі від українських дипломатів, юристів, громадських діячів та політиків. Вони вказували те, що документ, вслід за Росією, «не визнає збройної агресії проти України та окупації частини її території», а натомість «поширює міф кремлівської пропаганди про громадянську війну в Україні». Разом з тим, оглядачі вказували на те, що через пасивність української влади у просуванні власного наративу та наполяганні на дотриманні міжнародного права, поява таких ініціатив з планами виведення Росії з-під міжнародних санкцій та перекладення відповідальності за конфлікт з агресора на жертву, неминуча.

Тим часом група з понад 200 інтелектуалів, дипломатів, лідерів церкви та громадських організацій, журналісти Росії, України та Західної Європи громадських діячів протягом двох років працювали над документом з 36 пропозиціями щодо миру, який, за словами одного з ініціаторів цього процесу, паризького історика та богослова Антуана Аржаковського, пропонує реальні кроки до побудови справедливого миру, і «не плутає миротворчість з поразницьким пацифізмом».

Радіо Свобода зв’язалося з Антуаном Аржаковським, щоб розпитати його більше про те, якими, з точки зору Комісії «Правда, справедливість та відновлення миру між Росією та Україною», мають бути кроки до справедливого миру.

Антуан Аржаковський, Колеж Бернадинів, Костянтин Сігов, Києво-Могилянська Академія, Етьєн де Понсен, посол Франції в Україні.

– Ви сказали, що були дуже розчаровані появою мюнхенських «12 кроків», хоча там стоять підписи поважних людей – самого голови Мюнхенської конференції посла Вольфґанґа Ішинґера, колишнього міністра оборони Великої Британії Деса Брауна, колишнього американського сенатора Сема Нанна, колишнього керівника Спеціальної спостережної місії ОБСЄ в Україні Александра Гуґа та і представників Росії та України, колишнього міністра закордонних справ Ігоря Іванова та колишнього першого заступника міністра закордонних справ України Олександра Чалого. Що саме вас засмутило?

– Поява цього документа, як мені здалося, дещо девальвувала наші зусилля, тому що ми ставили собі за мету працювати ґрунтовно, не на миттєвий результат. Ми працювали впродовж двох років, залучили до нашої роботи людей не лише професійних, але і таких, чий моральний авторитет не викликає сумнівів ні в Росії, ні в Україні, ні в Європі.

Ми працюємо в першу чергу з представниками громадянського суспільства, інтелектуалами, які могли вільно висловлювати свою точку зору, і які розбираються в проблемах своїх країн. Ці люди працюють у поважних організаціях, це Києво-Могилянська академія, Український католицький університет, Міжнародне товариство «Меморіал» і наш Коледж бернардинів.

А коли я бачу, що крім тих політиків, яких ви назвали, у списку авторів цих «12 кроків» є представник Російської ради з міжнародних справ, у президії якої є заступник керівника Адміністрації президента Росії та його речник і фактично права рука Дмитро Пєсков, то відразу стає зрозуміло, що це є політичний проєкт Росії.

Серед західних експертів – американські спеціалісти з ядерної безпеки, французький експерт Бруно Расін не спеціаліст ані по Росії, ані по Україні, тобто я не знаю, чому ці люди вирішили, що вони компетентні підписувати такі ініціативи.

Щодо змісту документа, то я вважаю, що це є псевдоплан, який плутає миротворчість з поразницьким пацифізмом. І те, що за ним стоять впливові представники політичних сил Заходу, лише засмучує. Бо важко зрозуміти, як можна говорити про залучення міжнародних донорів до відновлення Донбасу, коли там триває війна, яка ще і посилилися останніми днями.

Інші пропозиції, такі як відновлення торгових відносин між Україною та Росією, також виглядає фантастичною ідеєю, бо між цими країнами іде війна, а про це в документі взагалі не згадується. Відповідно говориться про зняття санкцій. Санкції було накладено за збройну агресію Росії по відношенню до України, і поки ця агресія триває, ми вважаємо, ці санкції потрібно посилювати.

Антуан Аржаковський, французький історик, богослов Antoine Arjakovsky

– Чи дослухаються політики до ваших пропозицій, серед яких є такі, що спрямовані на невідкладні кроки, такі як припинення вогню та створення міжнародної адміністрації, так і ті, що спрямовані далеко у майбутнє, таке як зусилля щодо деімперіалізації Росії, позбавлення її від імперських амбіцій?

– Я тішуся, що деякі з наших пропозицій, наприклад щодо введення миротворчого контингенту ООН, висловлює і міністр закордонних справ України Вадим Пристайко. Він говорив про необхідність поставити це питання під час наступного засідання ООН. Також народний депутат від партії «Голос» Леся Василенко під час телевізійної дискусії висловила пропозицію, суголосну нашим ідеям щодо того, щоб Європейська комісія та Верховний представник ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки стали координаторами процесу, що відбувається в рамках Нормандського формату.

Бо ми вважаємо, що зусиль Німеччини та Франції недостатньо для врегулювання цього конфлікту, і геополітичні інтереси цих країн часто відволікають їх від цієї цілі. Ми вважаємо, що долучення через європейські структури, таких країн як Польща, чи Швеція, Балтійських країн, які могли б допомогти цим зусиллям не збиватися з курсу.

Тому, як ми вважаємо, потрібно провести конференцію з цього питання в Брюсселі, центрі європейських інституцій, для того, щоб ці зусилля координував Жозеф Боррель, голова європейської служби закордонних справ та безпеки. Я думаю, що це є реально і це може реально призвести до позитивних зрушень.

– Сила мюнхенського документа, як ви зауважили, у тому, що за ним стоять сильні гравці, пов’язані з тими, кому належить влада в Росії та на Заході. Як ви плануєте залучити більшу західну підтримку для свого плану? Чи ви пропонували українському керівництву взяти його за основу? Чи ви пропонували його, наприклад президенту Франції, який, з одного боку, каже, «ідіть вперед, продовжуйте свою роботу», а з іншого проявляє ініціативи для зближення з Росією?

– Ми щойно представили свій мирний план в Україні – в Києві та у Львові. І спершу люди поставилися до них дуже обережно, але в результаті дискусій багато людей зрозуміло, що ці пропозиції є надійними. Бо ми називаємо речі своїми іменами, ми говоримо, що йдеться про агресію Росії проти України, що з цим потрібно боротися, Київ має продовжувати свій спротив цій агресії, на міжнародному рівні має тривати робота у формі санкцій та тиску на Кремль, який порушує міжнародне право.

Презентація 36 пропозицій для миру у Києві

Але люди розуміють, що спротив і тиск – це не досить. Потрібно ще знайти можливість вилікувати ті рани минулого, ті хвороби, які є глибинними, які є справжнім джерелом війни між Росією і Україною. Це є проблема російського імперіалізму. І це є питання, яке не вирішується однією дискусією на якійсь Мюнхенській конференції.

Тому ми плануємо представити наші пропозиції на багатьох важливих міжнародних форумах. Ми плануємо 18 травня представити цей план в Брюсселі на конференції Платформи європейської пам’яті та свідомості, це важливий майданчик, який об’єднує всі інститути національної пам’яті в Європі. Також ця конференція буде проходити спільно з Європейською економічною та соціальною радою, який є однією з інституцій Європейської Ради.

Також ми плануємо представити цей документ в Парижі, в нашій інституції, Коледжі бернардинів, також я планую поїхати до США та в інші країни. На нашій презентації в Києві були дипломати, і українські, і посол Франції в Україні Етьєн де Понсен, який пообіцяв донести наші пропозиції до президента Франції. І ми сподіваємося, що коли він, подібно до колишнього президента США Барака Обами зрозуміє, що не можна без змін в Росії просто «перезапустити» стосунки з цією країною, то він побачить, що надійний план є і ми його можемо запропонувати.

Мені здається, що найголовніше, щоб люди зрозуміли, що починати працювати над цими проблемами потрібно вже зараз, що проблема імперського мислення не вирішується швидко. Потрібно писати нові підручники, над якими українські історики могли б працювати разом з російськими.

Нам потрібні нові дослідження в галузі еклізіалогії, бо з появою Православної церкви України створилася нова ситуація, коли дві визнані православні церкви діють на території однієї держави, і як їм співіснувати не в конфронтації, а в діалозі між собою. Тобто ми говоримо про дійсно глибинні проблеми, без вирішення яких зберігатиметься потенціал для конфлікту.

Ми також говоримо про те, що міжнародна система безпеки, що створилася з появою ООН після Другої світової війни вже не відповідає потребам часу. Ми вважаємо, що потрібна реформа цієї організації, принаймні її системи голосування, щоб вето постійного члена Ради Безпеки ООН могло подолати голосування Генеральної асамблеї. Ми дивимося на ситуацію ширше, ніж лише конфлікт між Росією і Україною, конфлікти точаться і на Близькому Сході і в інших частинах світу, і без зміни цієї міжнародної правової архітектури їх поки не вдається вирішити.

Також дуже важливо, щоб цей план висвітлювали світові медіа.

На жаль, увагу медіа привертають більше пропозиції, які з великою помпою представили в Мюнхені. Але вони не бачать, що ці пропозиції не вирішують таких проблем, як російська загроза для західної демократії, бо вони взагалі її не помічають. А без медіа важко забезпечити підтримку пропозиціям, які не обіцяють миттєвого успіху, миттєвого відновлення добрих стосунків з Росією, а пояснюють, що тут потрібна тривала системна робота над змінами свідомості росіян. Бо Путін лише символізує і втілює цю проблему, яка нікуди не зникне з його відходом.

Читайте ще:

Путін знову заявив про «один народ»