Минає п’ять років з того часу, як тодішній президент України Петро Порошенко зустрівся з лідерами Франції та Німеччини у Нормандії для обговорення встановлення миру в Україні. Тоді європейські лідери намагалися посадити за стіл переговорів і президента Росії Володимира Путіна. Нині, на відзначення 75-тої річниці висадки союзників у Другій cвітовій війні лідерів України і Росії не запрошували, але про Україну в Нормандії все ж йшлося.
У норманському місті Кан відбувся Світовий форум миру, який зібрав лідерів світової громадської думки, які разом з представниками молоді, розмірковували про мир, примирення, справедливість і прощення. Серед учасників нинішнього, вже третього форуму, що проходив під гаслом «Миротворці», були шість лауреатів Нобелівської премії миру, зокрема минулорічний лауреат Деніс Муквеге – лікар з Конго, Мохамед ель-Барадей, колишній голова Міжнародної агенції з атомної енергетики з Єгипту, Джоді Вільямс, американка, яка очолила Міжнародний рух за заборону протипіхотних мін.
Також на форумі були присутні світові духовні лідери, такі як архієпископ Кентерберійський Джастін Велбі, колишні керівники держав – зокрема екс-прем’єр Франції Жан-П’єр Раффарен, відомі вчені, дослідники і журналісти. Звернутися до цього форуму мали можливість і представники української та російської громадськості, які за сприяння європейських партнерів, займаються пошуком можливостей для встановлення справедливого миру між Україною і Росією. Учасником форуму від України був філософ, видавець, професор Києво-Могилянської Академії і громадський діяч Костянтин Сігов.
Розпочали ми розмову з того, чи зараз, коли увага світових медіа та лідерів прикута до бомбардувань Сирії силами Росії та режиму президента Асада, є можливість говорити про припинення війни на території України, яка для багатьох у світі втратила актуальність.
– Потрібно зрозуміти, що конфлікти у світі є взаємопов’язані. Російські літаки, які бомбардували цього тижня цивільні об’єкти у Сирії, є пов’язані з російськими танками на Донбасі. І мета, яка штовхнула Росію до участі у конфлікті в Сирії, пов’язана з бажанням Росії контролювати Україну, або щонайменше окуповану нею частину Донбасу. Саме анексія Криму була тим тригером, який призвів до того, що путінський режим активізував військові операції у Сирії для повернення на міжнародну сцену і виходу з ізоляції, до якої його привело порушення міжнародного права через анексію Криму.
Розв’язка конфлікту на Близькому Сході буде неможливою без припинення війни в Україні
Армія, артилерія, танки, які Кремль послав на Донбас, є частиною тієї самої політики Росії. І розв’язка конфлікту на Близькому Сході буде неможливою без припинення війни в Україні.
Бо джерело сирійського конфлікту розташоване на кордоні Росії та України. І тому системне розв’язання конфлікту в Сирії неможливе без розгляду також і конфлікту в Україні. Дуже важливо, щоб це було пов’язане у свідомості західних людей. Бо українці добре усвідомлюють, що Росія буде торгуватися у Сирії, вимагаючи взамін вирішення на свою користь питання Криму. Тому для нас дуже важливо, щоб Захід це також розумів і міг адекватно реагувати на агресію Росії і вибудовувати відповідно свою переговорну позицію.
– На чию увагу ви розраховуєте на цьому форумі?
– Щойно виступав колишній прем’єр-міністр Франції Жан-П’єр Раффарен, тут присутні шість нобелівських лауреатів, тут є чимало дипломатів з Франції та інших ключових країн Європи. Тому дуже важливо, щоб голос України було почуто і щоб не було ситуації, коли про нас говорять без нас.
Важливо, щоб відбувався прямий діалог з Україною. Бо я знаю, що в Україні було чимало людей стурбованих тим, що після обрання нового президента України був момент, коли президент Франції та канцлер Німеччини говорили з Кремлем, не інформуючи прямо і не залучаючи до норманського формату керівника нашої держави.
Війну в Україні дійсно починають забувати, до кінця і не усвідомивши, що там насправді відбувається, і які питання вирішуються
Тому так важлива активізація норманського формату і для цього Норманський форум є належним місцем і я знаю, що президент Макрон говорив про те, що він готує нові зустрічі в рамках норманського формату і візит міністрів закордонних справ Франції та Німеччини до Києва цими днями і перший візит нового президента України до Брюсселя і домовленості та про підтримку України і продовження тиску на агресора – все це говорить про те, що потрібно набагато більше працювати з громадською думкою. Щоб в такій країні, як Франція, зокрема, пояснювати цю зв’язку України та Сирії, щоб про це більше говорилося і в пресі і на телебаченні, і в публічних наукових дискусіях. Бо про війну в Україні дійсно починають забувати, до кінця і не усвідомивши, що там насправді відбувається, і які питання вирішуються.
– На цьому форумі, який назвали форумом «Миротворців», іде пошук стратегій для миру. Спроби налагодити українсько-російський діалог поки що не мали успіху, ані Мінські угоди, ані Норманський формат, започаткований саме тут, рівно п’ять років тому, поки що не змогли зупинити війну. Чи є про що повідомити форуму «Миротворців» вашій групі?
– Наша комісія «Правда, справедливість і примирення між Росією, Україною і Європейським союзом», що зібрала публічних інтелектуалів з України, Росії та країн ЄС, зустрічається вже втретє. Ми обговорили історичні питання, питання церковного миру і нині, протягом двох днів у місті Кан говорили на тему становлення правової держави в Росії та Україні, і як вона може сприяти встановленню справедливого миру між цими двома країнами.
Наш координатор, Антуан Аржаковський, побудував нашу роботу таким чином, щоби ми могли вести діалог, щоби ми мали особисту довіру і повагу до різних точок зору. Цей діалог між українськими і російськими інтелектуалами відбувається в європейському контексті, на різних зустрічах присутні і французькі і німецькі колеги, які доповнюють наш діалог і разом з тим вносять і європейський досвід франко-німецького післявоєнного примирення.
Тому я вважаю, що сам факт роботи цієї групи є унікальним, тому що він закладає фундамент довіри для обговорення вкрай дражливих і болючих питань, як, наприклад, ті, що ми плануємо обговорювати восени, це – питання деокупації окупованих територій, гуманітарні питання, знаходження шляху до припинення цієї агресії. Також ідеться про дуже конкретні питання – як такі країни, як Франція та Німеччина можуть долучитися до контролю кордону між Україною і Росією.
Джерело всіх небезпек є неконтрольований кордон між Росією та Україною, через який на українську територію постійно потрапляють танки, артилерійські установки, війська
Важливо було почути думки наших західних колег, зокрема відомого французького політолога Ніколя Тензера про те, що було б бажано, щоб цей кордон контролювали «блакитні шоломи ООН», але це малоймовірно через позицію Росії в ООН. Також вкрай складно було б доручити цю справу НАТО, тож, можливо, варто почати працювати над третім шляхом – створенням нової конфігурації західних країн, які б контролювали цей кордон. Дуже важливо, щоб саме Франція та Німеччина були ініціаторами цього пошуку, а далі до цієї ініціативи могли б долучитися й інші європейські країни, наприклад, Британія, Польща, Чехія.
Тобто це була б нова конфігурація європейських країн, яка могла б допомогти вийти з цього глухого кута, тому що джерело всіх небезпек якраз є неконтрольований кордон між Росією та Україною, через який на українську територію постійно потрапляють танки, артилерійські установки, військові частини. Тобто першим кроком до миру в цьому регіоні було б припинення постачання ресурсів для війни.
