Львів – Фільм польської режисерки Аґнєшки Холланд «У темряві» претендує на здобуття «Оскара». Польські ЗМІ інформують, що ще ніколи Польща не була так близько до цієї престижної нагороди. Стрічка польсько-німецько-канадського виробництва – розповідь про те, як у роки німецької окупації у Львові євреї переховувались у львівській каналізації. Масштаби 70-річної давнини трагедії – Шоа, тобто Катастрофи, як називають її євреї, – у Львові донині ретельно не досліджені науковцями.
Фільм Аґнєшки Холланд – це історія про львівських євреїв, яких переховував польський сантехнік Леопольд Соха. Ці люди мешкали дні, тижні, місяці у львівській каналізації. Там, у темряві, бавились їхні діти, тривали розмови і були скандали, панував голод і страх, але народжувалось навіть кохання.
Це одна із сотень історій Шоа у Львові. У роки німецької окупації в Галичині євреї рятувались і самі, втікаючи вглиб Радянського Союзу, переховували їх і українці, а також митрополит УГКЦ Андрей Шептицький разом із монахами врятував кілька сотень життів.
Нацисти вдало використали пропаганду
До 1939 року львівські євреї за чисельністю були другими після поляків. Їх налічувалось близько 100–120 тисяч. Втім, після нападу нацистів на Польщу ще від 20 до 30 тисяч польських євреїв втекли у Львів. Але трагедія і тут їх наздогнала.
Наприкінці червня і до серпня 1941 року у Львові відбулись стихійні єврейські погроми, які розпочались 30 червня і періодично повторювались. Нацистська пропаганда вдало використала факт знищення «енкаведистами» у тюрмах українців, але представила це діянням «жидо-комуни».
Міське шумовиння, до якого входили й українці, брало участь у стихійних знищеннях євреїв. Було сильно зіграно на людських почуттях, каже історик Василь Расевич. Адже галичани побачили понівечені тіла своїх рідних, коли німці відчинили в’язниці. Виносити трупи нацисти змусили львівських євреїв.
Митрополит Шептицький інформував Папу про єврейські погроми
У липні 1941 року митрополит Андрей Шептицький у листі до Папи Римського інформував апостольську столицю про жахливі та криваві події у Львові і писав, що, за даними тодішньої єврейської громади, у погромах загинули від 3 до 4 тисяч людей.
«Таку цифру називають різні джерела. Проблема в тому, що немає документальних свідчень про погроми і наказів про те, що треба вбивати євреїв», – каже історик.
Другий погром євреїв – 25 липня 1941 року – отримав назву «дні Петлюри» у Львові. Донині між істориками тривають дискусії, чи була це помста за смерть відомого українського діяча Симона Петлюри.
«Є цифра про 10 тисяч помордованих у в’язницях. За три-чотири тижні було вбито стільки людей… Можна лише уявити липень у Львові 1941 року. Дуже складним для розв’язання істориків є другий погром. Усі свідки називають його «днями Петлюри». Коли людина єврейського походження застрелила у Франції Петлюру, то всі події були зрежисеровані на конфлікті українців і євреїв. Убивство євреєм українського отамана перенеслось на Галичину», – наголосив Василь Расевич.
Восени 1941 року у Львові, як і загалом у Західній Україні, нацисти розпочали планову програму знищення єврейського населення у концтаборах та лісах. Досі науковці розходяться у твердженнях щодо кількості жертв під час Шоа у Львові і називають цифру майже 130 тисяч людей.
Це одна із сотень історій Шоа у Львові. У роки німецької окупації в Галичині євреї рятувались і самі, втікаючи вглиб Радянського Союзу, переховували їх і українці, а також митрополит УГКЦ Андрей Шептицький разом із монахами врятував кілька сотень життів.
Нацисти вдало використали пропаганду
До 1939 року львівські євреї за чисельністю були другими після поляків. Їх налічувалось близько 100–120 тисяч. Втім, після нападу нацистів на Польщу ще від 20 до 30 тисяч польських євреїв втекли у Львів. Але трагедія і тут їх наздогнала.
Наприкінці червня і до серпня 1941 року у Львові відбулись стихійні єврейські погроми, які розпочались 30 червня і періодично повторювались. Нацистська пропаганда вдало використала факт знищення «енкаведистами» у тюрмах українців, але представила це діянням «жидо-комуни».
Міське шумовиння, до якого входили й українці, брало участь у стихійних знищеннях євреїв. Було сильно зіграно на людських почуттях, каже історик Василь Расевич. Адже галичани побачили понівечені тіла своїх рідних, коли німці відчинили в’язниці. Виносити трупи нацисти змусили львівських євреїв.
Митрополит Шептицький інформував Папу про єврейські погроми
У липні 1941 року митрополит Андрей Шептицький у листі до Папи Римського інформував апостольську столицю про жахливі та криваві події у Львові і писав, що, за даними тодішньої єврейської громади, у погромах загинули від 3 до 4 тисяч людей.
«Таку цифру називають різні джерела. Проблема в тому, що немає документальних свідчень про погроми і наказів про те, що треба вбивати євреїв», – каже історик.
Другий погром євреїв – 25 липня 1941 року – отримав назву «дні Петлюри» у Львові. Донині між істориками тривають дискусії, чи була це помста за смерть відомого українського діяча Симона Петлюри.
«Є цифра про 10 тисяч помордованих у в’язницях. За три-чотири тижні було вбито стільки людей… Можна лише уявити липень у Львові 1941 року. Дуже складним для розв’язання істориків є другий погром. Усі свідки називають його «днями Петлюри». Коли людина єврейського походження застрелила у Франції Петлюру, то всі події були зрежисеровані на конфлікті українців і євреїв. Убивство євреєм українського отамана перенеслось на Галичину», – наголосив Василь Расевич.
Восени 1941 року у Львові, як і загалом у Західній Україні, нацисти розпочали планову програму знищення єврейського населення у концтаборах та лісах. Досі науковці розходяться у твердженнях щодо кількості жертв під час Шоа у Львові і називають цифру майже 130 тисяч людей.