Дніпропетровськ – Найвищий в Україні Меморіал жертвам Голодоморів та політичних репресій під Дніпропетровськом залишився без догляду, стверджують представники громадськості. Територія, що є місцем поховання тисяч розстріляних за часів сталінізму людей, захаращена сміттям та бур’янами, а сам скульптурний комплекс поволі руйнується. Громадські активісти обурені: місце пам’яті забуте комунальними службами. Влада ж запевняє: за монументом, все ж, доглядають, якщо є така можливість.
Цю місцину під Дніпропетровськом називають «полем скорботи». За деякими даними, там був розташований спеціальний об'єкт НКВС, де у 30 – на початку 50-их років минулого століття було поховано кілька тисяч розстріляних політичних ув’язнених.
Фігура скорботної матері з мертвою дитиною на руках висотою майже в 7 метрів… Три роки тому цей Меморіал жертвам Голодоморів та політичних репресій на 9-му кілометрі Запорізького шосе під Дніпропетровськом відкривали з помпою, за участю Президента Віктора Ющенка. Тодішня обласна влада не без гордощів наголошувала: це – найвищий в Україні пам’ятник репресованим.
А втім, наразі, кажуть представники громадськості, ставлення до пам’ятного місця змінилось. Територія захаращена сміттям, заростає бур’янами, без поливання сохнуть декоративні дерева та кущі.
Один із ініціаторів акції з упорядкування меморіалу – керівник обласної організації «Нашої України» Віктор Гноєвий зазначає: близько 20% облицювальних гранітних плит комплексу відліпилось.
«Ми вийшли на суботник, викосили територію, підклеїли плиточки, які повідпадали. Дуже багато плиток повідходило, і потрібна серйозна робота, аби провести відновлювальні роботи. Люди з довколишніх сіл також ведуть себе не зовсім гідно: ми поприбирали з території і келихи, і пляшки з-під вина, і салюти. І це в такому місці», – розповів Віктор Гноєвий.
«Бюджетних коштів не виділяється»
У Дніпропетровській райдержадміністрації не заперечують: за монумент жертвам Голодоморів та політичних репресій відповідає район. На мікрофон прокоментувати ситуацію відмовились, але надали письмову відповідь за підписом голови райдержадміністрації Вадима Кобиляцького.
У документі запевнили: біля пам’ятника «постійно проводяться роботи з покосу прилеглої території, прибирання сміття силами райдержадміністрації, підприємствами, громадськими організаціями району».
«Бюджетних коштів на утримання в належному санітарному стані прилеглої території до Монументу не виділяється», – зазначено також у відповіді райдержадміністрації.
У Дніпропетровському обласному центрі охорони історико-культурних цінностей Радіо Свобода пояснили: ані монумент, ані місце довкола нього поки до державного реєстру пам’яток України не внесені. Наразі монумент має статус «щойно виявленої пам’ятки». А втім, це не звільняє місцеву владу від відповідальності, каже керівник центру Лідія Голубчик.
«Це місце було взяте на облік як місце розстрілу. Земля була передана на баланс Новоолександрівській сільській раді. Монумент, який споруджений, буде проходити як пам’ятка, відповідний запис внесуть до державного реєстру», – повідомила Радіо Свобода Лідія Голубчик.
Недосліджене, недоглянуте…
Події на «полі скорботи» – біла пляма в історії Дніпропетровська, кажуть науковці. Скільки їх, розстріляних і похованих там, на 9-му кілометрі Запорізького шосе, достеменно невідомо. Територія досі недосліджена, зазначає фахівець Дніпропетровського історичного музею Людмила Маркова.
«Цим займалось товариство «Меморіал» у свій час. У 90-ті роки вони кілька разів намагалися проводити там розкопки. За одними даними, там нібито поховані «кримінальні», але, за свідченнями очевидців, там розстрілювали політичних в’язнів у 30-ті роки. Але скільки – точно невідомо, КДБ точних даних не давав», – сказала Радіо Свобода Людмила Маркова.
Хто догляне монумент репресованим під Дніпропетровськом? Представники опозиції обіцяють звернутись із запитом до голови облдержадміністрації. Кажуть, якщо влада і комунальники відмовляться опікуватись монументом, це буде робити громадськість – власним коштом і силами.
Довідка. У 1930-і та на початку 50-х років на 9-му кілометрі Запорізького шосе Дніпропетровщини був розташований спеціальний об`єкт НКВС, де ховали розстріляних жертв політичних репресій. За архівними даними, у цей період у Дніпропетровську загалом було страчено понад 5 тисяч 200 осіб.
Меморіал відкрили 2008 року на виконання відповідного Указу Президента. Пам’ятник висотою у понад 6 метрів складається з чотирьох елементів, центральний із них – скульптура знесиленої жінки з померлою дитиною на руках.
Фігура скорботної матері з мертвою дитиною на руках висотою майже в 7 метрів… Три роки тому цей Меморіал жертвам Голодоморів та політичних репресій на 9-му кілометрі Запорізького шосе під Дніпропетровськом відкривали з помпою, за участю Президента Віктора Ющенка. Тодішня обласна влада не без гордощів наголошувала: це – найвищий в Україні пам’ятник репресованим.
А втім, наразі, кажуть представники громадськості, ставлення до пам’ятного місця змінилось. Територія захаращена сміттям, заростає бур’янами, без поливання сохнуть декоративні дерева та кущі.
Один із ініціаторів акції з упорядкування меморіалу – керівник обласної організації «Нашої України» Віктор Гноєвий зазначає: близько 20% облицювальних гранітних плит комплексу відліпилось.
«Ми вийшли на суботник, викосили територію, підклеїли плиточки, які повідпадали. Дуже багато плиток повідходило, і потрібна серйозна робота, аби провести відновлювальні роботи. Люди з довколишніх сіл також ведуть себе не зовсім гідно: ми поприбирали з території і келихи, і пляшки з-під вина, і салюти. І це в такому місці», – розповів Віктор Гноєвий.
«Бюджетних коштів не виділяється»
У Дніпропетровській райдержадміністрації не заперечують: за монумент жертвам Голодоморів та політичних репресій відповідає район. На мікрофон прокоментувати ситуацію відмовились, але надали письмову відповідь за підписом голови райдержадміністрації Вадима Кобиляцького.
У документі запевнили: біля пам’ятника «постійно проводяться роботи з покосу прилеглої території, прибирання сміття силами райдержадміністрації, підприємствами, громадськими організаціями району».
«Бюджетних коштів на утримання в належному санітарному стані прилеглої території до Монументу не виділяється», – зазначено також у відповіді райдержадміністрації.
У Дніпропетровському обласному центрі охорони історико-культурних цінностей Радіо Свобода пояснили: ані монумент, ані місце довкола нього поки до державного реєстру пам’яток України не внесені. Наразі монумент має статус «щойно виявленої пам’ятки». А втім, це не звільняє місцеву владу від відповідальності, каже керівник центру Лідія Голубчик.
«Це місце було взяте на облік як місце розстрілу. Земля була передана на баланс Новоолександрівській сільській раді. Монумент, який споруджений, буде проходити як пам’ятка, відповідний запис внесуть до державного реєстру», – повідомила Радіо Свобода Лідія Голубчик.
Недосліджене, недоглянуте…
Події на «полі скорботи» – біла пляма в історії Дніпропетровська, кажуть науковці. Скільки їх, розстріляних і похованих там, на 9-му кілометрі Запорізького шосе, достеменно невідомо. Територія досі недосліджена, зазначає фахівець Дніпропетровського історичного музею Людмила Маркова.
«Цим займалось товариство «Меморіал» у свій час. У 90-ті роки вони кілька разів намагалися проводити там розкопки. За одними даними, там нібито поховані «кримінальні», але, за свідченнями очевидців, там розстрілювали політичних в’язнів у 30-ті роки. Але скільки – точно невідомо, КДБ точних даних не давав», – сказала Радіо Свобода Людмила Маркова.
Хто догляне монумент репресованим під Дніпропетровськом? Представники опозиції обіцяють звернутись із запитом до голови облдержадміністрації. Кажуть, якщо влада і комунальники відмовляться опікуватись монументом, це буде робити громадськість – власним коштом і силами.
Довідка. У 1930-і та на початку 50-х років на 9-му кілометрі Запорізького шосе Дніпропетровщини був розташований спеціальний об`єкт НКВС, де ховали розстріляних жертв політичних репресій. За архівними даними, у цей період у Дніпропетровську загалом було страчено понад 5 тисяч 200 осіб.
Меморіал відкрили 2008 року на виконання відповідного Указу Президента. Пам’ятник висотою у понад 6 метрів складається з чотирьох елементів, центральний із них – скульптура знесиленої жінки з померлою дитиною на руках.