Брюссель – Червнева Рада Європейського Союзу, яка щойно завершилася у Брюсселі, проходила у складній політичній та економічній ситуації. Щоденні маніфестації у країнах ЄС проти подорожчання життя збіглися з ірландською блокадою нового реформаторського договору Євросоюзу. Остання подія миттю перекреслила всі здобутки європейських політиків та навіть затьмарила майбутнє існування європейської спільноти. Серед такого сум’яття лідери країн ЄС все ж спробували реабілітувати колишню славу європейської дипломатії та довести свою здатність знаходити компромісні рішення.
Як і передбачалося, Ірландія залишається камінцем у черевику Європейського Союзу. Після вчорашнього схвалення Лісабонської угоди Англією – найбільшим скептиком Євросоюзу – тиск на ірландців ухвалити новий варіант «конституції» ЄС став іще більшим. Проте всі згодилися з тим, що вони потребують трохи часу на роздуми. З насторогою Брюссель очікує на ратифікацію угоди й у Чехії, що теж належить до євроскептиків.
Політолог, генеральний секретар паризької ассоціації «Наша Європа» Ґаетан Рікар-Ніуль говорить Радіо Свобода, що найбільше, чого слід було чекати від червневої зустрічі Ради ЄС, – це сигналу до продовження ратифікації Лісабонської угоди.
«Не слід було очікувати якоїсь чіткої позиції для виходу з кризи. Найвірогіднішими були спонукання решти країн ЄС продовжити процес ухвалення угоди. Це щоб не допустити ситуації, як це було після французько-нідерландського голосування щодо конституції ЄС у 2005 році. Єврокомісія наразі є дуже послідовною. Франція та Німеччина теж вимагають продовження ратифікації. Тож, вважаю, це є найпотужнішим сигналом цієї Ради ЄС», – вважає вона.
2005 року спробу ухвалити Конституцію Євросоюзу поховали на референдумах Франція та Нідерланди, після чого ті країни, які ще не встигли ратифікувати її, облишили свою ратифікацію, а керівні органи спільноти опинилися у затяжному паралічі.
Без нової угоди не буде розширення ЄС?
Президент Європарламенту Ганс-Ґерт Петтерінґ визначив терміни виходу з кризи – він заявив, що угода будь-якою ціною мусить бути ухвалена до виборів Європарламенту у червні 2009 року. Та найближчий етап – жовтнева Рада Європейського Союзу, коли Ірландія має надати свої варіанти рішень щодо угоди.
Наразі Європейський Союз мусить застосувати всі можливості, щоб повернути свій авторитет, дещо затьмарений подіями останніх днів. «Євросоюз не має іншого виходу, окрім як здійнятися в очах європейців. Інакше він може остаточно зникнути в найвіддаленіших куточках їхніх сердець», – заявив один із учасників нинішньої Ради ЄС.
Із огляду на те, що саміт пройшов напередодні вступу Франції на головування у Євросоюзі, всі погляди були звернені на президента Ніколя Саркозі. Великий аматор медіавчинків, французький президент не пропустив нагоди зробити декілька заяв, на кшталт «іншої угоди не буде» чи «немає угоди – немає розширення ЄС».
Із ним не погодився прем’єр-міністр Словенії, головування якої в ЄС нині добігає кінця, Янез Янша. Він заявив, що «розширення ЄС не повинно стати заручником ратифікації угоди».
ЄС боротиметься зі зростанням цін
Поміж інших важливих рішень, що дискутувалися лідерами 27 країн ЄС, були боротьба з підвищенням цін на нафту та продукти харчування.
Керівники євроспільноти вирішили, що одним із методів боротьби стануть перепони спекуляціям і на місцевих, і на світовому ринку нафти та в аграрному та промисловому секторах.
Визначено також низку інших інструментів для зменшення цінового шоку, що наразі спостерігається і в ЄС, і за його межами.
Протягом дводенних зустрічей також отримали «путівки у життя» проекти з регламентування праці, перехід Словаччини на євро та польсько-шведська ініціатива «східного партнерства». Остання має охопити відносини між ЄС та Україною, Молдовою та декількома країнами кавказького регіону.
Політолог, генеральний секретар паризької ассоціації «Наша Європа» Ґаетан Рікар-Ніуль говорить Радіо Свобода, що найбільше, чого слід було чекати від червневої зустрічі Ради ЄС, – це сигналу до продовження ратифікації Лісабонської угоди.
«Не слід було очікувати якоїсь чіткої позиції для виходу з кризи. Найвірогіднішими були спонукання решти країн ЄС продовжити процес ухвалення угоди. Це щоб не допустити ситуації, як це було після французько-нідерландського голосування щодо конституції ЄС у 2005 році. Єврокомісія наразі є дуже послідовною. Франція та Німеччина теж вимагають продовження ратифікації. Тож, вважаю, це є найпотужнішим сигналом цієї Ради ЄС», – вважає вона.
2005 року спробу ухвалити Конституцію Євросоюзу поховали на референдумах Франція та Нідерланди, після чого ті країни, які ще не встигли ратифікувати її, облишили свою ратифікацію, а керівні органи спільноти опинилися у затяжному паралічі.
Без нової угоди не буде розширення ЄС?
Президент Європарламенту Ганс-Ґерт Петтерінґ визначив терміни виходу з кризи – він заявив, що угода будь-якою ціною мусить бути ухвалена до виборів Європарламенту у червні 2009 року. Та найближчий етап – жовтнева Рада Європейського Союзу, коли Ірландія має надати свої варіанти рішень щодо угоди.
Наразі Європейський Союз мусить застосувати всі можливості, щоб повернути свій авторитет, дещо затьмарений подіями останніх днів. «Євросоюз не має іншого виходу, окрім як здійнятися в очах європейців. Інакше він може остаточно зникнути в найвіддаленіших куточках їхніх сердець», – заявив один із учасників нинішньої Ради ЄС.
Із огляду на те, що саміт пройшов напередодні вступу Франції на головування у Євросоюзі, всі погляди були звернені на президента Ніколя Саркозі. Великий аматор медіавчинків, французький президент не пропустив нагоди зробити декілька заяв, на кшталт «іншої угоди не буде» чи «немає угоди – немає розширення ЄС».
Із ним не погодився прем’єр-міністр Словенії, головування якої в ЄС нині добігає кінця, Янез Янша. Він заявив, що «розширення ЄС не повинно стати заручником ратифікації угоди».
ЄС боротиметься зі зростанням цін
Поміж інших важливих рішень, що дискутувалися лідерами 27 країн ЄС, були боротьба з підвищенням цін на нафту та продукти харчування.
Керівники євроспільноти вирішили, що одним із методів боротьби стануть перепони спекуляціям і на місцевих, і на світовому ринку нафти та в аграрному та промисловому секторах.
Визначено також низку інших інструментів для зменшення цінового шоку, що наразі спостерігається і в ЄС, і за його межами.
Протягом дводенних зустрічей також отримали «путівки у життя» проекти з регламентування праці, перехід Словаччини на євро та польсько-шведська ініціатива «східного партнерства». Остання має охопити відносини між ЄС та Україною, Молдовою та декількома країнами кавказького регіону.