Акдидар Абдимаулен
Сполучені Штати були й залишаються одним із найпопулярніших напрямків для мігрантів із країн, що розвиваються, попри всі спроби стримати потоки нелегальної міграції й посилення контролю на американо-мексиканському кордоні за часів президентства Дональда Трампа. За останній рік кількість охочих потрапити до США небезпечними маршрутами била нові рекорди.
За офіційними даними, тільки в грудні 2023-го американські прикордонники реєстрували майже 300 тисяч випадків незаконного перетину кордону. Шлях до США через Латинську Америку, втім, тримають не лише вихідці з неї, а й мешканці далеких держав на інших континентах, зокрема Центральної Азії. Казахська служба Радіо Свобода розповідає історію однієї родини з Казахстану.
«Пристойна зарплата», якої не вистачало
Здійснити свою американську мрію родина Жапак із казахського міста Алмати намагалася влітку 2024-го року, та подорож ледве не завершилася трагедією для чоловіка з дружиною та їхніх двох дітей. Човен, що перевозив нелегальних мігрантів, перевернувся в морі. Внаслідок інциденту загинула щонайменше одна людина. Родина Жапак урятувалася й повернулася до свого минулого життя в Казахстані.
До того, як відправитися в ризиковану подорож, 36-річний Байхан Жапак, його дружина та четверо дітей жили в Алмати, у робітничому районі Шанірак. Жапак працював водієм в аеропорту міста й отримував, як він каже, «пристойну зарплату», якої, втім, було недостатньо, щоби прогодувати сім'ю.
«Нам потрібно було заробляти [еквівалент] 1250 доларів на місяць, щоб вести нормальне життя, але наш дохід був набагато меншим», – каже 35-річна Арай Жапаркулова, дружина Жапака.
Щоб заробити більше, Арай Жапаркулова пекла пироги й продавала їх, однак грошей, за її словами, однаково не вистачало.
«Ми працювали та працювали, але так і не змогли заробити достатньо грошей… Ми використовували [державну] допомогу на дитину, щоб виплатити іпотеку, а також купити дитячий одяг та сплатити шкільні витрати», – розповідає жінка.
Подружжя вирішило, що спробує дістатися США і почне нове життя в заможній країні. Насамперед – задля блага власних дітей, яким хотіли забезпечити кращі можливості.
Зруйновані плани
Подружжя продало в Казахстані свою машину і худобу. Позичили й кошти, залишивши будинок як заставу. Врешті-решт вдалося зібрати 40 тисяч доларів на поїздку, й наприкінці червня 2024 року пара вирушила в далеку дорогу.
Все моє життя промайнуло перед очима. Я боявся за дітей. Тепер ми помремо тут, це кінецьБайхан Жапак
Їхали разом із шеф-кухарем із Алмати Кабідуллою Калі – з ним потоваришували в чаті казахів, яких приваблює перспектива поїхати до США. Взяли й двох своїх дітей – сина-підлітка Бекоса та його п’ятирічного брата Даріна.
План був вилетіти до сусіднього Узбекистану, потім – до Катару, а звідти – літаком до Бразилії. Цей маршрут випробувало чимало казахських мігрантів, що прямують до США. З Бразилії мали вирушити до південного кордону США через Колумбію, Сальвадор, Нікарагуа, Гондурас, Ґватемалу і Мексику.
Утім, подорож пішла не за планом ще в Бразилії. Співробітники аеропорту Ріо-де-Жанейро не дозволили казахам сісти на рейс до Манагуа – столиці Нікарагуа.
«У нас були дійсні зворотні квитки, була бронь готелю в Манагуа, але нам все одно не дозволили [летіти]. Ми були у відчаї», – розповів Жапак. Він каже, що бразильські чиновники повідомили, що Нікарагуа нібито надіслало їм список пасажирів, яким необхідно заборонити посадку на літак.
У той час Сполучені Штати тиснули на країни Південної та Центральної Америки, щоб ті сприяли припиненню потоку нелегальних мігрантів, що використовують їхню територію для проникнення до США. Нікарагуа в травні навіть опинилося під американськими санкціями через звинувачення у сприянні торгівлі мігрантами.
«Скільки хвилин у нас є, перш ніж помремо?»
Жапак каже, що вирішив із родиною повернутися до Казахстану. А товариш, шеф-кухар Калі, чия історія завершиться трагічно, і квиток до Алмати придбав. Але потім вони передумали і натомість звернулися до контрабандистів, які обіцяли організувати їхню поїздку до Нікарагуа таємним морським шляхом.
Острів зник із поля зору, а потім почали підніматися великі хвиліАрай Жапаркулова
Сім'я каже, що заплатила $8500 торговцям, щоб ті перевезли їх із Колумбії до Нікарагуа. Пізно ввечері 8-го липня казахи приєдналися до інших нелегальних мігрантів – з Ірану, Еквадору, Колумбії та Венесуели – на борту невеликого рибальського човна. Загалом на судні перебувало двадцять осіб, включно з двома капітанами.
«Ми пропливли на човні якісь десять кілометрів, острів [звідки відправилося судно] зник із поля зору, а потім почали підніматися великі хвилі, але ми не звернули на це уваги. Всі сиділи тихо, занурені у свої думки», – згадує Жапаркулова.
Та вже за кілька хвилин, каже родина, все змінив шторм. Величезна хвиля перевернула човен, розкидавши мігрантів та їхні речі у відкритому морі посеред ночі.
Знайшовши одне одного у воді, сім'я годинами намагалася триматися на плаву посеред моря. Чіплялися за діжку з бензином, яка не тонула.
Жапаркулова розповіла, як «хвилі піднімалися високо» і розбивалися об них.
«Солона вода щипала очі, і ми її ковтали. Нам ставало погано. Ми підтримували дітей, щоб вони не потонули. Ми були дуже налякані, але намагалися зберігати спокій, щоб не налякати дітей. Ми сказали їм, що припливе човен і врятує нас», – розповідає мати.
Все моє життя промайнуло перед очима. Я боявся за дітей. Тепер ми помремо тут, це кінецьБайхан Жапак
«Скільки хвилин у нас є, перш ніж ми помремо тут, у морі? Як довго ми зможемо залишатися на плаву, перш ніж потонемо? Я думала про двох дітей, яких ми залишили в Казахстані, і про двох, які були з нами в морі, у непроглядній пітьмі», – пригадує Жапаркулова.
«Не можу описати, що діялося у мене в голові в ті моменти, – каже Жапак. – Все моє життя промайнуло перед очима. Я боявся за дітей. Я думав, що треба було повернутися [до Казахстану, коли не пустили на рейс у Ріо]. Тепер ми помремо тут, це кінець».
Порятунок і повернення додому
Сім'ї пощастило: принаймні п'ятнадцять мігрантів, включно з подружжям Жапак та їхніми дітьми, були врешті-решт врятовані підрозділом швидкого реагування ВМС Колумбії. Казах Калі не вижив: рятувальники дістали його тіло з моря.
Багаж, гроші та одяг сім'я загубила в морі. Але їхні паспорти дивовижним чином залишилися неушкодженими, будучи в невеликій сумці на плечі, яку Жапак заклеїв скотчем перед подорожжю на човні.
«Ми були виснажені і в шоці, не в змозі вимовити жодного слова», – описував чоловік моменти після порятунку. Їх доставили до колумбійського міграційного центру.
«Упродовж трьох днів вони добре дбали про нас, давали нам їжу та одяг, але працівники міграційного центру намагалися, щоб ми не залишали установу. Хтось завжди супроводжував нас навіть на кухню та в туалет», – каже батько.
Колумбійські чиновники зажадали, щоб сім'я залишила країну якнайшвидше. Через три дні родич у Казахстані купив їм квитки в один кінець до Алмати.
Шлях, який ми спробували, не вартий ризику, особливо з дітьми. Та пройти через це було нашою долеюБайхан Жапак
«Ми вже полишили спроби дістатися Сполучених Штатів. Ми хотіли тільки повернутися додому. Я забув про всі кредити і сказав собі, що знайду спосіб заробити грошей», – зауважує Жапак.
14 липня Жапак та його родина повернулися до Казахстану, де на них чекає великий кредит, який треба виплачувати. Ні роботи, ні грошей у подружжя немає.
Наразі пара намагається налагодити своє життя. Як і раніше, мріє про Америку, але тепер досліджують легальні шляхи для поїздки.
Жапак підсумовує, що «шлях, який ми спробували, не вартий ризику, особливо з дітьми. Та пройти через це було нашою долею».
Форум