Сан-Дієго, США – Коли американські чиновники на кордоні США та Мексики в квітні минулого року поставили штамп в українські паспорти Марії та її доньки та дали їм дозвіл залишитися на рік, вона подумала, що повернеться додому за кілька місяців. А тепер, коли цей рік добігає кінця, а війна, через яку вони втекли, все ще вирує, їхній дозвіл залишитися в США – відомий як «гуманітарний пароль» (humanitarian parole) – закінчується 23 квітня.
«Слово «занепокоєння» не відображає того, що я відчуваю. Це те, що мене лякає, головним чином через мою дочку та майбутнє моєї дочки», – каже Марія, яка говорила через перекладача та попросила використовувати лише її ім'я через побоювання, що публічні розмови зашкодять їхній імміграційній справі.
За даними агенцій з переселення, 46-річна жінка та її донька, якій зараз 13 років, є серед 20 тисяч українців у подібній ситуації. Більшість прибули до Сполучених Штатів через південний кордон після втечі до Мексики, де було простіше та швидше отримати візу для в’їзду в країну в перші місяці після масштабного вторгнення Росії в Україну.
«Гуманітарний пароль» Марії пов’язаний з її дозволом на роботу, що дає їй змогу заробляти на життя нянею, а також право на талони на харчування та іншу державну допомогу. Її чоловік прилетів до США, щоб приєднатися до них у липні, і отримав «гуманітарний пароль» на два роки.
За словами активістів, які допомагають українцям, адміністрація Байдена заявила, що працює над рішенням, але наразі не видала офіційних вказівок щодо того, що мають робити українці. Міністерство внутрішньої безпеки США не відповіло на запити про коментарі.
Єврейські федерації Північної Америки, які надали підтримку агентству, що допомогло родині Марії облаштуватися, – серед організацій, які написали адміністрації Байдена з проханням швидко продовжити «гуманітарний пароль» для українців.
Кріш О'Мара Віньяраджа, генеральний директор Лютеранської служби імміграції та біженців, сказала, що люди намагаються зрозуміти, що робити. Одним із варіантів було б подати заяву на притулок, але війна не обов’язково дає людині право на це.
Немає єдиних вказівок, що призводить до затримок і плутаниниКріш О'Мара Віньяраджа
«Навіть короткострокові рішення, як-от продовження індивідуального «гуманітарного паролю», незрозумілі, оскільки немає єдиних вказівок, що призводить до затримок і плутанини», – зазначає вона.
Деякі українці розглядали можливість повернутися до прикордонних пунктів США, через які вони в'їхали, щоб попросити про продовження, але це рішення залишається за директором пункту пропуску, зауважує О'Мара Віньяраджа. За словами прихильників такої можливості, поїздка також може бути дорогою та вимагає відпустки.
Запити часто залишаються без відповіді або їх передають іншим установамКріш О'Мара Віньяраджа
Декому посадовці сказали написати у верхній частині державної форми «гуманітарного паролю» «повторний гуманітарний пароль», оскільки, за словами захисників, немає можливості перевірити продовження.
«Це підкреслює, наскільки цей процес специфічний, – каже О’Мара Віньяраджа. – Ці запити часто залишаються без відповіді або їх передають іншим установам, а оскільки немає чіткого процесу оформлення, іноді їм просто відмовляють».
«Гуманітарний пароль» не передбачався для масштабного переселення біженців або надання притулкуМередіт Оуен
Уряд використав «гуманітарний пароль», щоб швидко відповісти на багато світових криз, які виникли під час відновлення системи біженців США, демонтованої попередньою адміністрацією. У багатьох груп, зокрема десятків тисяч афганців, в наступні місяці завершиться термін дії дозволу перебувати в Сполучених Штатах.
«Гуманітарний пароль» не передбачався для масштабного переселення біженців або надання притулку», – зазначила Мередіт Оуен із Всесвітньої служби церкви.
Українка Лілія Лук'янчук, мати чотирьох дітей, подала заяву на притулок за допомогою лютеранських соціальних служб, але вони з чоловіком не отримали відповіді. Термін «гуманітарного паролю» закінчується 16 квітня, і це пов’язано з роботою її чоловіка механіком у Джексонвіллі, штат Флорида, де вони живуть. Вона боїться, що якщо їх відправлять назад, її 17-річний син опиниться на передовій солдатом.
«Звичайно, я хвилююся, тому що найгіршим сценарієм було б повернення в Україну, але я повинна бути сильною для своєї сім'ї», – сказала вона через перекладача.
Марія та її дочка прибули на кордон США та Мексики після того, як спробували оселитися в чотирьох різних країнах. Черги на кордоні з Польщею були надто довгими. В Угорщині вони могли знайти номер у готелі лише на одну ніч за раз, і місцеві жителі сказали їм, що уряд не підтримує прийняття українців. Далі вони поїхали до Бельгії, куди прибуло багато українців, але в місцевій школі не знайшлося місця для її дочки. Потім в Іспанії їм сказали, що буде важко знайти роботу і квартиру. Саме тоді Марія вирішила поїхати до Сполучених Штатів, і їй сказали, що Мексика – найкращий шлях.
Єврейська сімейна служба Грінвіча допомогла їй знайти роботу, записати дочку до школи та влаштуватися в Грінвічі, штат Коннектикут.
Марія сказала, що лише нещодавно вона та її донька почали відчувати надію на відновлення свого життя.
Моя головна мета полягала в тому, щоб переконатися, що з моєю дитиною все гараздМарія
«Чесно кажучи, перші п'ять місяців я на це закривала очі. Моя головна мета полягала в тому, щоб переконатися, що з моєю дитиною все гаразд, заспокоїти її та переконати, що вона в безпеці», – розповідає вона.
Таня Прятка з Jewish Family Services повідомила, що родина Марії співпрацює з юристом, який порадив їм чекати вказівок від уряду. Якщо цього не станеться найближчим часом, вони планують поїхати до найближчого аеропорту та звернутися за допомогою до працівників митниці та прикордонної служби.
Поки що Марія намагається зберігати надію, але їй важко, коли її дочка запитує, що буде.
«Я почуваюся розгубленою. Я почуваюся без надії, – сказала Марія тремтячим від розчулення голосом. – Як мати, я повинна бути в змозі дати своїй дитині відповідь, що все буде добре і що вона буде в безпеці».
