ҐЕТЕБОРГ, ШВЕЦІЯ – Вони намагаються облаштувати своє життя в незнайомій країні, пристосуватися до нових реалій та піклуватися про дітей, які через російську війну втратили дім та життя в Україні. В Швеції українки, які тікали від російської агресії, будують життя, крок за кроком, часто – переступаючи через особисті амбіції та психологічні травми. Допомога шведської держави та суспільства – чи достатні вони? Про це Радіо Свобода поговорило з українками, представниками благодійних організацій та уряду Швеції.
За даними Міграційної служби Швеції (Migrationsverket), станом на 1 лютого 2023 року було зареєстровано близько 40 000 українців, які користуються захистом відповідно до Директиви про тимчасовий захист.
Заявки на продовження терміну захисту на даний момент подали понад 33 тисячі осіб. Швеція надає українським біженцям, за необхідності, тимчасове житло, харчування, можливість продовження навчання, та соціальну допомогу.
Алла: «Вчу мову, щоб працювати за фахом»
До повномасштабного вторгнення Росії в Україну Алла Тюріна жила в Маріуполі. 17 березня 2022 року Аллі та її рідним вдалося виїхати до Кропивницького. Пізніше подруга запропонувала Аллі приїхати з маленьким сином до Швеції. 3 вересня жінка з дитиною живуть у Ґетеборзі, в Україні у неї залишилися чоловік, батьки та бабуся. Місцеві волонтери допомогли Аллі орендувати житло. У Маріуполі жінка працювала медсестрею. Зараз вона не може працювати за фахом, поки не опанує шведську мову.
Своїм пріоритетом Алла називає саме вивчення шведської. Спочатку навчалася онлайн. Після того, як син почав ходити у благодійний дитячий садочок, Алла кілька днів на тиждень вивчала шведську у школі Sensus. Тепер щодня їздить на безкоштовні курси шведської у Folkuniversitetet: там для українців відкрили можливість навчання на курсах SFI.
Курси SFI, розроблені для біженців, які шукають притулку у Швеції, добре зарекомендували себе як навчальна програма для іммігрантів. Вони безкоштовні, але були недоступними для українців з березня 2022 року, оскільки українки перебувають у Швеції за Директивою про тимчасовий захист, а не як шукачі притулку. Шведській бюрократичній системі знадобився рік, щоб дозволити окремим комунам витрачати бюджетні кошти на оплату курсів SFI для українців. Алла Тюріна сподівається, що це допоможе їй знайти у Ґетеборзі роботу за фахом.
«Коли ми приїхали до Швеції, я одразу почала шукати роботу. Ходила на співбесіди, розсилала резюме, 19 січня стала на облік до місцевого Центру зайнятості (Arbetsförmedlingen). Там мені, до речі, не допомогли: у Швеції ця установа працює не так, як в Україні. Тут мені не запропонували жодних курсів для навчання чи профорієнтації, але вимагають, щоб я періодично подавала звіти про те, як шукаю роботу. Я дуже хочу працювати за фахом, але розумію, що для цього потрібне гарне знання шведської. Тому роблю все можливе, щоб вивчати мову», – розповіла Алла.
Дуже хочу працювати за фахом, але розумію, що потрібне гарне знання шведської. Тому роблю все можливе, щоб вивчати мовуАлла Тюріна
Жінка подала заявку на оформлення сина до дитячого садка та записалася на курси медичної шведської мови. Щоб інтенсивно вивчати мову, їй необхідно, щоб дитина була у дитячому садку як мінімум 50% робочого часу, проте кількість годин, які діти можуть відвідувати садочок у Швеції, регламентована і залежить від багатьох факторів, у тому числі від робочого графіка батьків.
«Я вивчила інформацію про дитячі садки поблизу та подала заявку на початку січня. Нам повідомили, що з березня мій син зможе ходити у садочок з 8:30 до 14:00. Коли знайду роботу, проситиму, щоб додали годин. Зараз відвідування садочку безкоштовне, але коли почну працювати, отримуватиму рахунки на оплату садочка», – каже Алла Тюріна.
На запитання, чого, на її думку, не вистачає українкам у Швеції, Алла відповідає: робота та можливості для вивчення шведської.
Ольга Сазонова: «Якщо емігранти починають життя з нуля, то українці – з мінусу»
До повномасштабного вторгнення Росії Ольга Сазонова жила в Харкові. Разом із 12-річним сином вона виїхала з міста 3 березня 2022 року. Обстріли Харкова не залишили жінці вибору.
На сина надягла червоні шкарпетки та червону шапку. Думала: якщо буде обстріл, я не повинна загубити його у натовпіОльга Сазонова
«Я тоді хворіла дуже сильно. Перед тим поховала чоловіка. Зрозуміла, що треба вивозити дитину з Харкова, від обстрілів. Я не для цього сина народжувала. Зібрала документи, речі. На сина надягла червоні шкарпетки та червону шапку. Він каже: «Мамо, я що – ялинка?» А я думала тільки про те, що якщо буде обстріл, я не повинна загубити його у натовпі. Не зводила з нього очей всю дорогу, тримала сина у полі зору», – розповідає Ольга.
У Харкові вона працювала у фінансовій сфері, добре володіє англійською. Після приїзду в Ґетеборг Ольга Сазонова одразу розпочала пошуки роботи. Питання із житлом їй допомогли вирішити шведські волонтери. А от у Центрі зайнятості лише порадили вивчати шведську та переглядати інформацію на сайті.
Ольга знайшла роботу самостійно: працює у готельно-ресторанному комплексі, прибирає в ресторані. Влаштувалася туди, коли весною набирали сезонних робітників. Коли сезон закінчився, Ольга свою роботу зберегла: каже, не відмовляється від жодної роботи, тому й керівництво цінує працю українки.
Ольга та її син не отримують соціальні виплати: у Швеції працюючі українці та їхні діти не можуть претендувати на допомогу держави. Вона зазначає: за бажання в Ґетеборзі можна знайти роботу навіть без знання шведської, але для цього доведеться погоджуватися на низькокваліфіковану працю.
Швеція – не та країна, де можна «перечекати на соцвиплатах». Я розумію, що мені доведеться пахати та вчитисяОльга Сазонова
«Швеція – не та країна, в яку можна приїхати, щоб, скажемо так, «перечекати на соцвиплатах». Але ж будь-де непросто. Як кажуть, гіршою за еміграцію може бути лише вимушена еміграція, і якщо емігранти починають життя з нуля, то українці – з мінуса. Я розумію, що мені доведеться пахати. Пахати та вчитися. В Україні я була начальником – тут працюю в ресторані, нічого страшного. Треба мити – митиму, треба копати – піду копати, корона не впаде. Все це заради безпеки та майбутнього мого сина», – каже Ольга.
Вчити шведську мову на безкоштовних курсах українка розпочала у вересні 2022-го. За її словами, в Ґетеборзі є можливості для вивчення мови, були б бажання і час: це і розмовні клуби, і безкоштовні онлайн- та офлайн-курси.
Ольга має намір вдосконалювати свою шведську, щоб мати можливість знайти іншу роботу: «Я не розумію людей, які не хочуть вчити шведську та жаліються, що їм складно знайти роботу. Тут не усі шведи можуть роботу знайти – а що ви хочете від людини, яка взагалі мови не знає? На яку роботу можна претендувати в такому випадку?»
Потреби українців у Швеції: що головне?
У Швеції з березня 2022 року працюють організації, які надають допомогу українцям. Наприкінці лютого 2023-го представники цих організацій зустрілися у Стокгольмі із представниками шведського уряду та Центру зайнятості, щоб озвучити та систематизувати основні проблеми українських біженців.
За словами Марії Мельник, яка представляла на зустрічі організацію Help Ukraine Gothenburg, за минулий рік потреби українок суттєво змінилися.
«Ми відкрили наш центр у березні 2022 року, коли щодня прибувала велика кількість людей, які втекли від обстрілів. На той час ще не було жодної чіткої інформації щодо плану дій для українців у Швеції. Ми разом із нашими співвітчизниками розбиралися, як заповнювати бланки для міграційної служби, як записувати дітей у сади та школи, відвідувати лікарні. Людям були потрібні одяг, взуття, засоби гігієни, дитяче харчування. Все це ми збирали, сортували, щоби роздавати українцям у нашому центрі. Багато хто приходив, щоб поговорити чи помовчати у колі рідних людей, бо з початку повномасштабного вторгнення ми стали однією великою родиною», – розповіла Марія.
За її словами, зараз найактуальніші питання стосуються:
- пошуку роботи та житла,
- можливостей вивчення шведської мови,
- покращення англійської,
- можливостей навчання у Швеції.
То ж, на зустрічі представники благодійних організацій ділилися інформацією про локальні ініціативи, які допомагають українцям у Швеції, та розповідали, якої підтримки бракує.
«Найбільша проблема – агресія Росії щодо України»
Міністр зайнятості та інтеграції Швеції Йохан Першун (Johan Pehrson) у коментарі для Радіо Свобода зазначив, що серед озвучених проблем, з якими стикаються українці у Швеції, були як питання глобального характеру, так і окремі випадки. Однак головна проблема, наголосив міністр, – це російська війна в Україні.
Це жахлива війна, під час якої Росія вбиває український народ. Вихід із ситуації один – мир на умовах УкраїниЙохан Першун
«Найбільша проблема – це, звичайно, агресія Росії щодо України. Це жахлива війна, під час якої Росія вбиває український народ. Вихід із цієї ситуації один – мир на умовах України», – зазначив він.
Йохан Першун повідомив, що представники благодійних організацій говорили не лише про проблеми українців у Швеції, а й розповідали про свій досвід допомоги біженцям у регіонах. Він зазначив, що питання, пов'язані з оформленням документів, звучали часто, і що шведські чиновники могли б «зробити ще кілька кроків у цьому напрямку, щоб покращити ситуацію».
Він також нагадав, що ситуація з українськими біженцями суттєво відрізняється від досвіду, який європейські країни мали до російського повномасштабного вторгнення в Україну.
Є можливість змінити деякі моменти, пов'язані зі шведською бюрократією, щоб зробити простішим життя українців у ШвеціїЙохан Першун
«Це вперше, коли Швеція та Європейський союз зіткнулися з масовим біженством за Директивою (про тимчасовий захист – ред.), ми вивчаємо цьогорічний досвід. Ми бачимо, що є можливість змінити деякі моменти, пов'язані зі шведською бюрократією, щоб зробити простішим життя українців у Швеції», – сказав Йохан Першун.
Серед питань, які можуть бути відкориговані, міністр згадав доступ до послуг та підтримки Центру зайнятості та можливості вивчення шведської мови, у тому числі, щоб українці мали можливість вивчати професійну шведську мову та працювати за фахом.
«Відмінний приклад згуртованості»
Протягом року благодійні організації, волонтери, активісти не тільки працюють для допомоги біженцям, але й намагаються впливати на процеси у суспільстві, доносити до чиновників необхідність змінювати ситуацію, щоб зробити систему більш гнучкою.
За словами Марії Мельник, українці у Швеції, а також усі, хто підтримує Україну, демонструють «відмінний приклад згуртованості».
«У Швеції є культура самоорганізації. Тут існує дуже багато різних гуртків за інтересами, багато різних громадських організацій. Запрошення на зустріч з міністром – це один із прикладів того, як ми можемо донести інформацію про реальні потреби та можливості українців у Швеції. Ми постійно спілкуємося з представниками різних комун у нашому регіоні, інших громадських організацій, бізнес-спільноти та навчальними закладами. Наприклад, ми донесли до Göteborgs Universitet інформацію про те, що багато українців збираються вступати до університету та потребують допомоги з підготовки до іспиту на знання англійської мови, і протягом кількох тижнів в університеті відкрили підготовчі курси для українців», – розповіла Мельник.
