РИМ – Понад сотню неповнолітніх вихованців дитячих будинків з України вже майже третій рік не вдається повернути додому. Задля безпеки їх тимчасово евакуювали на сонячний півострів з початком широкомасштабної війни. А коли ж Київ підняв питання повернення дітей, то зіткнувся з тим, що місцеві суди у справах неповнолітніх не завжди дають дозвіл. Пояснюють, що «захищають дітей від небезпеки війни та ризику участі у воєнних діях з набуттям повноліття». Ці трибунали фактично позбавляють Україну права захищати інтереси своїх громадян всупереч міжнародним конвенціям та іншим документам, які підтверджують юрисдикцію Києва стосовно тимчасово переміщених вихованців. Упродовж поточного року ситуація ускладнилася, бо італійські куратори малолітніх масово подали запит на зміну юридичного статусу своїх підопічних. А це, застерігають правники й дипломати, дедалі більше перешкоджає репатріації дітей або ж навіть – унеможливлює її.
Як живуть неповнолітні українці на Апеннінах? Що про конфлікт кажуть у Римі? І до яких заходів вдається Київ?
Проєкт Радо Свобода «Ти як?» вкотре повертається до теми і розповідає нові подробиці.
Відразу варто зазначити, що упродовж 2022-2024 років завдяки розумінню італійської громадськості, рішенням місцевих судів та сприяння дипломатів й українських активістів на Батьківщину вдалося повернути значну частину дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування.
У цьому ж матеріалі ми розглядаємо проблемні ситуації довкола вихованців трьох українських сиротинців:
– санаторно-оздоровчий центр соціальної реабілітації «Смарагдове місто» Донецької області (56 дітей тимчасово перебувають у південній області Калабрії й на острові Сицилія в прийомних сім’ях та у визначених структурах);
– Чинадіївський дошкільний навчальний заклад інтернатного типу Закарпатської області (26 дітей – тимчасово у південній області Калабрії та на острові Сицилія у прийомних сім’ях та в структурах);
– комунальний заклад «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат I-III ступенів» Запорізької області, (37 дітей перебувають тимчасово в північному регіоні Ломбардія провінції Берґамо у визначених закладах).
Справи – на особливому контролі відповідно в генеральних консульствах України в Неаполі та в Мілані. За останніми даними цих дипломатичних відомств, труднощі щодо повернення стосуються 119 дітей згаданих виховних закладів. На сьогодні питання їхнього виїзду на Батьківщину практично заблоковане.
Ситуації, що склалися на півдні й на півночі Італії, різні за перебігом та юридичними колізіями, стверджують дипломати. У зв’язку із ускладненням становища уряд України 13 грудня направив до уряду Італії спеціальне звернення щодо недопущення порушення прав та інтересів тимчасово переміщених дітей.
Південь. Про життя в евакуації
Старовинний палац на півдні Сицилії біля міста Модіка, що за 20 кілометрів від моря. У ньому розташований прийомний будинок сімейного типу (casa famiglia), яким опікується благодійна католицька Спільнота папи Івана XXIII. У цій структурі нині живуть 15 вихованців центру «Смарагдове місто» із Донецької області. Навесні 2022 року чимало українських та італійських волонтерів за сприяння місцевої влади організували мережу солідарності для облаштування життя цих неповнолітніх біженців.
Говорити з італійськими вихователями про умови перебування українських дітей кореспондентці Радіо Свобода не дозволили. Натомість речник Спільноти Лука Луччітеллі в короткому повідомленні зазначив: «У закладі живуть українські підлітки 11–17 років, відвідують школи, займаються спортом і задоволені можливістю спокійного зростання. Вони сподіваються на закінчення війни».
Минулого літа прийомний будинок відвідав італійський журналіст, якому розповіли більше, і він зробив відеорепортаж для місцевого інтернет-порталу.
У цьому відеоматеріалі членкиня Спільноти папи Івана XXIII Лея Тобія розповіла таке: «Всі діти на сьогодні мають статус міжнародного захисту. Це їм дозволяє залишатися на території Італії принаймні наступних п’ять років. Цього року ми пишалися успіхом однієї вихованки, яка склала на 9 іспит в італійській середній школі (найвищий бал – 10 – ред.). Іншим – доволі важко в навчанні, але це залежить і від їхнього особистого минулого. Останнім часом вони дуже бояться, бо чули, що (в Україні – ред.) 18-річних юнаків ловлять на вулицях і відправляють на фронт воювати. Вони бачили це на відео (відповідно до українського законодавства, чоловіки 18-25 років у нинішній час мобілізації не підлягають – ред.). Якщо раніше казали, що з настанням повноліття повернуться в Україну, то тепер менше впевнені у цьому через описану ситуацію».
Відповідно до міжнародних угод, цим дітям мають гарантувати можливість навчання й українською мовою, щоб вони зберігали національну ідентичність та зв’язок з Батьківщиною. За даними окремих дипломатів, вихованці навчаються за італійською та за українською шкільними програмами. Згідно зі свідченнями українських громадських активістів, які в курсі теми, далеко не всі установи, а тим паче прийомні сім’ї, дбають про українську складову навчання й дозвілля малолітніх. Як приклад, вказують на те, що лише старші діти трохи пам’ятають рідну мову, тоді як менші спілкуються виключно італійською.
Центри, де проживають такі іноземці, з місцевого бюджету отримують державні кошти. Рік тому на утримання однієї дитини було передбачено 100 євро на день.
Піклування чи зловживання?
На початках, у 2022 році, тимчасово переміщеним вихованцям сиротинців з України призначали опікунів та юридичних кураторів з числа італійських громадян. Відповідно законним українським вихователям на Сицилії та в Калабрії часто забороняли спілкуватися з дітьми.
Так, судова влада країни, застосовуючи національне законодавство, намагалася запобігти переміщенню або зникненню дітей, щоб не допустити випадків торгівлі чи експлуатації неповнолітніх. Цих дітей також вважали «неповнолітніми іноземцями без супроводу». За такої ситуації питання стало руба: під чию юрисдикцію – Італії чи України – підпадають евакуйовані?
Рішення про повернення дітей у безпечні місця має ухвалювати УкраїнаЮлія Динніченко
Щодо ситуації на півдні юристка-міжнародниця, голова асоціації «Нові межі» в місті Катанії (Сицилія) Юлія Динніченко у розмові з Радіо Свобода повідомила: «Українська сторона виграла три рази в Касаційному суді Італії, де рішення були ухвалені на нашу користь. В даній ситуації має застосовуватися Гаазька конвенція про батьківську відповідальність (1996). А це значить, що українські опікуни визнаються в Італії автоматично. Юрисдикцію над українськими дітьми має Генеральне консульство України в Неаполі, а тому рішення про повернення дітей у безпечні місця має ухвалювати Україна».
Натомість цього року ситуація значно ускладнилася. Вихованцям почали надавати новий статус – міжнародний захист, що фактично унеможливлює контакти дітей з українськими представниками та обмежує зв’язки з рідною країною. Адже, як пояснюють юристи, прохачі міжнародного захисту фактично декларують неспроможність держави свого походження на їхній захист. Відповідно – заявник не може повернутися в Україну або просити її дипломатичного сприяння, бо його інтереси вже захищає країна, де він подав запит.
Із таким проханням до місцевих органів активно звертаються тимчасові італійські опікуни. Про це повідомив Радіо Свобода генеральний консул України в Неаполі Максим Коваленко. За його даними, на Сицилії 14 дітей з Донецької області отримали міжнародний захист, ще п’ять справ вихованців – на розгляді відповідної комісії. На острові суд у справах неповнолітніх міста Катанії ухвалив рішення про заборону українським органам влади, зокрема консулу, спілкуватися з 17 дітьми «Смарагдового міста». В регіоні Калабрія 20 малолітніх із дитбудинку Закарпатської області також чекають на рішення про надання міжнародного захисту.
Італія може дозволити усиновлення цих малолітніх, не беручи до уваги позицію українського консулаРоза Ло Фаро
На думку сицилійської адвокатки з імміграційного права Рози Ло Фаро, йдеться про юридичну лазівку або зловживання положенням про міжнародний захист з боку італійських юридичних кураторів українських дітей-сиріт.
«Спочатку ці вихованці мали дозвіл на проживання як неповнолітні, тепер же кардинально міняється їхній статус, бо їм забороняється мати контакти з представниками української влади. Діти опиняються виключно під захистом італійської держави. У такому випадку практично неможливе їхнє повернення в Україну. Ба більше, відтепер Італія може дозволити усиновлення цих малолітніх, не беручи до уваги позицію українського консула», – пояснила для Радіо Свобода Роза Ло Фаро.
Північ. Діти під тимчасовим захистом
Резонансним став випадок минулого літа на півночі, у провінції Берґамо. Суд у справах неповнолітніх міста Брешії спочатку надав дозволи на репатріацію 57 вихованців бердянської школи-інтернату. Це була позитивна відповідь на запит Генерального консульства України в Мілані. А через два тижні той самий суд скасував попереднє рішення, тобто заборонив виїзд групи. Через численні повідомлення про подання дітьми (за допомогою італійських кураторів) запитів на надання статусу міжнародного захисту.
Тоді італійське представництво Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) наголошувало, що вся Україна – небезпечна територія. Тому центральний офіс УВКБ ООН в Женеві категорично не рекомендує повернення туди будь-яких осіб до припинення бойових дій. Таку позицію підхопили юридичні куратори дітей.
Частина дітей висловилася за повернення, суд надав дозвіл, і в кінці грудня вони залишили Італію. За даними дипломатів, на кінець поточного року на півночі Італії залишаються 37 вихованців бердянської школи-інтернату. 36 із них подали заяви на міжнародний захист, які можуть розглянути не раніше березня 2026 року, коли спливе термін їхнього чинного статусу, а саме тимчасового захисту для тимчасово переміщених осіб. Дія цієї Директиви Ради ЄС подовжена саме до 4 березня 2026 року. Консульські посадові особи в Мілані мають доступ до дітей.
На розмову із Радіо Свобода погодився речник італійського представництва Управління Верховного комісара ООН у справах біженців Філіппо Унґаро. Посадовець сказав, що йому невідомі факти про запити італійських кураторів на міжнародний статус українських вихованців. Але якщо таким є бажання і право неповнолітніх громадян, заявлене через їхніх юридичних представників, то установа бере факт до уваги і не стає на бік тієї чи іншої сторони.
Необхідно робити все для того, щоб забезпечити найвищий інтерес дітейФіліппо Унґаро
«Звісно, ці діти мають право повернутися у свою країну. Головне, що рішення, які ухвалюються, мають гарантувати найвищий інтерес дитини. Я чув, що деякі місця проживання дітей після їхнього повернення не повідомляли італійській стороні. Вважаю, що серед місцевих спільнот присутнє просто щире людське переживання за дітей, з якими встановили міцний емоційний зв’язок, адже Україна все ще перебуває під воєнною атакою. Не думаю, що є якісь недобрі наміри. Це питання набуло дивної динаміки. Необхідно дійсно робити все для того, щоб забезпечити найвищий інтерес дітей як з одного боку, так і з іншого. Але скажу відверто, бачу, що немає такого бажання», – зазначив Філіппо Унґаро.
Варіанти дій
На урядовому рівні Міністерство юстиції Італії провадить роз’яснювальну роботу, інформуючи суди у справах неповнолітніх про норми національного й міжнародного законодавства щодо юридичного статусу дітей, евакуйованих з України. Але водночас в уряді наголошують, що судова система є незалежною гілкою влади, а це унеможливлює будь-який вплив на неї з боку інших органів.
«Тимчасові італійські опікуни, які, судячи з усього, не зацікавлені у поверненні дітей в Україну, використовують цю незалежність для відстоювання своїх позицій у судах», – мовиться у повідомленні Генерального консульства України в Неаполі.
Проблематичне питання порушувалося під час зустрічей президента Володимира Зеленського з прем’єркою Джорджею Мелоні. Йшлося про це і в перебігу інших двосторонніх переговорів.
Нещодавно уряд України направив до уряду Італії звернення щодо недопущення порушення прав та інтересів тимчасово переміщених дітей-громадян України.
У документі наголошують:
- запобігати проведенню кампаній з боку окремих італійських громад, які покликані спонукати дітей відмовлятися від повернення в Україну;
- сприяти припиненню розгляду справ про надання міжнародного захисту вихованцям бердянської школи-інтернату;
- вжити заходів для скасування рішень про надання міжнародного захисту центру «Смарагдове місто» Донецької області та Чинадіївського дитбудинку Закарпатської області;
- сприяти поверненню в Україну вихованців закладів, стосовно яких ухвалене відповідне рішення української сторони.
Наразі Радіо Свобода не вдалося з’ясувати, чи отримало звернення профільне міністерство в Італії із Києва і яке саме це могло бути відомство. У пресслужбі італійського уряду зазначили, що вони не в курсі «таких надзвичайно делікатних питань».
Тим часом українські дипломати окреслюють два можливих варіанти розв’язання ситуації. Перший – давно обговорюване, але досі залишається поза увагою італійської сторони – підписання двосторонньої Угоди про порядок приїзду, перебування і повернення дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування. Другий – дорожчий і триваліший у часі – Київ на платній основі наймає адвокатів в Італії й бореться за повернення своїх неповнолітніх громадян. Через велику кількість судових кейсів сподіватися на ефективну допомогу державних захисників в Італії немає сенсу, кажуть дипломати та громадські активісти.
Стосовно дітей на півдні країни, адвокатка Роза Ло Фаро вважає, що відбулося серйозне порушення юридичних норм з боку Італії, тому вбачає передумови для можливого звернення до Європейського суду з прав людини.
І наприкінці – про кілька нюансів. Співрозмовники Радіо Свобода серед дипломатичних кіл не під запис згадували про надзусилля Києва, міжнародної спільноти та широку медійну кампанію довкола повернення додому депортованих Росією українських дітей. Звичайно, це дві різні історії, оскільки саме Україна відправила дітей-сиріт до Італії для тимчасової евакуації. Однак, зазначають, слід запобігти ризикам політичних спекуляцій, щоб уникнути подібності між двома випадками хоча би з точки зору мотивацій рішень російської та італійської влади: мовляв, країна-агресорка не відпускає дітей, бо, зокрема вважає, що Україна не здатна захистити своїх громадян.
Ще серед деяких членів української спільноти в Італії виникають питання морального характеру: чи так уже треба домагатися вивезення цих малолітніх в Україну, коли завершення війни не видно? У цьому аспекті українська держава дотримується міжнародних механізмів та правомірно відстоює захист прав своїх неповнолітніх громадян та відновлення контактів із ними.
Форум