Семен Решетилов, «Кавказ.Реалії»
У Росії в Краснодарському краї наклав на себе руки вихованець херсонського дитячого будинку Олександр Якущенко – незадовго до цього він скаржився рідній матері, що сумує за домом і що він не потрібний «прийомній сім’ї» в Росії. Крім Краснодарського краю, українських дітей вивозять також до Астраханської та Волгоградської областей, різкий стрибок поставлених на облік для усиновлення дітей помічено у Ростовській області та Адигеї. Що відбувається тут із ними? Про це в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Кавказ.Реалії».
Непотрібний підліток
18-річний Олександр Якущенко повісився ще в січні 2024 року, але про це стало відомо публічно після того, як родичі та друзі розповіли про те, що сталося журналістам видання «Важные истории».
У дитячому будинку хлопець вперше опинився у 2016 році, коли його рідну матір позбавили батьківських прав через зловживання алкоголем – Сашкові тоді було 11 років. Разом із молодшою сестрою Христиною він потрапив до дитячого будинку сімейного типу у селі Токарівка під Херсоном, де жили ще шестеро дітей. Сергій Манченко, який виховувався там же, розповів журналістам, що дітей били і експлуатували – нарівні з дорослими вони штукатурили стіни і місили цемент.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії до України в 2022 році та окупації Херсону керівниця дитячого будинку Лідія Шарварли перейшла на бік окупаційної російської влади та очолила адміністрацію Токарівки і двох найближчих сіл. Після звільнення Херсону разом із сиротами, що були під її опікою, вона поїхала до Краснодарського краю Росії, де відмовилася від вихованців (за яких встигла отримати великі виплати), формально дитбудинок перестав існувати.
Я не зможу, я повішусяОлександр Якущенко
Вихованців, які не досягли 18 років, відправили по «прийомних сім'ях», Саша Якущенко опинився в сім'ї Олександра та Наталії Лукашенків зі станиці Ахтанізовська. Через місяць хлопець став повнолітнім, йти йому не було куди, Лукашенки залишили його в себе.
«Я там нікому [зовсім – неценз.] не потрібний. Мені дали це зрозуміти. Я всім життя псую. Я не зможу, я повішуся», – незадовго до смерті сказав Сашко друзям.
«Важные истории» з'ясували, що незадовго до смерті підліток спілкувався з рідною матір'ю Оленою – перед Новим роком він повідомив, що планує повернутися до України.
10 січня 2024 року Олександр повісився за кілька кілометрів від будинку. За словами очевидців, нова сім'я поставилася до його похорону байдуже, емоційного зв'язку за майже рік спільного життя між ними не виникло. Чому він вирішив звести рахунки з життям, опікуни не розбиралися, натомість погрожували журналістам позовом у разі виходу матеріалу.
На сайті адміністрації Темрюкського району йдеться, що голова родини Олександр Лукашенко працює в молодіжному патріотичному центрі, крім чотирьох рідних дітей, у сім'ї виростили трьох сиріт, а зараз під їхньою опікою живуть ще четверо дітей.
«У будинку Лукашенка завжди панує атмосфера добра, затишку та турботи один про одного», – сказано у пресрелізі, який вийшов після загибелі Сашка Якущенка. Про його суїцид влада не згадувала.
«Кожен другий повертається із травмою»
Про проблему депортації та примусової передачі українських дітей до російських родин почали говорити понад 10 років тому, у 2014 році. Із 2022 року, коли розпочалася повномасштабна війна, Росія почала забирати цілі установи, наприклад Херсонський обласний дитячий будинок та Олешківську спеціалізовану школу-інтернат, каже експертка українського Регіонального центру захисту прав людини (RCHR) Катерина Рашевська.
Після видачі на початку 2023 року міжнародного ордеру на арешт очільника Росії Володимира Путіна та російського дитячого омбудсмена Марії Львової-Бєлової – їх звинувачують у незаконній депортації українських дітей – влада РФ намагається приховувати будь-яку інформацію про такі випадки.
Місцеперебування Олександра Якущенка, якого розшукувала українська влада як зниклого безвісти, також залишалося невідомим, вказує співрозмовниця сайту Кавказ.Реалії. Картка про пошук підлітка все ще опублікована на українському порталі «Діти війни».
За даними Регіонального центру, більшість українських дітей вивезли до Московської області, щонайменше 10 – до Волгоградської та 11 до Астраханської області, двох – до Краснодарського краю. Усього співробітникам цієї некомерційної організації відомі імена щонайменше 140 незаконно завезених дітей.
«За нашою оцінкою, найбільшу групу складають хлопчики 14-17 років. Мета – перевиховати їх і використовувати, зокрема, як мобілізаційний резерв. Відомі випадки, коли «прийомні батьки» відправляли дітей до мілітаристських таборів, де йшла військова підготовка з носінням форми та участю у пропагандистських заходах», – розповіла експертка центру Катерина Рашевська.
Україна успішно повернула 388 примусово переміщених дітей, включаючи сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, частину з яких встигли помістити до російських родин. Декільком підліткам – ровесникам Олександра Якущенка – за підтримки правозахисників вдалося повернутися на батьківщину, незважаючи на опір «прийомних сімей».
«За оцінками українських психологів та соціальних працівників, кожна друга дитина, яка повертається з контрольованих Росією територій, має психологічну травму, а кожна п'ята – проблеми зі здоров'ям. Політизація та мілітаризація дітей, їх фактичне затримання та невиправдане затягування репатріації мають довгострокові руйнівні наслідки. Це також сприяє їх уразливості, що у випадку Олександра трагічно призвело до самогубства», – заявила Рашевська.
Історія Сашка Якущенка розвіює російську пропаганду, яка обіцяє українським сиротам «золоті гори». Насправді вони стикаються зі складними життєвими ситуаціями і опиняються в сім'ях, де почуваються небажаними, при цьому не мають змоги залишити Росію, підсумувала представниця RCHR.
Порушуючи міжнародне право
У всіх дітей, вивезених із зони бойових дій, спостерігається сильний посттравматичний синдром, що потребує тривалого лікування, звертає на це увагу в розмові з сайтом Кавказ.Реалії керівник української експертної групи «Сова» професор Михайло Сава.
«Таке лікування буде ефективним тільки в нетравмуючому середовищі, а Росія за визначенням є великим травмуючим середовищем для будь-кого, для українських дітей насамперед. Вони опиняються в інформаційному потоці, який звинувачує їхніх рідних, їхню державу та їх самих у тому, що вони «неправильні». Все це створює кумулятивну травму, дуже серйозну і глибоку», – пояснює Сава.
Якщо один із законних представників ризикне прилетіти до Росії, він зможе забрати дитину. Але це небезпечноМихайло Сава
Він розповів, що після видачі міжнародного ордера на арешт Путіна та Львової-Бєлової повертати вивезених з окупованих територій дітей стало простіше. У перший рік повномасштабної війни батькам, які приїжджали за своїми дітьми, активно перешкоджали возз'єднанню, відмови нічим не мотивували
«Зараз, якщо один із законних представників ризикне прилетіти до Росії, він зможе забрати дитину. Але проблема в іншому: сама поїздка до Москви для громадян України пов'язана з великим ризиком. По-перше, українці можуть потрапити сюди лише через один аеропорт – Шереметьєво, в інших пунктах пропуску їх відправлять назад. По-друге, вони проходять дуже жорстку фільтрацію з багатогодинним допитом, після якого деякі люди просто зникають. Але якщо успішно пройти цей етап, повернути незаконно вивезену дитину цілком реально», – пояснює правозахисник.
Російський юрист, фахівець із міжнародного права, у розмові з кореспондентом сайту Кавказ.Реалії пояснив, що порядок евакуації цивільного населення прописаний у IV Женевській конвенції. Ми не розкриваємо ім'я спікера через ймовірність його переслідування у Росії.
«У конвенції чітко прописано: у разі «особливо вагомих міркувань військового характеру» держава, що окупує, може евакуювати жителів, але тільки вглиб окупованої території. Тобто дітей повинні були вивезти, наприклад, до [окупованих частин Луганщини і Донеччини], у відносно безпечне місце», – зазначає юрист.
Він також посилається на документи Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії, в яких йдеться – сторона, що окупує, не може вивозити мешканців, посилаючись на необхідність забезпечення їх безпеки, якщо сама є джерелом небезпеки.
«У всіх міжнародних документах, що регулюють поводження з цивільним населенням під час війни, прописаний виключно екстрений і тимчасовий характер його вивезення із зони бойових дій. Але щодо українських дітей ми бачимо протилежне – соціальні служби узгоджують їхню опіку та усиновлення російськими сім'ями, після 18 років їм видають російські паспорти, тобто послідовно залишають на території країни», – продовжує він.
Йдеться про порушення міжнародного права, що й визнав Міжнародний кримінальний суд (МКС), зазначає він, проте навряд чи перед російською владою питання повернення українських сиріт на батьківщину сьогодні є першочерговим.
«Тривають бойові дії, на погодження чекають чергові обміни військовополоненими і тілами загиблих. У ситуації, коли діти начебто забезпечені житлом, грубо кажучи, ситі-одягнені, їхня доля відповідальних служб уже не хвилює. Але історія Олександра Якущенка показує, що соціальні служби практично не проводять із ними психологічної реабілітаційної роботи, переклавши відповідальність на опікунів», – підсумував юрист.
Скільки точно українських дітей вивезено до Росії, достеменно невідомо. Правозахисники називають спекулятивними цифрами, озвучені офіційними особами. Безпосередньо інформувати Київ про вивезених неповнолітніх Москва відмовляється. За даними Національного інформаційного бюро України, з лютого 2022 року вимушено переміщено та депортовано з окупованих територій не менше від 19 546 дітей, але не всі вони є сиротами.
Російський дитячий омбудсмен Марія Львова-Бєлова восени 2022 року розповіла, що й сама забрала підлітка Пилипа Головню з Маріуполя – він має в Україні законних опікунів. Вивезену з України дитину також усиновив колишній спікер Ради Федерації, голова партії «Справедлива Росія» Сергій Миронов. За даними журналістів, це десятимісячна Маргарита Прокопенко з Херсонської області, вона має в Україні законного опікуна. У Росії дівчинці змінили не тільки ім'я та прізвище, а й місце народження. Миронов назвав новину про це «фейком», але ніяк не пояснив опубліковані документи.
- Українська служба Радіо Свобода розповіла історію однієї з численних сімей, розлучених російською владою: Євгена Межевого, батька-одинака, росіяни розлучили з трьома дітьми на блокпості біля Маріуполя. На нього чекали допити, знущання та ув'язнення в колонії в Оленівці, де наприкінці липня загинуло понад 50 українських військовополонених. Дітей вивезли до Росії.
- Вивезеним із України дітям змінюють персональні дані, для них спростили процедуру набуття громадянства. Надалі ідентифікувати та повернути дітей додому буде важко, повідомляла Українська служба Радіо Свобода. Лише за 2022 рік, зазначають українські правозахисники, в Росії було незаконно усиновлено не менше від 400 українських дітей: нові сім'ї шукають навіть тих дітей, хто має кровну сім'ю та батьки яких не позбавлені батьківських прав.
