Оточені, виснажені, знекровлені українські сили намагаються стримати російську армію, яка має чисельну перевагу і більшу вогневу міць. Армія РФ демонструє загальну наступальну перевагу на сході України серед замерзлих полів і окопів у багнюці.
Попри зростаючий тиск щодо переговорів між Києвом і Москвою, Кремль і очільник Росії Володимир Путін не демонструє інтересу до компромісів або обговорення умов припинення вогню, які могли б влаштувати Україну та її західних партнерів.
«Війна змінила напрямок на користь Росії, яка невпинно використовує свою перевагу в озброєнні та людській силі», – заявив Макс Бергманн, директор програми з питань Європи, Росії та Євразії Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні минулого місяця. «Наразі немає причин для Росії йти на переговори, адже [Путін], ймовірно, вірить у можливість перемоги, яка, на його думку, означає підкорення України».
Ось, як виглядає ситуація на полі бою на початку нового року.
Покровськ, місто з довоєнним населенням 60 тисяч осіб, є найважливішою точкою, де українська оборона ризикує зазнати краху під тиском невпинного російського наступу. Однак це далеко не єдине таке місце.
Покровськ
У мирні часи це місто на заході Донеччини було відоме своїми вугільними шахтами, коксохімічними та металургійними заводами, а також місцем розташування ключового залізничного вузла та перехрестям кількох основних доріг. (Покровськ також відомий як місто, де Микола Леонтович на початку 20 століття написав різдвяну колядку, відому українською як «Щедрик», а в усьому світі як Carol of the Bells).
Після захоплення Авдіївки російські війська розпочали рух на захід і північний захід, щоб перерізати українські логістичні шляхи.
Шосе E50, що йде на захід, з’єднує Покровськ із великим міським центром Дніпром, четвертим за величиною містом України. Автошлях Т 0504, що тягнеться на схід і північний схід, з’єднує Покровськ із Костянтинівкою, ще одним великим залізничним вузлом, який прагне захопити Росія.
«Покровський напрямок...залишається одним із найбільш напружених і суперечливих напрямків у театрі бойових дій», – йдеться у звіті Frontelligence Insight, аналітичної організації, якою керує колишній український офіцер запасу. «Після неспроможності росіян безпосередньо захопити місто... російські сили звернулися до знайомої тактики: флангових маневрів».
«Противник зараз не розраховує на бої в Покровську, а намагається обійти місто і розірвати ланцюги постачання», – заявив 2 січня в ефірі телемарафону речник оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця» Віктор Трегубов.
Ліам Коллінз, полковник у відставці армії США, говорить, що російські війська можуть спробувати обійти Покровськ, поспішаючи захопити більше території до будь-яких мирних переговорів: саме Покровськ знаходиться приблизно за 18 кілометрів від адміністративного кордону між Донецькою та Дніпропетровською областями.
Більш імовірно, сказав він, що вони хочуть уникнути жорстокої міської війни; наприклад, те, що відбулося в багатомісячній боротьбі за захоплення міста Бахмут.
«Росіяни, як майже будь-яка армія, воліли б обійти місто, перекрити лінії постачання бійцям усередині, перечекати їх і змусити їх здатися без особливого бою», – сказав Коллінз, який є автором книги «Розуміння війни в містах».
Покровськ: страх і надія за декілька кілометрів від фронту (фоторепортаж)
Курахове
Приблизно за 30 кілометрів на південь від Покровська українські війська намагалися використати Курахівське водосховище, яке перекриває річку Вовча, і суміжні водні шляхи, щоб уповільнити просування росіян. Російські війська просунулися вздовж північної сторони водосховища наприкінці листопада та в грудні, і гребля на західному краю водосховища була частково зруйнована – незрозуміло, Україною чи Росією.
На південних берегах водосховища українські війська послабили контроль над містом Курахове перед російськими частинами, які наступають зі сходу, і лише промислові райони в західній частині міста залишаються під контролем України. З південного заходу російські війська також загрожували трасі Н15 Донецьк–Запоріжжя, головному шляху поставок, що йде на захід від Курахова.
Конрад Музика, польський військовий аналітик, який регулярно відвідує Україну, сказав, що давні проблеми України з мобілізацією очевидні в обороні Курахового.
«Хоча рельєф у цьому регіоні сприяє оборонним операціям через наявність водних шляхів, нестача українського особового складу заважає повністю використати ці природні особливості, щоб зупинити просування Росії», – написав він в X. «Ця нестача живої сили також обмежує їхню здатність здійснювати контратаки, які інакше могли б порушити російський імпульс у цьому районі».
«Оборона Курахового фактично приречена», вважає київський військовий аналітик Михайло Жирохов. «І тепер вони підтримують його оборону лише з політичних міркувань». «Падіння міста було б дуже поганим подарунком для Офісу президента, це б дуже сильно знизило рейтинг довіри», – вважає він.
Долина Мокрі Яли
Далі на захід від Курахового річка Мокрі Яли тече на південь і омиває кілька сіл, включаючи Велику Новосілку.
Під час контрнаступу 2023 року українські війська в кількох місцях наступали на південь, зокрема вздовж долини Мокрі Яли, просуваючись на південь від Великої Новосілки, на східному березі річки. Але, як і загальний контрнаступ, той наступ зазнав невдачі перед добре підготовленою російською обороною.
На початку грудня російські війська увійшли до східної околиці села. Далі вище за течією українські війська здійснили контратаку та відновили контроль над селом Новий Комар, через яке проходить важлива дорога O 0509 з півночі на південь і яка має переправу через річку на північ від Великої Новосілки.
Але, згідно з даними з відкритих джерел і українськими та російськими звітами, за село тривають бої, а дорога O 0509 обстрілюється російською артилерією та ударами безпілотників, що обмежує можливості України поповнювати запаси.
Бої за Торецьк очима воєнкора Радіо Свобода (фоторепортаж)
Курщина
Українське командування в минулому заслужило похвалу за інноваційну тактику та імпровізації. Відсіч більших російських сил під час оборони Києва в перші дні повномасштабного вторгнення приголомшила багатьох, у тому числі Кремль.
Креативність України на Чорному морі допомогла мінімізувати там ефективність Росії.
Серпнева операція в російську Курську область відповідає цій моделі. Але вона не змогла досягти однієї головної мети: послабити тиск в інших місцях шляхом відведення російських підрозділів.
Тим часом Росія зробила власний сюрприз: ввела на поле бою тисячі північнокорейських військ, крок, який сам по собі допомагає послабити тиск вербування всередині Росії. Хоча американські офіційні особи минулого місяця заявили, що Північна Корея зазнала значні втрати, північнокорейці зіграли ключову роль у відкиданні української оборони в місті Суджа Курської області ближче до кордону.
Це загрожує українським поставкам, які йдуть з півдня через кордон.
Загалом, за оцінками, українські сили втратили більше половини території, яку вони спочатку захопили протягом літа 2024 року.
Зрештою це може перекреслити ще одну очевидну мету, яку український Генштаб сподівався отримати від операції: використання окупованої території Росії як елемент торгу на майбутніх переговорах.
На цю ж тему дивіться інтерв'ю з головнокомандувачем Збройних сил України у 2014−2019 роках, генералом Віктором Муженком:
Форум