Анді Міок, Енді Гейл та Остін Маллой
ВІДЕНЬ – Австрійська ультраправа опозиційна Партія свободи вже майже два роки успішно експлуатує невдоволення в суспільстві – це робить її провідною партією в країні. Політсила хоче, щоб виборці повірили в те, що їхній дедалі більш переповнений «корабель» приречений.
«Якщо корабель отримав пробоїну, її потрібно залатати, інакше корабель потоне», – сказав голова «Австрійської партії свободи» Герберт Кікл, відомий своєю уїдливістю, на мітингу в Граці, другому за величиною місті Австрії, з нагоди початку офіційної передвиборчої кампанії на парламентських виборах, що відбудуться 29 вересня.
Його націоналістична, євроскептична партія завдячує своє відродження гніву в суспільстві у час постпандемії, інфляції та страхам навколо війни в Україні, а також антиіммігрантським настроям.
«Якщо я дозволяю воді забратися всередину і просто розподілю її по каютах, і, можливо, відкачаю кілька літрів, корабель все одно піде на дно, а я не хочу, щоб Австрія пішла на дно. Тому ми заткнемо пробоїну і більше не прийматимемо заявок про притулок», – сказав Кікл.
Партія свободи – расисти?
55-річний Кікл є відразливим для політичних конкурентів і одним з найбільш непопулярних політиків у країні. Його партію широко критикують як в Австрії, так і за кордоном за ксенофобію, расизм та антисемітизм. Критики кажуть, що націоналістична і антимусульманська політика партії сприяє розколу і підриває соціальну згуртованість, а її євроскептицизм ставить під загрозу роль Австрії в Європейському союзі.
І все ж, будучи обличчям партійної платформи «Фортеця Австрія, фортеця свободи», він веде свою Партію свободи до того, щоб стати першою ультраправою силою, яка перемогла на виборах в Австрії з часів Другої світової війни.
Звичайно, формування будь-якого уряду виявиться непростим завданням, і правляча консервативна Народна партія канцлера Карла Негаммера все ще може стати «сірим кардиналом».
Але якщо Партія свободи доб'ється свого, то очікується, що вона спробує використати величезний вплив країни, щоб спрямувати континент до більш жорстких кордонів і до політики, більш орієнтованої на внутрішні проблеми.
Габріела Грейлінгер, дослідниця ультраправих рухів з Університету Джорджії, каже, що уряд на чолі з Партією свободи також посилить «блокуючу меншість» в ЄС, і Австрія приєднається до сусідніх Угорщини та Словаччини в жорсткому протистоянні з рештою ЄС у питаннях прав людини, підтримки України та санкцій проти Росії.
Плани щодо повернення мігрантів
Щодо міграції плани Партії свободи включають повернення назад частини іноземців, що партія називає «реміграцією», скорочення виплат для нелегальних мігрантів та шукачів притулку, а також припинення возз'єднання членів сімей за кордоном з мігрантами, які вже перебувають в країні.
Боснієць Бахро Качапор є власником кафе, який прибув до Австрії як біженець із Сербії в 1991 році. Він стурбований тим, що основна увага приділяється саме вигнанню мігрантів замість того, щоб дати їм «шанс проявити себе». Він має свій бізнес уже 20 років і досі наймає на роботу турецьких, сирійських та балканських іммігрантів, допомагаючи їм стати на ноги.
«Я опинився в потрібному місці в потрібний час із потрібними людьми, – розповідає Качапор в інтерв'ю Радіо Свобода, – політика того часу дала мені, мігранту і біженцю, шанс почати працювати і будувати себе».
Партія свободи незмінно лідирує в загальнонаціональних опитуваннях з листопада 2022 року, досягнувши піку рік тому на рівні близько 30%. Опитування минулого тижня показали, що вона має 27%, тоді як Народна партія – 25%, а Соціал-демократична партія (SPO) – 21%.
Народна партія Негаммера перебуває в уряді з 1987 року, в тому числі як старший партнер у коаліціях з Партією свободи у 2000–2002 та 2017–2019 роках. Їхній перший союз спричинив дипломатичні та інші санкції ЄС проти Відня за «легітимізацію крайніх правих в Європі».
Після об'єднання зусиль у 2017 році Народна партія та Партія свободи керували країною протягом 18 місяців, доки відеозапис операції спецслужб не зафіксував, як віцеканцлер і тодішній лідер Партії свободи Гайнц-Крістіан Штрахе натякає на корупцію та торгівлю впливом, що стало відомим як Ібіса-гейт. Зрештою, Народна партія керує країною в коаліції з «Зеленими» із 2020 року.
Маркус Хау, керівник аналітичного відділу консалтингової компанії VE Insight, каже, що хоча основною привабливістю Партії свободи для певних виборців є її жорстка позиція щодо імміграції та особливо процесу надання притулку, «вони також є протестним вибором для тих, хто розчарований у нинішньому політичному істеблішменті, який, на їхню думку, зрадив австрійські цінності, [і] позбавив їх економічних прав».
Вони, як каже Хау, «пропонують всього потроху».
Страхи мігрантів
«Ми хочемо вислати з країни людей, які перебувають тут нелегально, – каже депутат від Партії свободи Гаральд Штефан, – людей, які поводяться тут злочинно, і які нічого не роблять для країни. Це і є наша «реміграційна» політика».
Минулого року Офіс канцлера Австрії заявив, що «іммігранти частіше стають як злочинцями, так і жертвами злочинів», додавши, що ситуація зі злочинністю «не надто змінилася в довгостроковій перспективі».
Такі партії, як «Зелені» та Соціал-демократична, стверджують, що імміграція стимулює економіку, заповнюючи дефіцит робочої сили, а країна отримує вигоду від інновацій, які приносить культурне розмаїття.
Тим часом іммігранти, які прибули до Австрії значно пізніше, ніж Качапор, побоюються бути затягнутими у спіраль антимігрантських настроїв, яку допомогла створити Партія свободи, і наслідки якої важко передбачити.
«Я буду дуже наляканий, навіть нажаханий, якщо [Партія свободи] здобуде голоси», – каже Мохаммад, іранський іммігрант, на вуличному ринку Бруннен у Відні, де він працює. Він живе в Австрії вже сім років, й розповідає Радіо Свобода, що і він та інші мігранти «працюють повний робочий день, платять податки і не хочуть, щоб до влади прийшов уряд, який ускладнить їхнє життя».
Форум