Київ – Минулого року кількість страт за вироками судів у світі скоротилась на третину – і це найнижчий за останні десять років показник, за даними Amnesty international. В Україні смертної кари вже немає понад 15 років – є тільки довічне ув’язнення. Втім, правозахисники критикують і таке покарання, і ось чому.
Довічне ув’язнення в Україні – це наче «жах без кінця», тому серед цієї категорії засуджених – багато самогубців, зауважив директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров, відкриваючи наукову конференцію 11 квітня в Київському національному університеті імені Шевченка.
«Перспектива до кінця життя перебувати у таких умовах, значно важчих за всі інші режими ув’язнення, є дуже важкою для людини, для її психіки. Тим більше, що, як нам відомо, було багато випадків, коли до смертної кари засуджували людину за злочин, який вона не скоювала. Це історія «пологівського маніяка»: в Україні за його злочини було засуджено 19 людей», – сказав він.
За його словами, адвокати ХПГ були серед тих, хто представляв скаржника у справі «Петухов проти України – 2» у Європейському суді з прав людини, яка стосувалася умов утримання та неможливості перегляду вироку довічно засудженого.
Рішення суду у цій справі з’явилося відносно нещодавно – 12 березня, і правозахисники вважають його дуже важливим. Як пояснюють у ХПГ, суд визнав, що українські довічники не мають реальної перспективи звільнення, бо президентське помилування не є прозорим і передбачуваним інструментом для цього.
Ідея про те, що засуджених упродовж всього терміну ув’язнення потрібно готувати до звільнення, дає їм стимул змінити своє життя, і це називають «правом на надію», пояснює Микола Гнатовський, президент Європейського комітету із запобігання катуванням.
«Особа завжди повинна мати стимул поводитися краще, особа завжди повинна мати стимул вдосконалюватися, жити заради майбутнього», – каже він.
Водночас, на переконання юриста, проблеми з довічним ув’язненням не вичерпуються неможливістю перегляду вироку.
«Для України повинна бути процедура, нехай така, як рекомендує ЄСПЛ, тобто через 25 років переоцінка того, наскільки особа є небезпечною для суспільства, і вирішення питання щодо заміни покарання. Крім цього, я вважаю, абсолютно необхідною для нас є імплементація тих принципів, які закріплені в рекомендації Комітету міністрів Ради Європи за 2003-й рік, що стосується поводження з особами, які засуджені до довічного позбавлення волі та тривалих термінів ув’язнення. Це принципи, згідно з якими довічники мають піддаватися тільки тим обмеженням, які необхідні для їхнього безпечного і впорядкованого утримання в умовах несвободи, має бути проведена індивідуальна оцінка потреб і ризиків», – говорить Гнатовський.
В Україні вже були спроби запровадити можливість перегляду вироків щодо довічного ув’язнення, зокрема, винесених за старим законодавством, яке змінили у 2012-му році, бо воно дозволяло засудити людину тільки на основі її зізнання у злочині.
Верховна Рада вже 5 років розглядає законопроект про перегляд вироків – Діденко
Відповідний законопроект 2033 Верховна Рада ухвалила у першому читанні п’ять років тому, зауважує ксперт Харківської правозахисної групи Андрій Діденко.
«Це питання залишилося відкритим. На жаль, депутати не хочуть підтримувати цей законопроект у другому читанні. Багато засуджених до довічного позбавлення волі, померли, не дочекавшись рішення. Так сталося із Олександром Рафальським, Андрієм Сорокою і багатьма іншими людьми, які перебували у такому стані, коли є всі докази, що вирок був неправосудним, але незважаючи на ці аргументи, в Україні відсутня процедура перегляду вироків, що викликають розумний сумнів», – каже він.
Радіо Свобода раніше писало про цей законопроект: депутати пропонували правки, і цей документ, за їхніми словами, було доопрацьовано, але у другому читанні його донині не розглянули.
