Виконувач обов'язків міського голови Бердянська Олександр Свідло каже що перебував в окупованому місті майже до кінця червня. Він зазначає, що знаходитися в Бердянську небезпечно з перших днів російської окупації. Якою зараз є гуманітарна ситуація в місті? Чи багато місцевих чиновників пішли на співпрацю з окупаційними силами? Чи функціонує бердянський порт? Яким буде навчальний процес для школярів Бердянська Олександр Свідло розповів проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я».
«Небезпека залишається»
Перебування в Бердянську особливо українським чиновникам, посадовцям, активістам Олександр Свідло вважає небезпечним не тільки зараз, а з перших днів окупації міста.
Звичайно небезпечно і чим далі тим більш небезпечніше
– Те, що ми певний час знаходилися на окупованій території, це можливо, в більшості пощастило не потрапити там за ґрати, а деяким співробітникам нашого виконкому все ж таки не пощастило і вони певний час, понад два тижні, знаходились у полоні окупантів. Стосовно того, чи безпечно зараз? Звичайно, що небезпечно і чим далі тим більш небезпечніше, бо свої функції вони виконувати навряд чи зможуть, а загроза безпеці їхньому життю залишається кожної хвилини, кожного дня.
На питання, чи отримував він свій бік погрози з боку окупантів в.о. голови Бердянська відповів:
– Я впевнений, що знаєте, до погроз не доходить. Тут або саджають за ґрати або тобі вдається десь ховатися, переховуватись та виїжджати, мені це вдалося зробити в червні завдяки допомозі наших спецслужб.
За словами Свідло, переслідування та тиск чинився також на активістів, для яких досі зберігається небезпека.
– Мені відомо, що з самого початку ми були свідками того, що наші активісти, які організовували наші марші там в місті, вони з першого дня піддавались психологічному тиску, потім їм погрожували – арешти, затримання, катування. Деяких відпустили, їм вдалося виїхати з Бердянська. А наразі ті, активні мешканці, які вимушені знаходитись на території міста, зараз в них, на мій погляд, немає змоги активно вести свою діяльність, бо є велика небезпека для їхнього життя.
«Не дуже хочеться згадувати»
– Я в місті був майже до кінця червня, нашій команді вдалося багато чого зробити за цей період для того, щоб з березня по теперішній час місто не зупиняло свою життєдіяльність та мешканці мали змогу на якомусь рівні продовжити своє перебування в нашому місті. Нам багато вдалось зробити і в гуманітарній сфері, і в соціальній, дуже багато проблем вирішували з початку військової агресії з перших днів окупації.
– Ви знаєте, що місто залишилось без опалення, без газопостачання з нестабільним електропостачанням з відсутністю роботи банківської сфери з відсутністю зв'язку, інтернету і т. д. Ми були хабом під час евакуації жителів Маріуполя для тисяч маріупольців.
Ми були хабом під час евакуації жителів Маріуполя
Нам вдалося організувати багато гуманітарних центрів, де вони могли знайти собі прихисток, отримати належне харчування та теплий одяг, засоби першої необхідності. Тобто багато чого можна перелічувати, але не дуже хочеться все це згадувати.
Зараз, вважає Свідло, в місті немає критичної ситуації.
– На мій погляд, зараз гуманітарна ситуація в місті стабільна, голоду немає, нестачі продуктів немає, є проблема з забезпеченням лікарськими засобами нашої лікарні. Не все є, що необхідно, але ситуація некритична.
«Кадровий голод»
Свідло зазначає, що «окупантам в Бердянську одразу було непросто», оскільки охочих йти на співпрацю майже не знайшлося.
Бердянськ має найменший відсоток колаборантів, серед своїх рядів
– Із самого початку в окупаційних військ не заладилося і це є певною підставою для гордості за наших співробітників виконавчого комітету, інших органів влади, бо Бердянськ має найменший відсоток колаборантів, серед своїх рядів.
Буквально декілька наших співробітників пішли на співпрацю. Це було десь наприкінці березня – на початку квітня і це фахівці нижньої ланки адміністративної, рядові спеціалісти, там декілька осіб.
Прибиральниці та двірники, я їх до уваги не беру. Але жоден працівник середньої та вищої адміністративної ланки не пішов на співпрацю і це є приводом для гордості і поваги і з боку мешканців, і з боку мого особисто.
Заступниками призначають двірників, директорами шкіл призначають завхозів
– Тому нічого в них (російських військових – ред.) не виходить, немає кадрового потенціалу, кадровий голод, заступниками призначають двірників, директорами шкіл призначають завхозів і так далі. Тобто, на мій погляд, саме така позиція наших людей, які не пішли на співпрацю додає проблем і не дає можливості в найкоротші терміни закріпитись окупаційній владі.
Нещодавно президент України Володимир Зеленський призначив очільницею Бердянської військової адміністрації Вікторію Галіцину. Ми попросили Олександра Свідло прокоментувати це призначення.
– Це рішення прийняв президент і я впевнений, що на даний час дії президента не мають кимось коментуватися та надаватися їм оцінка. Вікторією Галіцину я добре знаю, вона є депутатом Бердянської міської ради, головою фракції «Слуга народу».
– Вважаю, що на даний час ми не маємо нічого ділити, розділяти, а зобов'язані спільними зусиллями робити так, щоб якнайскоріше відбулася деокупація міста та містяни під час цієї окупації мали змогу отримувати гуманітарну допомогу і юридичний супровід, соціальний супровід в тих питаннях, які їх хвилюють.
Однією з головних задач зараз Свідло вважає організацію навчального процесу для бердянських школярів.
Майже половина педагогічного колективу міста Бердянська виїхала
– В нас зараз на початку буде навчальний рік і нашою командою спільно з головою, керівником нашого відділу освіти проведена колосальна робота щодо організації дистанційного навчального процесу, оскільки майже половина педагогічного колективу міста Бердянська виїхала на підконтрольну владі України територію, вони матимуть змогу 100 відсотково вести процес навчання дистанційно.
Багато учнів з Бердянська, з бердянських сімей зареєструвалися у google-формах та виявили бажання навчатись у своїх рідних школах, класах і ми їм в цьому допоможемо. Навчальний рік стартує в нас з 1 вересня, він відбудеться і я впевнений що зараз це найголовніше.
За словами Свідло, вчителям буде надано місце розташування для організації навчального процесу.
– Більш того, на наше прохання щодо надання тимчасового житла вчителям, які виїхали, нам пішли на зустріч і кілька десятків вже педагогів Бердянська отримали можливість мешкати в Запоріжжі.
– Всі ми віримо в наші ЗСУ, в наші збройні сили і в деокупацію. Без сумніву, кожен бердянець, де б він не знаходився, на мій погляд, вірить, що Бердянськ це Україна, був є і залишиться Україною. Ми віримо якомога в скорішу деокупацію і на своєму рівні прикладаємо максимально зусиль для цього.
- Бердянськ перебуває в російській окупації з 27 лютого.
- Після окупації місто залишилося без газопостачання, є постійні перебої з мобільним зв’язком та інтернетом.
- До міста не пропускають українську гуманітарну допомогу, немає «зелених» коридорів для евакуації.
- З 8 березня в місті немає газопостачання.
- 21 березня українські правоохоронці отримали інформацію про те, що в інтернет-мережі опубліковане відео з особою, яка представляється як Сауленко Олександр Федорович. Чоловік повідомляв, що «бере на себе повноваження» з управління містом через начебто «повне самоусунення чинної влади і небажання співпрацювати з військово-цивільною адміністрацією». Самопроголошеному «меру» висунули підозру у колабораціонізмі, повідомили в Офісі генпрокурора України.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
