Президент Порошенко призначив колишнього голову Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павла Жебрівського аудитором Національного антикорупційного бюро за своєю квотою. Таким чином, склад аудиту НАБУ з трьох осіб укомплектований. Однак кандидатура Жебрівського викликала неоднозначну реакцію в українському суспільстві – як і призначення його колег раніше.
Призначення Жебрівського на роль аудитора поклало край більш ніж річному процесу формування аудиту НАБУ – єдиного органу, чий висновок може бути підставою для звільнення директора Бюро з посади. Першим зі своєю кандидатурою визначився уряд: ще в травні 2017 Кабінет міністрів затвердив на посаду аудитора Михайла Буроменського.
Попри те, що Буроменський працював ad hock суддею Європейського суду з прав людини і мав рекомендацію Української Гельсінської спілки з прав людини, йому закидали брак досвіду. Зокрема антикорупціонер Віталій Шабунін одразу після призначення аудитора сказав у коментарі Радіо Свобода, що Кабмін обрав людину без досвіду замість одного з чотирьох закордонних кандидатів з великим стажем в галузі аудиту.
Читайте також: Куркуль Донбасу. Що залишає після себе Жебрівський
Серед цих кандидатів варта уваги Марта Берш, американська прокурор, яка працювала над справою колишнього прем’єр-міністра Україна Павла Лазаренка та причетна до його ув’язнення. Берш чекала на призначення на посаду аудитора ще протягом майже року. В лютому 2018-го стало відомо, що вона зняла свою кандидатуру.
Інший учасник конкурсу, іспанський прокурор Карлос Кастресана, у 2007 році став комісаром з питань з боротьби з уникнення покарань у Гватемалі за призначенням ООН. Цю посаду він обіймав по липень 2010 року і за цей час, за інформацією ЗМІ, відправив за ґрати понад 150 корупціонерів.
Однак, попри свій досвід, аудитором Кастресана так і не став. Натомість він долучився до Міжнародної консультативної антикорупційної ради, створеної на запит парламенту в рамках допомоги ЄС Україні.
Не всім припав до душі і аудитор від Верховної Ради – доктор юридичних наук та дипломат Володимир Василенко, якого парламент затвердив на початку червня цього року. Виконавча директор Центру протидії корупції Дар’я Каленюк, наприклад, висловила думку, що два аудитори-українці – це важелі політичного впливу на НАБУ.
Натомість депутат Київради Андрій Осадчук (Самопоміч), коментуючи це призначення, назвав його найпотужнішим кадровим рішенням антикорупційних органів.
В цьому плані Павло Жебрівський не вибивається із загальної тенденції – його кандидатура також викликала критику. Наприклад, голова «Transparency International Україна» Ярослав Юрчишин висловив думку, що фігура колишнього очільника Донецької ОДА підриває довіру до аудиту, адже він – лояльна до влади людина.
Читайте також: «Сюрприз від президента. Соцмережі спантеличені призначенням Жебрівського аудитором НАБУ»
Сам Жебрівський запевнив, що докладе всіх зусиль, аби зробити роботу НАБУ прозорою та ефективною.
Що може аудитор?
Учасників аудиту парламент, президент та уряд мають призначати щороку. Згідно із законом «Про національне антикорупційне бюро», аудиторами не можуть бути особи з непогашеною судимістю, а також державні посадовці.
Аудитори мають право на:
- Доступ до матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування у якому здійснювалося НАБУ;
- Конфіденційні інтерв’ю з працівниками НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а також іншими особами, які можуть мати необхідну для аудиту інформацію.
Свої висновки аудитори мають представляти Верховній Раді України. В разі, якщо вони визнають роботу Бюро незадовільною, директор НАБУ – наразі це Артем Ситник – може бути звільнений.
Це єдине одноосібне рішення, яке може призвести до відставки голови НАБУ. Серед інших підстав: досягнення головою 65-річного віку, обвинувальний судовий вирок проти нього або невчасне подання декларації.
Передбачається, що результати аудиту будуть публічними та входитимуть до звіту голови НАБУ. «Висновок аудиту діяльності Національного бюро оприлюднюється, включається як додаток до письмового звіту Національного бюро та заслуховується Верховною Радою України», – сказано в законі.
