Щороку 27 червня чехи відзначають День пам’яті жертв комуністичного режиму. Цей день обрали не випадково. 70 років тому, після сфабрикованого комуністичним режимом політичного судового процесу, в празькій тюрмі на Панкраці були страчені вахмістр Служби національної безпеки Ян Бухал (37 років), правник Олдржіх Пецл (46 років), історик, театральний критик і журналіст Завіш Каландра (47 років) і єдина серед них жінка, юристка і політик Мілада Горакова (48 років). Це був перший і водночас єдиний процес в комуністичній Чехословаччині, жертвою якого стала жінка.
Мілада Горакова все своє життя займала активну громадську і політичну позицію, була членом Чеської народно-соціальної партії, відстоювала права жінок. Під час окупації Чехословаччини приєдналась до антинацистського руху опору, за що в 1940 році була ув’язнена, перші два роки провела в тюрмі на Панкраці в Празі, потім її перевели до Терезіна, далі до Лейпцига і Дрездена, врешті до тюрми в баварському місті Айхах, звідки у квітні 1945 році її звільнила американська армія.
Мілада Горакова негативно поставилась до комуністичного перевороту в Чехословаччині в лютому 1948 року, про що не побоялась заявити на судовому процесі.
Політичний судовий процес над Гораковою, звинуваченою у змові і зраді батьківщини, тривав недовго – від 31 травня до 8 червня 1950 року, 8 червня оголосили вирок: кара смерті через повішення.
Помилування Мілада Горакова не просила, хоча багато відомих у світі осіб, зокрема, Альберт Ейнштейн, Вінстон Черчилль, Елеонора Рузвельт чи Жан-Поль Сартр звертались до комуністичної влади Чехословаччини з проханням про помилування. В камері смерті празької в’язниці на Панкраці свій останній час вона віддала листуванню: писала листи до близьких – так за три години до смерті вона просила рідних згадувати про неї по-доброму: «Життя – це дар від Бога, і людина має його як найкраще використати».
Один із останніх листів Мілади Горакової переклала і опублікувала на своїй фейсбук-сторінці Ольга Перебийніс.
Вранці 27 червня Міладу Горакову вивели з камери. Коли її вели на страту, згадувала сусідка по камері Марія Халупова, «ми всі стали на коліна і молились – це було страшно». Міладу Горакову повісили о 5 годині 35 хвилин на тюремному подвір’ї, 15 хвилин вона помирала в муках, потім останки кремували, їхня доля невідома. На Виноградському цвинтарі в Празі є лише її символічна могила.
Ще за життя Мілада Горакова стала для багатьох людей, і не тільки в Чехословаччині, символом безкомпромісної боротьби за правду і свободу. Портрети Мілади Горакової по всій Чехії прикрашають нині вулиці, площі, парки, школи, театри, вітрини. А в одному з найвідоміших музеїв Праги Museum Kampa відкрилась виставка «Не забудьте про мене». Спеціальні програми, присвячені Міладі Гораковій, підготувало чеське телебачення.
Перед головним корпусом історичного факультету Карлового університету в Празі вивісили велетенський плакат «Вбита комуністами».
Самі комуністи – Празький крайовий комітет Комуністичної партії Чехії і Моравії – виступили з рішучим протестом «проти спотворення і переписування історичної правди і проти розпалювання антикомуністичної ненависті, яку викликають у столиці».
Комуністична партія, яка ніколи так і не засудила ані самої своєї ідеології, ані злочинів, які чинилися в її ім’я, заявляє, що її опоненти використовують історію для «нападу державних установ на одну з демократичних парламентських партій» – маючи на увазі під цим себе.
Вони додають: «Ми, комуністи, боремося за гідне життя без війни, бід, голоду й експлуатації з самого початку роботи Комуністичної партії, чиє 100-річчя ми відзначаємо наступного року».
26 червня по Празі, включно з метро, лунали автентичні записи судового процесу над Міладою Гораковою.
Чехи несуть квіти до пам’ятників Міладі Гораковій, встановлених по всіх країні, найбільше на місце, де вона була страчена. У багатьох місцях у Празі цими днями також читають листи Мілади Горакової з в’язниці, а чеська громадська ініціатива «Без комуністів» роздавала стрічки-символи, які складаються зі шматка шнурка і триколора в барвах чеського прапора.
