Доступність посилання

ТОП новини

Чи бути пам’ятнику маршалові Конєву у Празі: розбрат і чвари перетнули кордони Чехії


Прага – 12 вересня у столиці Чехії обговорять долю пам’ятника радянському маршалові Івану Конєву у Празі. Це, мабуть, єдиний пам’ятник, який досі викликає у чехів великі емоції й на який вони мають різні погляди. Одні вимагають його усунути, інші відстоюють думку, що пам’ятник потрібно залишити, адже це частина історії. Керівництво міського району Праги-6, на терені якого встановлений пам’ятник маршалові, збирає 12 вересня спеціальне засідання і буде стрімити його перебіг, настільки великий інтерес до цієї теми.

А історія пам’ятника розпочалась 9 травня 1980 року, коли з нагоди 35-ї річниці звільнення Чехословаччини від нацизму у Празі на площі Інтербригади був урочисто відкритий пам’ятник радянському маршалові, двічі Героєві Радянського Союзу (1944 р., 1945 р.) і Героєві Чехословацької Соціалістичної Республіки (1970 р.) Іванові Конєву (автори – чеські скульптори Зденєк Крібус і Вратіслав Ружічка).

Цим кроком соціалістична Чехословаччина прагнула виявити вдячність радянському воєначальникові за успіх у командуванні так званою празькою операцією, внаслідок якої була звільнена Прага. Але при цьому тодішній режим Чехословаччини вирішив забути інші «звершення» маршала, і про ці свідомо приховані факти з його біографії чехи заговорили лише після демократичної Оксамитової революції 1989 року, особливий інтерес до них виявляє молодь.

Маршал Конєв (л) відвідує Чехословаччину, 1965 рік
Маршал Конєв (л) відвідує Чехословаччину, 1965 рік

Адже у 1956 році маршал-«визволитель» Іван Конєв як головнокомандувач об’єднаних збройних сил країн Варшавського пакту керував придушенням Угорського повстання. А в 1961–1962 роках під час так званої Берлінської кризи як командувач Групи радянських військ у Німеччині допомагав встановити Берлінський мур, який на довгі десятиліття розділив країну та ще й приніс не одну людську жертву.

Маршал Конєв має також стосунок до окупації Чехословаччини в серпні 1968 року військами «дружніх» країн Варшавського пакту. Зокрема, ще навесні 1968 року він прибув до Праги, щоб зустрітись із новообраним президентом Чехословаччини Людвіком Свободою, в той час як його колеги з делегації картографували терени країни для майбутньої окупації.

Інформаційні таблиці, встановлені біля пам’ятника Конєву у Празі
Інформаційні таблиці, встановлені біля пам’ятника Конєву у Празі

Про ці факти з біографії маршала Конєва нині можна дізнатись із спеціальних інформаційних таблиць, встановлених навколо пам’ятника, хоча й проти їх встановлення виступила Росія, яку підтримали Білорусь, Вірменія й Азербайджан.

Пам’ятник Конєву викликає розбрат і чвари

Але і таблиці не допомогли приховати розбрат і чвари, увага до пам’ятника Конєву у Празі не спадала, нові її хвилі чи не щороку викликають акції вандалізму, коли пам’ятник маршалові обливають червоною, а то й рожевою фарбою, як це сталось у травні минулого року.

Пам’ятник Конєву у Празі, 8 травня 2018 року
Пам’ятник Конєву у Празі, 8 травня 2018 року

Востаннє наразі вандали розмалювали пам’ятник 22 серпня цього року. Та ще й на постаменті пам’ятника червоною фарбою написали дати – роки: 1945, 1956, 1961, 1968 – і напис «Ні кривавому маршалові! Не забудемо».

Один із громадянських протестів біля пам’ятника. В руках у людей написи: «У нього на руках кров. Приберіть його!», «Конєв = комуністична брехня. Брехні ми тут не хочемо»
Один із громадянських протестів біля пам’ятника. В руках у людей написи: «У нього на руках кров. Приберіть його!», «Конєв = комуністична брехня. Брехні ми тут не хочемо»

Ентузіасти швидко відмили пам’ятник, але проблема навколо нього вибухнула з новою силою: що далі робити з пам’ятником, який розділяє суспільство? Пражани, особливо жителі Праги-6, вимагають вирішити долю пам’ятника – зокрема, одні просять охорону для пам’ятника, інші бачать вихід із ситуації в його демонтажі і встановленні в іншому місці.

А Ондржей Коларж – староста Праги-6 – запропонував перенести його на територію посольства Росії в Празі, мотивуючи це тим, що щорічно з бюджету району витрачаються великі кошти на очищення скульптури. У Росії відкинули таку можливість.

Пам’ятник хочуть зберегти Росія, Земан і комуністи

На пропозицію старости Праги-6 одразу відреагувало посольство Росії в Чехії: воно, зокрема, у своєму коментарі наголосило, що «меморіальний об’єкт є під захистом Договору про дружні відносини і співпрацю між Російською Федерацією і Чеською Республікою», який обидві сторони підписали ще 1993 року.

Не залишився осторонь і президент Чехії Мілош Земан, який заступився за пам’ятник Конєву у Празі. «Ті, хто воює проти пам’ятників, є боягузами, тому що скульптура не може захищатися. Я б радив залишити її й не ставити себе в незручне становище через незнання історії», – заявив чеський президент.

Так само проти усунення пам’ятника виступила Комуністична партія Чехії і Моравії. На думку комуністів, дії старости Праги-6 Ондржея Коларжа і деяких інших політиків є «безглуздою образою тих, хто поклав своє життя за мир, за те, щоб ми могли жити».

«Захований» пам’ятник Конєву
«Захований» пам’ятник Конєву

Іще одну хвилю емоцій викликав наступний крок керівництва Праги-6, коли з метою охорони пам’ятника від вандалів його спочатку огородили риштуванням, а потім прикрили рядном.

Своє негативне ставлення до цього кроку висловив речник президента Їржі Овчачек, який прийшов вклонитись маршалові, хоча й його скульптура вже була у риштуванні й прикрита рядном. «Ми своїй країні несемо ганьбу. Засліплена й ненависна пиха, яка плює на тисячі жертв предків і на історичну пам’ять, плодить тільки дальше і дальше зло», – написав у своєму твітері Їржі Овчачек.

У Росії чеських посадовців порівнюють із нацистами

Рядно з пам’ятника Конєву зняли, але гострі суперечки і взаємні образи продовжуються. Оливи в огонь підлив міністр культури Росії Володимир Мединський, який обізвав старосту Праги-6 Ондржея Коларжа «гауляйтером» (так у нацистській Німеччині називали керівників великих регіональних підрозділів нацистської партії НСДАП – ред.).

Із вимогою вибачитись за таку образу виступила низка чеських політиків і державних діячів.

Зокрема, міністр закордонних справ Чехії Томаш Петршічек назвав слова російського міністра недоречними і вказав на те, що вибачення російської сторони «могло б заспокоїти ситуацію». Цю пропозицію Томаша Петршічека підтримав і віце-прем’єр уряду Чехії Ян Гамачек, наголосивши, що вибачення російської сторони було б доречним.

Пам’ятник Конєву його дочка хоче перевезти до Москви. А вулицю?

Наразі жодна зі сторін не поступилась, вибачень не було, зате до перемов вступила дочка Івана Конєва Наталія, яка заявила, що хотіла б перевезти пам’ятник батька з Праги до Москви. «Іван Конєв чехам нічого не зробив, але немає жодної гарантії, що вандали залишать пам’ятник у спокої. Я буду просити його перевезти», – заявила дочка маршала. На її думку, пам’ятник можна було б встановити на вулиці російської столиці, яка має його ім’я.

Пізніше надійшло повідомлення, що дочка Конєва змінила свою думку у відповідності до офіційної точки зору Москви і сказала, щоб долю пам’ятника вирішував «чеський народ».

Іще одним місцем, де у Празі вшановували Конєва, була меморіальна таблиця просто на стіні Староміської ратуші в самому історичному центрі міста. Її зняли при ремонті будівлі і, за рішенням мерії Праги, вже не повернуть туди, а передадуть до музею
Іще одним місцем, де у Празі вшановували Конєва, була меморіальна таблиця просто на стіні Староміської ратуші в самому історичному центрі міста. Її зняли при ремонті будівлі і, за рішенням мерії Праги, вже не повернуть туди, а передадуть до музею

Зараз усі з нетерпінням чекають на рішення засідання ради Праги-6, на якому будуть обговорювати подальшу долю пам’ятника маршалові Івану Конєву.

А тим часом в іншому празькому районі, Празі-3, наразі без таких скандалів готуються до публічних дебатів про перейменування тамтешньої великої вулиці, яка нині має ім’я Конєва.

  • Зображення 16x9

    Оксана Пеленська

    Авторка матеріалів для Української редакції Радіо Свобода впродовж багатьох років. Займаюсь історією української еміграції в міжвоєнній Чехословаччині. Закінчила славістику у Львівському університеті імені Івана Франка (1970 рік, диплом з відзнакою), протягом 1986–1989 років навчалась в аспірантурі Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України. У 1992 році – стипендія Гетті Фундації (Getty Foundation, USA). До 1992 року працювала вченим секретарем Львівської національної галереї мистецтв. Протягом 1993–1995 років – керівник канцелярії посольства України в Чеській Республіці.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG