БЕЛГРАД – Унаслідок китайського університетського проєкту в Угорщині, який викликає суперечки щодо відсутності прозорості та занепокоєння щодо академічної свободи, вплив Пекіну на вищу освіту в сусідній Сербії продовжує зростати.
Стратегічна угода, підписана між Угорщиною та престижним Шанхайським університетом Фудань у квітні, спричинила заголовки міжнародних публікацій та викликала негативні реакції вдома.
Рішення побудувати кампус у Будапешті до 2024 року з використанням позики китайського банку на 1,5 мільярда доларів поставило в центр уваги тісні зв’язки прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана з Пекіном та викликало занепокоєння щодо довгострокового впливу такого проєкту на систему вищої освіти в Угорщині.
Але в Сербії – де Пекін має тісні стосунки з президентом Александром Вучичем і протягом останніх двох десятиліть неухильно поглиблює свої зв’язки – зростання співпраці з китайськими університетами та школами розширюється безперервно.
На даний час три сербські університети – Белградський, Нового Саду та Університет міста Ніш – підписали угоду про співпрацю з Шанхайським університетом «Цзяо Тун», відкривши двері для поглиблення освітніх та культурних зв’язків між Сербією та Китаєм.
Угоди, підписані у 2018 році, встановлюють широкі умови співпраці, які з часом можуть поглиблюватися. Це, зокрема, обмін новими студентами та персоналом, стипендії, а також збільшення фінансової підтримки Китаю та вивчення китайської мови.
Окрім домовленостей із державними університетами, Сербія також планує відкрити два Інститути Конфуція – в Белграді та Новому Саді. Критики звинуватили урядові організації, які пропонують мовні та культурні програми за кордоном, як спосіб поширення Пекіном пропаганди під виглядом викладання та втручання у свободу слова в кампусах.
Вучич закріпив відносини з Пекіном, співпрацюючи в галузях інфраструктури, туризму та технологічних проєктів, які принесли понад 10 мільярдів доларів прямих іноземних інвестицій із 2005 року.
Але зростання освітнього та культурного спрямування демонструє новий етап участі Китаю на Балканах та в Європі набагато ширше.
«Це хрестоматійний приклад м’якого руху, – сказав Радіо Свобода Стефан Владисавлев, аналітик Белградського фонду політичної досконалості. – Поки Китай усе ще відстає від таких країн, як Росія [на Балканах], це може наблизити багатьох людей до Пекіну. Ідея полягає в тому, щоб зробити Китай більш доступним і дружнім, а також розширити його вплив на суспільство».
Сербія є частиною Китайської ініціативи «Пояс і шлях» і одним із головних лобістів формату 17 + 1 – форуму під проводом Пекіну, започаткованого в 2012 році для взаємодії Китаю з країнами Центральної та Східної Європи, 12 із яких є членами Євросоюзу.
Але міцні зв’язки Китаю з Белградом, зазначають аналітики, дозволили Сербії функціонувати як економічний, політичний та економічний центр для Пекіну, що розширюється на Західні Балкани, і служити демонстрацією переваг китайських ініціатив, від нагляду до співпраці у боротьбі з коронавірусною пандемією.
«Сербія – це приклад співпраці в регіоні і одна з країн, на яку вказує Пекін, коли хоче продемонструвати, як можуть виглядати успішні відносини», – сказав Владисавлев.
Поглиблення зв’язків
Як сказала Балканській службі Радіо Свобода Тена Прелец, дослідниця Оксфордського університету, зростання впливу Пекіну на сербську вищу освіту слід розглядати в ширшому контексті інвестицій Китаю в університети по всьому світу як частину більш широких зусиль, спрямованих на просування своєї культури, мови та міжнародних зв’язків.
«Бажання Китаю полягає у формуванні способу, як його представити на глобальному рівні, і я думаю, що це було лише питанням часу для того, щоб мати сильнішу присутність в академічній сфері в Сербії», – сказала Прелец.
Але Сербія також являє собою відносно безпечний простір для розширення вищої освіти, де Китай користується великою кількістю доброзичливості серед населення, підтримкою громадських ініціатив із боку національного уряду, тож, зокрема, такі ініціативи, як Інститут Конфуція, не стикаються з таким самим рівнем контролю, як у даний час це відбувається по всьому Європейському Союзу, де закривають його відділення.
Хоча такі програми пропонують нові можливості для студентів та викладачів, професорка Белградського університету Драґана Митрович каже, що ці зусилля в царині культурної дипломатії є частиною більших зусиль Пекіну щодо поширення «китайського наративу» глобальних подій.
«Посилення китайського культурного впливу є невід’ємною частиною цієї співпраці [із Сербією] та метою уряду Китаю», – сказала Митрович у коментарі для Радіо Свобода.
Співпраця також не обмежується зв’язками між університетами. Китайські компанії також задіяні у сербську вищу освіту.
Краґуєвац, місто в центральній Сербії, в лютому 2020 року підписав угоду про співпрацю місцевого університету з китайською компанією Dahua Technology, яка зосереджується на технологіях відеоспостереження.
Китайська компанія Linglong Tire, яка будує в місті Зренянин завод шин на суму близько 1 мільярда доларів і є провідним спонсором вищої футбольної ліги Сербії, створила стипендіальну програму для сербських студентів.
Нова фаза
«Китайці диверсифікують свій підхід до освіти та академічної співпраці в тому сенсі, що зараз вони виходять далеко за рамки державних установ», – сказав Радіо Свобода Владимир Шопов, член Європейської ради з міжнародних відносин.
Цей тип співпраці, який, на думку Шопова, покликаний розвивати відносини та впроваджувати свій вплив у суспільстві, політиці та економіці, вже виходить за рамки традиційної сфери співпраці з університетами чи через Інститути Конфуція.
Натомість дедалі більший наголос робиться на роботі з місцевою владою, приватними компаніями та різними китайськими організаціями.
Китайський культурний центр у Белграді, який буде зосереджений на мистецтві, літературі та інших сферах культурної діяльності, планують відкрити в 2021 році. Він буде створений за зразком інших центрів у Болгарії, Греції та Румунії. Центр у Белграді будують на символічному місці посольства Китаю, яке літаки НАТО бомбили в 1999 році, він буде функціонувати як вітрина китайського мистецтва, літератури та мови.
«Цей тип взаємодії є логічним наступним кроком для присутності Пекіну в регіоні, – каже Шопов. – Китай бачить, як його кроки трактують у всьому світі, і їм зрозуміло, що необхідно бути більш активними, щоб доносити свою історію до людей».
У Сербії розширена присутність Китаю не зазнала значного опору, проте нещодавно робітники та екологи по всій країні висловили занепокоєння щодо забруднення довкілля через інвестиційні проєкти, що належать китайським компаніям.
Протести з приводу погіршення стану навколишнього середовища зібрали 10 квітня в Белграді тисячі людей і призвели до того, що уряд наказав китайській мідній копальні Цзицзінь у місті Бор на півдні країни припинити роботу через недотримання екологічних норм.
Сербський уряд також наказав китайському заводові переробки відходів поблизу Зренянина припинити виробництво через екологічну шкоду.
Але більш широкий вплив Китаю на освіту і культурне життя Сербії має всі передумови розвиватися.
«Ми перебуваємо на початку цієї співпраці, вона все ще розвивається, – сказав Владисавлев. – Ми спостерігаємо зародження просто зараз».
