(Рубрика «Точка зору»)
У Кремлі все ще сподіваються, що зможуть «дотиснути» Україну та Захід, змусивши їх визнати анексований півострів «російським». Одна зі схем ‒ «обмін» Криму на припинення війни на Донбасі. У Києві, Вашингтоні та Брюсселі відмовляються від подібних пропозицій, справедливо вважаючи, що «розмін» півострова означатиме капітуляцію та втрату Україною суверенітету.
Кремлівські емісари в Тристоронній контактній групі (ТКГ) у Мінську пропонували представникам України сумнівні «компроміси»: відмова від анексованого Криму в обмін на нібито мирне врегулювання на сході країни. Про це журналістів повідомив представник України в підгрупі з безпеки ТКГ Євген Марчук. Політик зазначив, що війну на сході країни можна завершити буквально за один день, погодившись на всі вимоги російського президента Володимира Путіна та підписавши капітуляцію. Українське суспільство категорично відкидає будь-які «компроміси» з Кремлем, які б означали повну або часткову втрату суверенітету, нагадав Євген Марчук.
Незважаючи на це, російська сторона намагається переконати представників України в Мінську, що відмова від анексованого Криму нібито прискорить процес врегулювання на Донбасі. «Я беру участь ще у двох міжнародних платформах стосовно Донбасу. У паузах на каву мені (представники Кремля ‒ ред.) говорили: «Євгене Кириловичу, якщо Україна офіційно зніме кримську проблему, то це може бути серйозна платформа для вирішення питання на Донбасі». Тобто нам пропонують офіційно відмовитися від Криму» ‒ розповів Марчук. При цьому російські переговорники давали зрозуміти, що їхня пропозиція ‒ «не остаточна» та являє собою «приватну ініціативу». «Разом з тим, розмови зі мною вели не приватні особи», ‒ зазначив політик. Євген Марчук не став деталізувати, від кого саме надходили такі пропозиції.
Основне питання: якщо Кремль за чотири роки війни та серії нищівних «хитрих планів» так і не може «обміняти» Крим на Донбас або Сирію, то чому росіяни все ще намагаються організувати «розмін»? «Кримська стратегія» Кремля на переговорах з Києвом і Заходом ґрунтується на двох абсолютно помилкових установках. По-перше, вона заснована на впевненості російської влади, що вони зможуть «пересидіти» європейських та американських політиків, які відкидають факт анексії. У Москві вважають, що якщо їм не вдалося нав'язати свою лінію адміністрації американського президента Барака Обами, значить «компроміс» можливий з командою чинного президента США Дональда Трампа. Якщо й цей варіант себе не виправдає, то Кремль чекатиме наступних виборів в Америці. Російська влада розраховує, що Захід рано чи пізно «втомиться» від України й закриє очі на захоплення Криму.
В Євросоюзі Москва відкрито підтримує правих і лівих популістів, розраховуючи, що вони зміцняться в парламентах і урядах Франції, Німеччини, Італії та інших держав-членів ЄС. Російську владу анітрохи не бентежить той факт, що політичні маргінали не можуть набрати в Європі критичної політичної маси. Погоду в Брюсселі роблять «традиційні» партії, які відкидають анексію українського півострова.
До анексії Криму Володимир Путін відносно успішно маніпулював європейськими елітами, нав'язуючи їм сумнівні компроміси з політичних та економічних питань. Апогеєм такої політики стало російське вторгнення в Грузію ‒ на територію Південної Осетії та Абхазії влітку 2008 року. Кремль за участі президента Франції Ніколя Саркозі зміг нав'язати керівництву Грузії «мирний план», написаний під диктовку Москви. Його реалізація призвела до того, що російський окупаційний контингент легалізували під виглядом «миротворців», які нібито стримують осетинських і абхазьких «повстанців».
Особливість ситуації в тому, що до 2014 року в Москви був запас часу, але зараз його немає. Через наростання санкційного тиску Кремль не може «висиджувати» анексований Крим нескінченно довго. Американські офіційні особи систематично нагадують Кремлю, що їм рано чи пізно доведеться забратися із захоплених українських територій. Спеціальний представник Державного департаменту США в Україні Курт Волкер, коментуючи чергову порцію санкцій, сказав, що позиція США та ЄС у питанні анексії Криму залишається непохитною. Він запевнив, що санкції посилюватимуться доти, поки не буде досягнутий прогрес у поверненні Криму під контроль України та в реалізації Мінських домовленостей. «Якби ми побачили імплементацію Росією Мінських угод і встановлення миру, ми були б готові переглянути санкції та скасувати їх. Але зараз ми ніякого прогресу не бачимо», ‒ наголосив Курт Волкер.
По-друге, Кремль і російська пропаганда з подачі «агресивних інтелектуалів», починаючи з розвалу СРСР, переконували себе в тому, що українці нібито «не здатні» збудувати власну державу; а нинішня незалежна Україна ‒ «історичне непорозуміння». Відповідно, з точки зору Москви, в українського суспільства та еліти геть відсутнє державне мислення. Кремлівські стратеги сприймають українців такими собі танцюючими та співаючими «малоросами», яких легко можна обвести навколо пальця. Наприклад, запропонувавши «обміняти» анексований Крим на нібито мирний план для Донбасу.
Іронія ситуації в тому, що агресія Кремля проти України форсувала процес формування української політичної нації. Навесні-влітку 2014 року завдяки героїзму добровольців і волонтерів стало очевидно, що в країні почався абсолютно новий етап національної консолідації. Російська верхівка намагається ігнорувати ці факти. Їм здається, що «дурні» українці спочатку «розміняють» Крим, потім дадуть «автономію» Донбасу, відмовляться від інтеграції в НАТО і ЄС, повернувшись в колоніальну залежність від Москви.
Сергій Стельмах – кримський політоглядач (ім’я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал – на сайті Крим.Реалії
