«Чергова спокуса-пастка». Експерти пояснили, як розцінювати Україні газовий ультиматум Росії

Гості програми «Ваша Свобода»: Максим Білявський, експерт з енергетичних програм Центру Разумкова; Михайло Крутіхін, російський експерт з енергетики, партнер консалтингової компанії RusEnergy

«Газпром» пропонує Україні річний контракт на транзит газу, тобто продовжити транзит, але за умови відмови від усіх претензій з боку України, зокрема у міжнародних судах. Раніше Путін спокушав Україну угодою щодо транзиту газу за зниженими цінами на чверть від нинішніх. Але при цьому господар Кремля попередив що на заваді будуть позови «Нафтогазу» проти «Газпрому».

Олександр Лащенко: Пане Білявський, як ви вважаєте, як варто відповісти «Газпрому» Міністерству енергетики та захисту довкілля України?

Максим Білявський: На мій погляд, це не є ультиматум. Це чергова спокуса-пастка, яку потрібно уникнути, обійти. Ультиматум – це позиція, якої вже неможливо уникнути, там вже буде зрозумілий результат. Насправді Україна має непогану позицію. Вона могла би бути сильнішою.

Потрібно розділити поточну ситуацію на два стратегічних завдання для нашої держави. Перше – це забезпечити завантаженість ГТС на рентабельному рівні. А це не менше 60 мільярдів кубометрів блакитного палива у щорічному транспортуванні. Друге – це отримати кошти, згідно з рішеннями стокгольмських арбітражів. Жодного фінансового валютного надходження до держбюджету України не надійшло. Мають бути два відповідальні суб’єкти. За тристоронні перемовини і за майбутній транзитний контракт має відповідати виключно незалежний регулятор і Міністерство енергетики та охорони довкілля. За повернення коштів, згідно стокгольмських рішень, має відповідати «Нафтогаз». Жодних поступок Росії не може бути ні в якому разі.

Україні у жодному разі не можна піти назустріч Росії в частині відкриття поставок блакитного палива на внутрішній ринок України, тому що це нас поверне до економічної моделі, яка існувала до 2014 року і мала політичний вплив на українську еліту шляхом корумпованості.

Центр Разумкова змоделював ситуацію у випадку припинення транспортування блакитного палива територією України для європейських споживачів і встановив, що при варіанті «нульовому» щонайменше 10% реверсних поставок з ЄС в Україну будуть доступними і відкритими.

Насправді аргументи Путіна могли б і не звучати, якби був побудований інтерконектор Україна-Польща. Це газопровід довжиною 100 км, який мав би з’єднати ГТС Польщі і ГТС України. Проектна документація була підготовлена в Україні, польська сторона була готова. Не були виділені кошти НАК «Нафтогаз України» на реалізацію програми.

– Путін сказав, що Росія готова укласти угоду щодо постачання газу на внутрішній ринок України за заниженими цінами на 20%. Вигідна пропозиція... Наскільки можна довіряти такій пропозиції?

Максим Білявський: Відповідь даю прикладом, що ж відбувається в країнах Балтії. Литва торік мала таку структуру імпорту природного газу для власних потреб: 67% – трубопровідного газу і 33% – це поставки скрапленого газу через LNG-термінал. Зараз ситуація змінилася навпаки. Потрібен інтерконектор Україна-Польща. Жодним чином ніяких поступок бути не може, тому що це зіпсує всі реформи, всі прагнення України, які були напрацьовані за останніх 5 років.

Я можу сказати, які будуть втрати (у разі припинення з 1 січня 2020 року транзиту російського газу територією України, – ред.) для ЄС за перший квартал. Користувачі газом у ЄС за «нульовий сценарій» переплатять 7 мільярдів євро. Тому що, окрім кризи і дефіциту на природній газ, буде чинним «принцип «доміно», коли за дефіцитом природного газу зростатимуть ціни на енергоресурси, в країнах ЄС вони зростуть від 15% до 18%.

Тепер про Україну. У першому кварталі 2020 року Україні немає про що турбуватися, адже у газових сховищах накопичені найбільші за 10 років обсяги блакитного палива. Йдеться про 22 мільярди кубометрів. У першому кварталі очікувати додаткового мінусу до бюджету України немає причин. Але якщо говорити з технологічної точки зору, то без додаткового надходження реверсного газу з Європи нам втримати баланс газу в трубі, а значить, тиск у трубі буде складно.

На сьогодні вкрай важливо реально диверсифікувати поставки блакитного палива в Україну, відновити роботу над проектом інтерконектора Україна-Польща, який дозволить Україні в перспективі отримувати норвезький газ, який за калорійністю та якістю кращий, ніж російський.

– Переклад. Пане Крутіхін, на ваш погляд, наскільки вигідні такі пропозиція Путіна, «Газпрому» для України?

Михайло Крутіхін (переклад): І заява президента президента Росії, і офіційна пропозиція «Газпрому» сфокусовані тільки на одній ідеї – на так званому «нульовому варіанті». Зміст зводиться до того, що російські компанії і російська держава не готові виплачувати гроші, які вони повинні виплатити за рішенням Стокгольмського арбітражу. І ось цю умову російська сторона робить попередньою умовою для продовження будь-яких переговорів. Тобто грошей ми платити не будемо, якщо ви з цим погоджуєтеся, то давайте домовлятися про все решту.

Є відносини між «Газпромом» і українською стороною в особі компанії, яка буде оператором з 1 січня 2020 року української газотранспортної мережі. Це не «Нафтогаз України». Це вже новий незалежний оператор. Коли в Росії пропонують продовжити існуючий контракт на тих самих умовах, то там забувають, що «Нафтогаз» буде позбавлений доступу до управління газотранспортною мережею.

Контракт у будь-якому випадку потрібно укладати з новим учасником, а не з «Нафтогазом України». Тому і пропозиція про «нульовий варіант», що є порушенням усіх зобов’язань «Газпрому» (Росії не вперше порушувати свої зобов’язання), і пропозиція продовжити контракт невідомо з ким – це заява про те, що транзитного контракту просто не буде.

– Пане Крутіхін, політичні плюси для Росії очевидні – черговий важіль проти України задіяний. А економічні мінуси є у цьому питанні, якщо не буде транзиту в наступному році?

Михайло Крутіхін: «Газпром» не бажає виконувати свої зобов’язання, тобто те, під чим він підписався ще у 2009 році. Репутація «Газпрому», як порушника усіх зобов’язань, вже давно відома. Але репутація Росії, як порушника міжнародних зобов’язань, у тому числі щодо України, також давно відома.

Якщо Росія не матиме транзиту територією України, то це загрожує двома важкими наслідками. Перше. Без українських підземних газових сховищ Росія не може забезпечити гнучкість поставок європейським споживачам. Тобто швидко упродовж доби, упродовж сезону навіть поміняти об’єми поставок. Уявимо, що «Північний потік-1», «Північний потік-2» і навіть «Турецький потік» раптом запрацюють, але вони не спроможні гнучко реагувати на зміну попиту. Значить, потрібно використати старий перевірений спосіб поставок через Україну.

Друге. Без українського транзиту Росія не в змозі забезпечити своїх споживачів наприклад, в Італії, в інших країнах Європи. Тут буде матеріально покарана Росія, а не тільки Україна. Але Росії не звикати. Нагадаю, що в останньому кварталі 2014 року і в першому кварталі 2015-го за політичним рішенням Москви вдвічі було скорочене постачання в Європу російського газу через те, що Україна купувала газ в європейських трейдерів.

Щоб позбавити Україну такої можливості, було ухвалене рішення скоротити постачання. В результаті Україна, як і раніше, отримувала газ від європейських трейдерів, ціни в Європі практично ніяк на це не зреагували, а «Газпром» втратив 6 мільярдів доларів. Це 3 роки надходжень від транзиту Україною. Якщо Росія припинить транзит, то перш за все постраждає в більшій мірі російська сторона, а не українська.

Поміняти транзитну державу Україну, яка ніколи впродовж цього десятиліття дії контракту не порушувала своїх зобов’язань по транзиту, на іншу транзитну країну – на Туреччину, яка вже багато разів демонструвала капризи у відносинах з «Газпромом», тобто поміняти надійного транзитера на ненадійного – це не дуже добре.

А в Європі прекрасно розуміють ризики, пов’язані з неочікуваними діями Кремля, тобто припинення постачання в період опалювального сезону, скорочення постачання на цілу зиму. Навіть та ж Німеччина, яка дуже сильно залежить від постачання російського газу, вже починає будувати у себе термінал з прийому зрідженого природного газу. Тобто там прекрасно розуміють, що головна загроза для енергетичної безпеки Європи – це непередбачуваність російського постачальника.