«РЕП до ЗНО» – так назвав свій пісенний проект митець, волонтер Михайло Невідомський, який також є автором музичного проекту «ПоРЕПані вірші». Невідомський читає вірші української класичної поезії у стилі реп, виступаючи на волонтерських засадах перед військовими, волонтерами, школярами. За словами Невідомського, така його життєва позиція: працювати, щоб підтримати оборонців України, щоб молоде покоління українців зростало справжніми патріотами. Про свою творчість, гурт «Апокриф» та проект «ПоРЕПані вірші», про справи волонтерські «Міха» розповів Радіо Свобода.
– «Апокриф» – це гурт, який має «татуся» (мене) і «матусю» (Юлію Шатило): за майже 15 років його існування написано і записано близько двохсот пісень, покладено на реп більш як півсотні поезій Тараса Шевченка, Григорія Сковороди, Максима Рильського, Василя Симоненка, Максима Рильського, Ліни Костенко.
Я хочу показати Кобзаря не старим нудним дідом, який писав незрозумілі багатьом вірші, а поводирем, бунтарем, багато у чому провидцем, адже чимало його творів ідеально «вписуються» у сучасність
Я виступав із поетично-реп-читаннями у школах, бібліотеках, військових частинах, які розташовані у Києві та області. Я хочу показати Кобзаря не старим нудним дідом, який писав незрозумілі багатьом вірші, а поводирем, бунтарем, багато у чому провидцем, адже чимало його творів ідеально «вписуються» у сучасність! «ПоРЕПані вірші» – це, як я колись розповідав журналістам, моя спроба осучаснити українську літературну класику, яку і виконує «АПОКРИФІ». А «РЕП до ЗНО» – це реп-читання поетичних творів, які школярі мають знати у рамках зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО).
– Що впало у вічі під час виступів?
– Помітив, і то було боляче, що означення «патріот» стало кон’юнктурним, бо називати себе патріотом потрібно для кар’єри, для просування власної справи тощо. Справжній, глибинний патріотизм має іти від серця, від розуміння того, що людина не може жити поза українською мовою, культурою, поза цією країною.
– На вашу думку, чи належним чином виховують патріотизм у сучасній Україні?
Але бачив я і такі випадки, коли поняття «патріотизм» ліпше взяти у лапки, тому що йшлося про профанацію цього поняття
– Трапляється по-різному: я виступаю перед школярами, спілкуюся з молодими людьми і бачу, що когось справді «зачіпає» любов до України, хтось готовий піти на жертви задля неї – тому що така атмосфера у родині, тому що вчителі у школі по-справжньому переймаються вихованням учнів. Але бачив я і такі випадки, коли поняття «патріотизм» ліпше взяти у лапки, тому що йшлося про профанацію цього поняття: уроки патріотичного виховання або доводять до абсурду – або, навпаки, зверхньо ставляться до їх проведення. І, на жаль, таке ставлення притаманне чималій кількості педагогів і самих школярів.
– Чи вам вдавалось, сказати б, повернути «на круг свій» урок патріотичного виховання під час виступів?
– Я виступаю перед школярами у Києві та в Київській області для того, щоб вони зрозуміли і полюбили українську поезію. Я читаю для них у стилі реп вірші Тараса Шевченка, Василя Симоненка, Сергія Жадана. Також я виступаю перед бійцями у військових частинах Київщини – там також «осучаснена» українська поезія потрібна, адже у війську багато молоді. Так сталось, що за станом здоров’я я не можу їздити на передову, тож виступаю недалеко від дому. Я не лише читаю репом вірші наших класиків, а пишу і власну поезію. Почав писати десь років з вісім-десять тому, після того, як перейшов вкрай складні життєві обставини. Пишу лірику і вірші патріотичного спрямування.
– Як ви вважаєте, чи здатна поезія вплинути на настрої молоді?
– Звісно, вплив мистецтва, поезії на молодь у час інформаційних технологій, коли молодь проводить велику кількість часу у віртуальному світі і спілкуванні через гаджети, зменшився. Але якщо бодай одну дівчину чи юнака моя поезія та музика, або ж поезія Шевченка чи Жадана, відвернула від вживання алкоголю і «навернула» на читання – це вже добрий знак.
