Масові паради, «військово-патріотичні» гуртки, конкурси самодіяльності і тільки хороші новини на місцевому телебаченні. Лідери сепаратистських угруповань «ЛНР» і «ДНР», яких підтримує Росія, чотири роки запевняють, що будують нові сучасні «держави». Тим не менше, роблять вони це у «кращих» традиціях Радянського Союзу. Чому так відбувається? Журналісти програми «Донбас.Реалії» дізнавалися, що буде, якщо у 2018 році намагатися повернутися в минуле і як на це реагують жителі окупованих міст.
За чотири роки на окупованій частині Донбасу ватажки угруповань бойовиків, які називають себе «ЛНР» і «ДНР», зробили стрибок у часі і збудували певну подобу Радянського Союзу. З екранів місцевого телебачення, як у минулі часи, глядачам розповідають хороші новини про «керівництво», погані про «ворогів» і, звичайно ж, показують радість і веселощі.
Серед стандартних прийомів, притаманних телебаченню радянського зразка, – регулярні «звіти про досягнення» у всіх можливих сферах.
«Ми будуємо ту «державу», в якій хочеться жити», – проголошує на черговій прес-конференції ватажок бойовиків угруповання «ДНР» Олександр Захарченко.
Не забувають й про «військово-патріотичне» виховання нового покоління. Вже типовими стали сюжети у підконтрольних бойовикам медіа з акціями до Дня перемоги за участю дітей у формі піонерів.
(Відео ресурсу, підконтрольного сепаратистам)
На одному з таких зборів на Луганщині чоловік із радянськими значками перемоги у Другій світовій війни передає «прапор перемоги» школярам. У цей час лунають слова ведучої заходу: «Готовий до захисту батьківщини, радянських людей від фашистського рабства».
«Чи пов'язуєте ви своє майбутнє з «ДНР»? 74% – «ні»
Тут не реалізуються ті ціннісні орієнтації, якими живе молодьПавло Губарєв
Водночас навіть самі творці «русского мира» на Донбасі не впевнені у підтримці молоді. Наприкінці березня 2018 року в угрупованні «ДНР» провели засідання людей, які називають себе членами «Зінов'євського клубу» (названого на честь російського науковця Олександра Зінов'єва – ред.) на тему «Молодь Донбасу: життєві цінності і стратегії». Серед іншого, там виступали доповідачі з невтішною для ватажків бойовиків інформацією про молодь в окупації. Присутній там був і колишній так званий «народний губернатор Донеччини» Павло Губарєв.
«Медіагрупа «ДНР.Live» проводила дослідження. І, серед іншого, там було питання до молоді, 800 респондентів: «Чи пов'язуєте ви своє майбутнє з «ДНР»? 74% – ні. Чому? Тому що тут не реалізуються ті ціннісні орієнтації, якими живе молодь», – сказав Губарєв на зборах.
За словами медіаексперта Олексія Ковжуна, на окупованих територіях вдало копіюють виточену десятиліттями радянську модель поведінки.
«Радянський Союз блискуче вибудував цей жахливий радянський потворний канон: Ленін висить тут, там стоять піонери, тут йдуть ракети, там ось трибуна, з якої вимовляють тексти. І особливо яскраво це проявляється там, де батьки поїхали, а підлітки зображують доросле життя, яким вони його пам'ятають за пожовклими вже журналами», – зауважує Олексій Ковжун.
Дана, Роман і Надія – «ДНР»
Чергову річницю захоплення українських територій та поширення там «влади» сепаратистського угруповання «ЛНР» також відсвяткували у кращих радянських традиціях: декілька десятків людей зібралися біля будівлі колишнього СБУ в Луганську, яке нині слугує так званим «міністерством безпеки» в угрупуванні «ЛНР». На одязі багатьох з них були прикріплені «георгіївські стрічки». Окрім того, на місці члени так званої «молодіжної ради» при «голові» «ЛНР» прикріплювали паперові гвоздички до одягу тих, хто прийшов.
«Ми проводимо акцію, приурочену до четвертої річниці захоплення СБУ. Ми прикріплюємо гвоздички, які символізують братерство російського народу», – каже одна із членів цієї «ради» на мітингу.
А у 2016 році у подружжя з Донецька народилися одразу троє малюків. Тоді ватажок бойовиків Захарченко привітав сім'ю та подякував за те, що ті нібито назвали малюків іменами, які співзвучні із абревіатурою «ДНР».
«Символічно, що діти були названі Дана, Роман і Надія – «ДНР», – висловився Захарченко у перинатальному центрі.
Думки на вулицях Донбасу
Журналісти програми «Донбас.Реалії» запитали у жителів Донецька, за якої влади їм жилося найбільш комфортно: за української, радянської чи окупаційної.
– За часів СРСР, звичайно, начебто краще жилося. Ми були молодшими, могли більше працювати. А так, не знаю. Але й зараз в «ДНР» нормально».
– За часів СРСР.
– За України.
– У царські часи.
– За України, якщо чесно.
– Боже мій, та ми прекрасно живемо! Що нам ще потрібно: пенсію платять, зарплату платять, слава Богу!
Стабільність і порядок. Ці два поняття родом з радянського минулого донині викликають ностальгію у людей похилого віку. Але й молодь подекуди транслює міф про те, що в СРСР жилося краще. Про це журналістам «Донбас.Реалії» розповів молодий хлопець з Донецька.
«Ну, за часів СРСР я не жив, він вже розвалився. За України я ще маленький був. Ну і зараз не солодко. Напевно, за СРСР краще жилося. Стабільність була, порядок і на вулицях був. Всюди робота була, всюди були потрібні».
«Ви хочете повернення у веселе рабство» – поет Орлуша
Ми тоді жили. А тепер існуєможителька Антрацита
На окупованій частині Луганської області лідери сепаратистів «ЛНР» теж активно реанімують у масовій свідомості спогади про Радянський Союз.
Більшість опитаних знімальною командою «Донбас.Реалії» жителів міста Антрацит зауважили, що у радянські часи жилося добре і на «все вистачало». Водночас багато хто з них мріють повернутися не стільки в СРСР, як у часи своєї молодості.
– Не багато жили, але стабільно. Знали, що 8-го числа буде зарплата, 15-го – аванс.
– Там ніколи не бракувало. Хоч і 100 рублів, але ми жили. На все вистачало. А зараз...
– Ми тоді жили. А тепер існуємо.
На думку російського поета Андрія Орлова (Орлуша), який відомий своїми сатиричними творами для проекту «Господин хороший», ностальгія за СРСР – бажання повернутися у рабство.
«Природно, що є багато хороших спогадів. У вас будуть веселі пісні біля багаття, буде «Іронія долі, або з Легкою парою», буде «Діамантова рука», але ваша мама під час обідньої перерви буде йти в молочний магазин, а її сусідка по столу буде йти в ковбасний відділ. І одна бере 20 пакетів молока, інша 20 – ковбаси. Бо скрізь черги, і ти повинен їх простояти. Для того, щоб нагодувати дітей, зробити їм на Новий рік хороший стіл або купити подарунки, ці продукти збирали. Баночка зеленого горошку – це до Нового року! І вона могла стояти в холодильнику з вересня. Хлопці, ви хочете повернення в веселе рабство», – каже Андрій Орлов.
ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»
