Понад 24 тисячі оцифрованих видань української діаспори – саме стільки можна знайти на сторінках електронної бібліотеки Diasporiana. Її в 2011 році заснував Олег Богуславський, дослідник української журналістики, доктор наук із соціальних комунікацій, професор кафедри журналістики, реклами та піару Житомирського державного університету імені Івана Франка. На сайті Diasporiana представлені матеріали, які зібрані і оцифровані її засновником, передані йому власниками приватних колекцій, а також оцифровані діаспорні видання, що публікувалась іншими відкритими ресурсами. Як народилась ідея електронної бібліотеки світової україніки та які видання в ній представлені, Радіо Свобода розпитало Олега Богуславського.
– У 2011 році запрацювала Diasporiana. Як власне виникла ідея ось такої електронної бібліотеки?
Деякі джерела досить важливі і досить потрібні були, але треба було їхати у Львів чи Київ
– Десь з 2009 року виникла така ідея. Я захистив дисертацію, і в процесі її підготовки зіткнувся з тим, що, на жаль, дуже мало українських видань можна було знайти в електронному доступі. Деякі джерела досить важливі і досить потрібні були, але треба було їхати у Львів чи Київ, шукати їх у великих бібліотеках, що доволі незручно і забирало багато часу.
Власне, з 2009 року після закінчення роботи над дисертацією я почав сканувати книжки. Спочатку викладав їх в чужих ресурсах. Не знаю, хто ці люди, які робили сайти, на яких викладали книжки, із завантаженням через файлообмінники. Це було не так зручно.
2011 року дійшли руки замовити власний сайт. Зрозуміло, що він недосконалий був і є. Його теж потрібно змінювати, бо час йде і відповідно змінюються вподобання, підходи до роботи сайтів – можливо, в існуючому є щось незручне.
Я, на жаль, не комп'ютерний фахівець – зазвичай звертаюсь по допомогу до друзів у мережі: допоможіть, треба щось зробити, бо є ось така проблема. І вже є люди, до яких можу звернутися.
– По-суті, проєкт волонтерський. Скільки осіб, окрім вас, залучено?
– Забезпеченням функціонування я безпосередньо сам займаюсь. А технічна справа, скажімо так – це дві людини. Юрій Прокопишин з HyperHost допомагає з наданням безкоштовного хостингу. Це дуже важливий момент, адже це одна з найбільш витратних позицій – близько 2,5 тисячі доларів на рік. І Ярослав Басовський – технічна підтримка. Я їм щиро вдячний.
Коли в 2011 році запустився сайт, то одразу виникли проблеми. Якого плану? Почали атакувати сайт. Зрозуміло, звідки там вуха росли – це був час приходу Януковича до влади і проросійська активність тоді зашкалювала. Дуже активні й часті атаки були. Два рази «збивали» сайт. Відповідно український хостер відмовив у послузі, бо їм це створювало певні проблеми. Тому змушений був перейти на інший хостинг – частину сам платив, частину люди допомагали спільнокоштом.
Від найдавніших, які датуються 1890-ми роками і до тепер
На самому початку масштабної війни 24 лютого 2022 року я звернувся до знайомих з Наукового товариства імені Шевченка у США. Вони зробили копію сайту. Про всяк випадок, бо я їм написав, що йду в ТРО (територіальну оборону – ред.), відповідно, нема більше можливості забезпечувати його роботу, та й взагалі – перспективи невизначені, тому якщо можна… Виявилось, що можна. Це копія на 25 лютого 2022 року. За цей час, щоправда, вже додалася купа видань.
– Чи не вплинуло повномасштабне вторгнення на інтерес до ресурсу, зокрема серед західних читачів?
– Такого спалаху не було. Спалахи є, коли вдається знайти щось цікаве. Мені приходить щомісяця звіт google analytics: десь 25-45 тисяч заходів у місяць на сайт. Не можу сказати, багато чи мало це для такого ресурсу, адже це доволі специфічна тема. Але люди заходять – тобто воно комусь потрібно.
– Які хронологічні рамки видань, що представлені на сайті Diasporiana? Яке найстарше видання?
– Від найдавніших, які датуються 1890-ми роками і до тепер. Можна згадати перші числа газети «Свобода». Це 1893 рік. Газета, яка виходила і виходить в США до теперішнього дня. Це те, що можна згадати і є у нас на сайті з найстаршого. Її оцифруванню завдячуємо редакції газети «Свобода», яка свого часу оплачувала такі роботи і оцифрувала газети за всі роки до сьогодні, хіба що за винятком окремих номерів, що втрачені чи дуже пошкоджені і не підлягають відновленню.
– Скільки на сьогодні на Diasporiana опубліковано видань? І з яких бібліотек, зібрань можна зустріти у вас видання в електронному вигляді?
– Книжок десь 24 тисячі з гаком. Діаспорною літературою і виданнями я займався десь з середини 90-хроків. На той час старше покоління еміграції ще було – і я отримував досить багато книжок з різних зібрань. Це з багатьох міст США – з Українського національного музею в Чикаго, Українського архіву-музею в Клівленді і з, мабуть, усіх великих міст Канади, з різних міст, різних установ.
В Україні книжкові приватні колекції та цілі бібліотеки нищаться під час військових дій, в діаспорі такі колекції зникають з інших причин
Але десь від початку нового століття, більшість людей старшого покоління відійшли в засвіти, а молодим ці видання не дуже цікаві, бо вважають їх, може, вже неактуальними, нікому не потрібними, та й не завжди наступні покоління вже вміють читати по-українськи. Скільки вже було повідомлень в мережі про викинуті на смітник приватні бібліотеки після смерті старших власників…
Зрозуміло, що в різних ситуаціях по-різному, але такі моменти трапляються. В Україні книжкові приватні колекції та цілі бібліотеки нищаться під час військових дій, в діаспорі такі колекції зникають з інших причин. Часто це останні примірники, яких вже ніде і ніколи не знайти.
Десь починаючи з 2010 року були лише поодинокі приклади нових надходжень з приватних зібрань чи громадських установ, до когось звернувся – і через певний час хтось щось надіслав. Не можу сказати, що зовсім припинились, але досить рідко бувають нові надходження.
Відповідно проблема тепер у тому, що основна маса, умовно кажучи, популярних видань, що виходили більшими накладами, є більш-менш представлена на сайті; а видання більш рідкісні не роздобути, бо вони так і залишаються у більшості за кордоном. На жаль, цей процес оцифрування не надто активно відбувається на Заході. У нас він йде набагато швидше – мабуть, у нас більше зацікавленості.
– Наскільки складно шукати тих, до кого можна звернутися, у кого можуть бути такі рідкісні, автентичні видання? Як ви їх взагалі розшукуєте?
Вся моя бібліотека вже на сайті, окрім деяких газет
– Методи ніякої немає. Це все абсолютна випадковість. Випадково щось надіслали, випадково щось знайшов.
Останнім часом купую на аукціонах, але не можу сказати, що вони дуже рідкісні. Ті рідкісні, які є, мають доволі високі ціни.
– Тобто виходить, що ви оцифровуєте і ділитись до певної міри і своєю власною бібліотекою?
– Своя вже вся на Diasporiana. Практично немає чим ділитися – вся моя бібліотека вже на сайті, окрім деяких газет, тому що головна проблема з газетами – це їхній формат. Сканер А2 формату знайти неможливо. Намагаюсь це робити з виданнями А3 формату, а з газетами більшого формату поки досить складно.
– Яка для вас найбільш унікальна і знакова знахідка, що є сьогодні на Diasporiana? Яке видання найбільш запам’яталось?
– Запам’яталось, мабуть, найперше видання, яке оцифровував. Його спочатку робив на ксероксі, розмножував на папері. Це була «Самостійна Україна» Миколи Міхновського. Це було видання 1948 року. Потім я її оцифрував і виклав у мережу. Ця книга була вперше викладена відсканованою копією в мережі. До цього ніхто у такому вигляді не викладав це видання.
Не можу сказати, що я один роблю схоже. В Україні є пара-трійка сайтів, які займаються оцифруванням, але їхнє тематичне зацікавлення часто є ширшим за Diasporiana. Це в першу чергу «Чтиво» – великий ресурс, який свого часу теж мені дуже допоміг з хостингом.
В першу чергу, хотілося б допомоги з виданнями
Останнім часом часто обмінюємося з сайтом https://tula-online.org/ Українського бібліотечного товариства в Торонто (Toronto Ukrainian Library Association), сайт якого перенесено до Львова. Щось я беру в них, щось вони в мене. Це два найбільших ресурси, які, між іншим, публікують оцифровані діаспорні видання.
– Проєкт Diasporiana є волонтерським. Хто може долучитися чи допомогти вам у наповненні цієї цифрової бібліотеки? Чи всі охочі долучитися?
– Хто хоче – той може допомогти. На сайті є посилання на Patreon – один долар на місяць не буде великою витратою, а це в свою чергу дасть можливість купувати нові видання для Diasporiana. Але передусім хотілося б допомоги з виданнями. Це буде найкраща підтримка. А ще, якби Міністерство культури дало вказівку всім бібліотекам, щоб ті зробили на своїх сайтах активне посилання на сайт Diasporiana.
Форум