Реакцію українських, а також провідних світових установ культури на повномасштабну війну Росії проти України низка впливових ЗМІ та науковців одразу назвала «cancelled Russian culture» – тобто трендом «відмови від російської культури», який проявляється у бойкотуванні російських митців, відмові від споживання російський культурного продукту: від музики до кіно. Це була перша реакція на війну західної аудиторії? Чи це явище все ж має шанс перерости в переосмислення імперського характеру російської культури?
У перші дні широкомасштабної війни Росії проти України відомі представники української культури та організації звернулися із закликом до світових культурних кіл запровадити «культурні санкції» проти Росії, призупинити співпрацю з митцями та установами культури, які прямо чи опосередковано пов'язані із російською владою, підтримують Путіна та кремлівську верхівку.
Після 24 лютого 2022 року в багатьох європейських театрах попросили російських артистів та представників менеджменту, які мали контракти, висловити своє ставлення до розв’язаної Кремлем війни. І багато хто, попри загрозу розриву контракту, не засудив розв'язану війну і відкрито підтримав Росію.
В результаті, зокрема, свої контракти втратили диригент та керівник Маріїнського театру Валерій Гергієв, оперна співачка Анна Нетребко, піаніст Денис Мацуєв, а також художній керівник балету Баварського оперного театру Ігор Зеленський, про що свідчить розслідування телеканалу «Настоящее время» (створеного Радіо Свобода за участі «Голосу Америки»).
Водночас їхні прихильники та зацікавлені особи почали активно висловлюватися у соціальних мережах щодо несправедливого ставлення Європи до російських культурних цінностей – особливо наголошувалося на тому, що «культура має бути поза політикою».
Історія появи терміну «cancelled culture»
Культура скасування або відмови від підтримки підтримки публічної особи, компанії, бренду, будь чого чи когось через неприйнятні дії, висловлювання чи діяльність.
Найпоширеніша форма це критика когось чи чогось користувачами соціальних мереж, яка може вилитися у публічні акції, обструкцію і осуд.
Хоча американська компанія-видавець довідників та лексичних словників Merriam-Webster визначає термін як «припинення підтримки особи», останнім часом цей термін поширюється на певні етнічні групи і навіть країни.
Найпоширенішими причинами застосування cancel culture вважаються:
- расизм
- сексуальне, фізичне або психологічне насильство
- обмеження за гендерною або віковою ознакою
- висловлювання проти LGBTQ+
Причиною такого бойкоту може стати не лише невдалий жарт чи сумнівна думка, але й скоєний злочин. Найвідомішими серед «скасованих» відомих людей є письменниця Джоан Роулінг (звинувачення у трансфобії), актор Кевін Спейсі (звинувачення у сексуальних домаганнях), а також голлівудський продюсер Гарві Вайнштайн (звинувачення у сексуальних домаганнях).
Росія, попри свою твердження про те, що цілями для своєї армії обирає лише військові об'єкти, чинить в Україні воєнні злочини, піддає ракетним обстрілам міста, руйнує житлові будинки, школи, лікарні і убиває цивільних, зокрема дітей.
Чи впливає це на ставлення до російської культури?
Що кажуть науковці
Мел Стенфілл, доцент кафедри текстів та технологій Каліфорнійського університету у статті «Чи є культура скасування ефективною?», надрукованою у виданні «Pegasus» Університету Центральної Флориди твердить, що культура скасування може бути складною практикою.
«Я думаю, що культура скасування може відображати усвідомлення того, що люди не бажають приймати те, що вони звикли приймати або не могли чинити опір в минулому, але в певному сенсі це моральна паніка», – розмірковує Стенфілл, який також є доцентом англійської мови.
На його думку, публічна ганьба як ефективний інструмент покарання використовувалася з тих часів, коли суспільства вперше сформувалися.
Професор кафедри російських і східноєвропейських досліджень Університету Пенсильванії Кевін М. Ф. Плат перекладає сучасну російську поезію та є автором або редактором кількох книг, зокрема, «Глобальні російські культури».
У своїй колонці для New York Times «Глибока іронія скасування всього російського» він пише:
«Те, що світ має примножувати українське мистецтво та культуру, зрозуміло. Це має найвищий пріоритет. Але підтримка української культури не означає відміни російської. Зайняти таку позицію означає підтримувати світ згубних національних антагонізмів і закритих кордонів. Це саме той світ, який пан Путін прагне створити своєю війною. Ми, разом із правильно налаштованими росіянами, повинні працювати над тим, щоб протистояти реактивному скасуванню російських артистів і вистав, а не підігрувати».
Доцентка соціології Каліфорнійського університету Аманда Кунтц згадує обмазування дьогтем і пір'ям як форму публічних тілесних покарань, адже саме публічний сором вважається позитивною соціальною практикою.
«Публічний сором – це давній громадський ритуал, який допомагав підтримувати соціальні зв'язки та переконатись, що люди в громадах рівні та розуміють норми, а також гарантувати, що ніхто не стане надто зарозумілим», – говорить Кунтц. – «У якийсь момент нам потрібно подумати про те, як ми можемо створити позитивні зміни замість того, щоб підживлювати негативні причини». Американські науковці завершують статтю словами: «Можливо, нам усім потрібно зробити крок назад і прислухатися».
Схожою є переважаюча думка європейського соціокультурного середовища – навіть після того, як світ облетіли кадри жахливої трагедії в українських містах Маріуполь, Буча, Ірпінь та інших – «прислухатися до голосів культурних діячів Росії».
Російські високопосадовці: наша культура - це фронт
Що ж кажуть самі російські представники культурної сфери?
Директор Музею Ермітажу в Санкт-Петербурзі Михайло Піотровський у своєму останньому інтерв’ю для видання «Российская Газета» підтримав війну проти України, назвавши її спецоперацією, а також зауваживши, що для Росії її культурний експорт є важливішим за імпорт.
«Наші останні виставки за кордоном – це просто потужний культурний наступ. Якщо хочете, свого роду «спецоперація». Яка багатьом не подобається. Але ми наступаємо. І нікому не можна дати завадити нашому наступу… До початку спецоперації в Україні виставки російських музеїв були всюди… Це й була наша, якщо хочете, «спецоперація», наш культурний наступ».
Він висловив абсолютну упевненість у слабкості cancelled culture.
«За нашої культурної переваги нам не потрібні гучні заяви, що ми у відповідь на їхні заборони денонсуємо якусь культурну угоду. Я гадаю, ми в жодному разі не маємо піддаватися і не піддамося спокусі «культури скасування». І я вірю у наш імунітет проти неї… Тим більше, що Чайковського все одно не «скасуєш».
У своїх заявах Піотровський також присвоює Росії здобутки європейських геніїв, стверджуючи, що «Ермітажні рембрандти, які 300 років знаходяться у Росії – це російські рембрандти. Наш Шекспір неможливий без Козінцева та Смоктуновського. І інші дверцята – у Азію – завжди відкриті. Але це не відміняє нашої присутності у Європі».
Яка ж реакція європейських культурних установ?
Ще до публікації інтерв’ю Піотровського музей Hermitage Amsterdam, що мав доволі тісні зв’язки з Росією, відмовився від співпраці з петербурзьким тезкою.
Росія часто використовувала образ царя Петра Великого для означення історичного зв’язку з Королівством Нідерланди через його візит туди як молодого правителя. Президент Росії Володимир Путін та королева нідерландців Беатрікс урочисто відкрили виставку про Петра Великого в амстердамському Ермітажі у 2013 році.
Через рік, після катастрофи літака Malaysian Airlines рейсу MH17, який летів з Амстердаму в Куала-Лумпур і був збитий у небі над Донбасом контрольованими Росією сепаратистами, ці стосунки стали напруженими, але не припинилися.
Наразі присутність російських музеїв на європейських виставках скоротилася, але про повну відміну заходів не йдеться.
Про це свідчить, зокрема, афіша підтримуваної Кремлем установи «Русский дом науки и культуры в Париже».
Так 1 липня – 31 серпня «Русский дом науки и культуры у Парижі» і Посольство Росії у Франції запрошують глядачів відвідати спеціальний виставковий проєкт «Петро Великий у гравюрах із зібрання Петергофу», – йдеться у повідомленні на сайті. Вхід туди вільний.
Немає ясності у цьому питанні і у західної кіноспільноти. Після прохання України до організаторів кінофестивалів бойкотувати російське кіно, Канський кінофестиваль включив до основної конкурсної програми фільм російського режисера Кірілла Сєрєбряннікова «Дружина Чайковського».
До цього низка українських кінодіячів, зокрема, Денис Іванов, продюсер кінострічок «Носорог» Олега Сєнцова, «Донбас» Сергія Лозниці та «Плем’я» Мирослава Слабошпицького, закликали Європу не показувати російські фільми.
Іванов аргументує свій заклик тим, що російське кіно фінансує або Кремль, або олігархи, які збагатіли завдяки близьким стосункам з Путіним, а тепер використовують свої гроші для відбілювання своєї репутації на Заході.
Театри опери та балету Європи, попри розірвання контрактів з кількома найбільш одіозними діячами російської культури продовжують активно презентувати світові російське мистецтво.
Зокрема, міланський оперний театр Ла Скала відкриватиме новий сезон у грудні цього року оперою «Борис Годунов» Мусоргського. У постановці поряд із росіянами виступатимуть українські співаки. Партії у опері виконають Михайло Дідик та Андрій Гонюков, які співпрацювали із Національною оперою України. У балетну програму нового сезону в Ла Скала увійдуть «Лускунчик» й «Лебедине озеро» Чайковського та «Ромео і Джульєтта» Прокоф’єва.
Більш чітко артикулюють свою позицію представники шоу-бізнесу. Відомий латиський гурт Brainstorm, чий гіт «Maybe» був у топі європейських чартів кілька років, відмовився від гастролей у Росії, хоча раніше це було основне джерело прибутків музикантів. Imagine Dragons, Iggy Pop, Green Day, The Neighborhood, Tommy Genesis, Franz Ferdinand також скасували заплановані концерти в Росії. 10 липня 2022 року, фронтмен італійського гурту Måneskin Даміано Давід на останньому концерті у Римі зі сцени послав російського президента «слідом за кораблем». Відповідні ролики оприлюднені у Твіттері.
«F*ck Putin! F*ck war! До біса диктаторів! Ідіть усі, хто проти того, що я зараз сказав!» — заявив артист.
Реакція України та українських закладів культури
До «скасування» російської культури як невід’ємної частини кремлівської пропаганди одразу після повномасштабного вторгнення Росії в Україну закликала абсолютна більшість українських культурних діячів, політиків та інфлуенсерів. Зокрема, лист з вимогою негайно застосувати проти країни-агресорки культурні санкції, виключивши її з усіх світових культурних інституцій, підписав міністр культури України Олександр Ткаченко.
«Російська Федерація – агресор. Її культура – токсична! Не будьте співучасниками!», – йдеться у листі.
У дискусії щодо cancelled Russian culture Ткаченко зазначив на своїй сторінці у Фейсбуці, що війна підняла у суспільстві багато питань, відповіді на які не завжди є однозначними.
«Зустрівся зі студентами Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського, навколо якої зараз точиться публічна дискусія щодо перейменування закладу. Почув позицію більшості студентів. Вони “за” те, щоб прибрати з назви закладу ім’я російського композитора. Міністерство культури та інформаційної політики України не має права приймати рішення щодо перейменування закладів. Згідно законодавства заклади мають широку автономію, в тому числі в цих питаннях. Але я точно закликаю, щоб процеси, які стосуються всіх учасників освітнього процесу, проводились згідно закону та з урахуванням думок всіх причетних. А студентство є повноправним учасником у прийнятті рішень, що стосуються закладу, де вони навчаються».
Міністр однозначно дав зрозуміти, що підтримує думку студентів про «скасування» Чайковського у імені консерваторії.
А на заяви Піотровського відповів Український інститут (інституція при МЗС України).
«Піотровський безсоромно підтримує захоплення Росією земель в Україні, яку він називає «півднем Росії». Останні місяці російської окупації призвели до пограбування багатьох архітектурних пам’яток і пам’яток України, пограбування музеїв і крадіжки артефактів. Імовірно, це те, що Піотровський радісно підтримує, а не засуджує. Саме такими методами користувалася Російська імперія та її подальша ітерація протягом століть, і саме так була накопичена частина колекції Ермітажу», – наголосив директор УІ Володимир Шейко
На його думку, заяви Піотровського вкотре доводять, що Росія та її культурні інституції служать одній меті: створювати культуру як зброю для прикриття та виправдання війни, ксенофобії, імперіалізму та пропаганди.
Український інститут закликав всі установи-партнери негайно припинити будь-яку співпрацю з установами культури, прямо чи опосередковано пов’язаними з російською державою.
Також Український Інститут за підтримки USAID запускає міжнародну кампанію «Листівки з України» / «Postcards from Ukraine», яка покаже світові зруйновані російською агресією історичні та культурні памʼятки України.
Посол України при ООН Сергій Кислиця у своєму Твітері назвав російський музей Ермітаж «складом викрадених артефактів», що використовує культуру як зброю. Цим дипломат натякає на велику колекцію скіфського золота, вивезеного росіянами ще за радянських часів з території України. І
сторичні коштовності доби скіфів завжди були ласим шматком для російських музеїв. Кремлівська пропаганда, навіть попри програш у Апеляційному суді Амстердама, де проходили слухання по суті справи про приналежність колекції скіфського золота з окупованого Криму, продовжує наполягати – артефакти належать Росії. Колекцію привезли у Нідерланди на виставку до російської окупації півострова. Скарби зберігаються у музеї Алларда Пірсона в Амстердамі.
Особлива зацікавленість росіян у стародавніх коштовностях з України прослідковується й в історії з викраденням колекції з Мелітопольського краєзнавчого музею під час окупації Запорізької області.
У той час як Європа наростає розуміння необхідності відмови від колоніального спадку в культурі і триває дискусія, як вирішити питання повернення стародавніх шедеврів мистецтва на їхню батьківщину, Росія не цурається загарбницьких методів поповнення своїх фондів.
За словами директорки установи Лейли Ібрагімової , які наводить видання «Бабель», у квітні 2022 року російські військові пограбували міський музей та вивезли прикраси гунської та сарматської культури. А згодом похизувалися цим у соціальних мережах. Йдеться про понад 1800 експонатів, зокрема, скіфське золото IV ст. до н.е., гунські предмети 3-5 ст. н.е.
«Ймовірно, все це є частиною підриву ідентичності України як окремої країни, з претензією на законне володіння Росією усіма їхніми експонатами», – вважає американський антрополог Браян Деніелс.
На його думку, крадіжка саме скіфських скарбів є частиною вельми продуманої стратегії Кремля. Деніелс та його колеги-науковці стежили за розграбуванням та знищенням культурних цінностей з самого початку російського вторгнення. Вчені виявили закономірності у цих злочинах.
- Від початку широкомасштабної війни проти України російська армія уже знищила понад 400 об'єктів культурної спадщини.
- Найбільше внаслідок атак РФ з повітря постраждала Харківська область. Там зафіксували 94 скоєних російською армією воєнних злочини проти культурної спадщини, 78 з яких – безпосередньо у Харкові та його околицях.
- Станом на 4 липня Моніторингова місія ООН з прав людини підтвердила 4889 випадків загибелі і 6263 випадки поранення цивільних в Україні, починаючи з 24 лютого. Фактичні цифри є значно вищими.
