Ведуча: Юлія Жмакіна(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Юлія Жмакіна: Вічний революціонер, польовий командир, термінатор. Такі ролі у “політичному кіно України” колишнього міністра внутрішніх справ, політика Юрія Луценка.
Шановні гості, на вашу думку, Юрій Луценко – це політик нової формації чи останній зі старої гвардії?
Володимир Ар’єв: Я думаю, що політиків нової формації в Україні, на жаль, немає. Вони сьогодні ходять в школу. В кращому випадку.
У будь-якому разі, люди, які зараз є в політиці, ті, навіть яким по 30 років, вони так чи інакше пам’ятають Радянський Союз...
Юлія Жмакіна: А пам’ять має гумкою стертися. Так? Володимир Ар’єв: А хто ж її зітре гумкою? Ще ж не винайшли машину, яка стирає пам’ять.
Тому абсолютно ніколи не буде вірус радянської політики, радянської пропаганди виведений з наших організмів.
Я теж себе не вважаю людиною абсолютно нової формації. Ми всі – це перехідний період. Але нові політики, ну, за зразком, які існують сьогодні в Західній Європі, прийдуть тоді, коли закінчать освіту у школі.
Ю,лія Жмакіна: Так, Юрій Луценко – це політик не нової формації?
Володимир Ар’єв: Я думаю, що ми всі – це перехідний період.
Але, знаєте, є ближче перехідний період до нової і ближче до старої. Я думаю, що він все-таки ближче до нової. Він нарешті стане тим етапом, який має пройти цивілізована країна.
Роман Скрипін: Я просто не знаю, про що ми дискутуватимемо, тому що насправді я теж вважаю, що він не є політиком нової формації. А все треба розглядати з точки зору, що це звичайна людська еволюція. Ну, не може мавпа завтра перетворитися на “homo sapiens”, тобто на людину розумну.
Володимир Ар’єв: Ромо, давай залишимо Дарвіна в спокої.
Роман Скрипін: Та я думаю, що слухачі “Свободи” достатньо освічені люди і знають, що це таке, і що це не матюки.
Просто не слід очікувати або чіпляти ярлики (тут я не можу не погодитися з Володею), але це не перехідний період.
Юлія Жмакіна: Не вдаватися до завищених очікувань, як це вже було.
Роман Скрипін: Так.
Справа в тому, що Юрію Луценку якраз створюють таке тло, на якому він перетворюється на героя. Люди, оскільки вони одного героя втратили, який сидить на Банковій, то, звичайно, вони в очікуванні нового. Юрій Луценко ризикує перетворитися на чергового ідола, якому сприяють в тому, щоб він перетворився...
Юлія Жмакіна: Романе, а Ви погоджуєтеся з деякими тезами... От газети писали, що влада призначає собі опозицію. Опозиціонери – це не Юлія Тимошенко, а Юрій Луценко після обшуку Генпрокуратурою, після кримінальної справи.
Роман Скрипін: Ні, я не думаю, що це та влада, яка призначає собі опозицію. Оскільки ця влада, яка на сьогоднішній день є (Ви маєте на увазі Партію регіонів, очевидно, і всі ми маємо на увазі Партію регіонів і коаліцію національної єдності), то це ті люди, які діють за, на жаль, поширеним в Україні принципом не відчувати межі, тобто вони противника як такого взагалі не бачать.
Це притаманно всім політичним силам, коли вони перемагають, вони противника перестають бачити і поважати.
Юлія Жмакіна: Але, принаймні, кажуть, що опозиція їм потрібна.
Роман Скрипін: Вони так говорять і це риторика нормальна.
Давайте згадаємо Юлію Тимошенко, яка виступала з парламентської трибуни, коли проголошували помаранчеву коаліцію демократичних сил. Що вона говорила Регіонам? Заспокойтеся! Ваше місце... Де? От сидіть і вам жодного комітету не дадуть. Це призвело до сумних наслідків насправді.
Володимир Ар’єв: Це та сама риторика, що їм потрібна опозиція, як те, що сьогодні Прем’єр-міністр заявив, що він жодного впливу не має на Генпрокуратуру. Ну, Ви вірите в це?
Юлія Жмакіна: Наразі я б хотіла, щоб і ми з вами, але найбільше наші слухачі, пригадали етапи творчості Юрія Луценка.
Віктор Міняйло: “Тобі передав, сам знаєш хто: не переходь межу”. “Передайте, самі знаєте кому: я її давно перейшов”. Такий діалог відтворив у Верховній Раді України міністр внутрішніх справ Юрій Луценко після арешту голови Донецької обласної ради Бориса Колесникова.
“Термінатор”,— називають його прихильники. “Клоун”,— цідять крізь зуби опоненти.
Народився Юрій Луценко в 1964 році в Рівному. Закінчив Львівський політехнічний інститут, факультет електронної техніки.
Після двох років армії працював майстром дільниці, головним конструктором Рівненського заводу “Газотрон”.
З 1994 року він був заступником голови Рівненської облради.
Потім Юрій Луценко переїздить до Києва, працює заступником міністра у справах науки і технологій, помічником Прем‘єр-міністра України Валерія Пустовойтенка.
З 1999 року до 2002 року - помічник-консультант народного депутата України Олександра Мороза.
Широкому загалу Юрій Луценко став відомий як співголова акції “Україна без Кучми!”, яка почалася в грудні 2000 року.
У 2002 року він стає народним депутатом України за списком Соціалістичної партії.
Далі президентські вибори, Помаранчева революція, польовий командир Майдану і посада міністра внутрішніх справ.
За майже 2 роки роботи бандити так і не сіли в тюрми. Щоправда, дехто опинився за межами України.
Говорить журналіст Олег Єльцов.
Олег Єльцов: Дуже багато гучних заяв, які личать політику, але не личать міністру. Жодних виправлень в роботі міліції і реформ, які потребує міліція вже не один рік, не відбулося.
Віктор Міняйло: 1 грудня 2006 року антикризова коаліція звільняє Юрія Луценка з посади міністра внутрішніх справ. Реакція не забарилася.
Юрій Луценко: Я хочу сформувати громадянський рух в Україні, який вийде за рамки помаранчево-синього протистояння.
Віктор Міняйло: З січня цього року він стає лідером “Народної самооборони”. Поїздки регіонами, барабани і агітація за весняний похід на Київ.
Похід зупиняє підписка про невиїзд, обшук у квартирі, кримінальна справа, і вже самого Юрія Луценка викликають у Генпрокуратуру.
Юрій Луценко: Мені нічого не відомо, що проти мене висунули. Мені не пред’явили жодного звинувачення.
Віктор Міняйло: Майже 2 роки тому саме до цієї ж Генпрокуратури викликали Бориса Колесникова. Ми попросили його оцінити ситуацію.
Борис Колесников: Я ж не Луценко, щоб навішувати ярлики, так як він, такий дешевий клоун.
Віктор Міняйло: Наразі Подільський районний суд Києва призупинив рішення Печерського райсуду Києва про кримінальну справи проти Юрія Луценка для визначення законності її порушення.
Юлія Жмакіна: Портрет Юрія Луценка підготував мій колега Віктор Міняйло.
Зараз з нами на зв’язку власний кореспондент Радіо Свобода саме у рідному місті нашого героя, Рівному, Валентина Одарченко.
Валентино, а чим запам’ятався рівнянам Луценко? Я маю на увазі, що ще з минулого його життя, до всеукраїнського масштабу.
Валентина Одарченко: Якщо говорити про Луценка, то треба говорити про родину Луценків через те, що Юрію Луценку часто дорікають тим, ким був його батько.
Ми пам’ятаємо, що народним депутатом він був у фракції комуністів, очолював комітет. А в Рівному він був довгий час секретарем, який займався економічними питаннями у місті. І досить недовгий час першим секретарем міськкому партії.
Взагалі родина ця завжди була в Рівному, як на долоні. Мабуть, через те, що всі секретарі: і перші, і другі — жили в особняках, вони вимагали цього для себе, а родина Луценків жила в звичайному багатоквартирному будинку. Власне, спілкувалися з сусідами.
Я добре пам’ятаю його батька. Це була достатньо комунікабельна людина. Незважаючи все-таки на те, що керівник Компартійної структури, він дуже багато зробив для міста.
Юлія Жмакіна: Валентино, на думку рівнян, змінюється нині Луценко, ну в контексті різної риторики щодо там зради, зміни, переходів?
Валентина Одарченко: Місцеві комуністи за прикладом свого нинішнього лідера вважають Юрія зрадником батька. Але вони забувають, що Соцпартія, членом якої Юрій став на самих початках, з’явилася насправді на кухні у Віталія Луценка за участю Юрія.
Вже тоді батько розумів, що ліва політична організація має бути більш прогресивною. Але він сам пояснював, що він не може покинути людей, з якими він був пліч-о-пліч все життя.
Юлія Жмакіна: А до останнього вояжу, так би мовити, проекту “Національної самооборони” як ставляться рівненські журналісти?
Валентина Одарченко: Преса проект підтримує. Особливо підтримує Луценка після того, що сталося з ним у Києві.
Але справа в тому, що преса так само є різна, є партійна преса. У нас фактично бруд на Луценка ллє єдина газета “Волинь”. Це газета обласної організації УНП.
До речі, Луценко про Костенка, як і Костенко про Луценка ніколи нічого дуже поганого не казали. Але Василь Червоній та керована ним газета, на жаль, називали його і фашистом, і замаскованим комуністом.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Матеріали до теми:
Політичне дежавю, або Чому українська влада вдалася до обшуку й допиту екс-міністра МВС Юрія Луценка? Невиїзний? З Луценка взяли підписку про невиїзд, а перед тих обшукали його квартиру. Політичне дежавю, або Чому українська влада вдалася до обшуку й допиту екс-міністра МВС Юрія Луценка? Мер Харкова Михайло Добкін: “Ми з Юрієм Луценком є людьми з різних планет”.
