Прага, 3 березня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - Ледве не аксіомою є твердження, що виховання і догляд за малолітніми дітьми – справа виключно жіноча. Чоловіки ж, мовляв, мають тяжко працювати, щоб родина не знала жодних матеріальних труднощів. І ось в Україні цей стереотип дуже повільно, але, все ж, починає зазнавати фіаско: вже не лише матері й бабусі доглядають за діточками, а й чоловіки і дідусі. Звичайно, таких прикладів ще мало, але вони є практично в кожному селі і місті, в місцях підвищеного безробіття. Один із переконливих прикладів того, що тато, який вдома виховує дітей, і для України не є чимось надзвичайним – вже другий український документальний фільм саме на цю тему. Остання стрічка має назву "Хто заспіває колискову?". Її режисер – Ніна Рудік з Українського освітнього центру реформ. Вона, разом зі сценаристом Тетяною Ляховецькою і гендерним консультантом фільму, а водночас і керівником Програми рівних можливостей Програми розвитку ООН в Україні Ларисою Кобелянською, представляє в ці дні фільм на міжнародному фестивалі документальних фільмів про права людини "Єдиний світ", що розпочався в Празі і триватиме до 9 березня. Документальний фільм українських авторів "Хто заспіває колискову?" – яскраве свідчення того, що українське суспільство радикально розділилося на тих, хто проявляє, принаймні, елементарну лояльність і тих, хто з підозрою і навіть гнівом дивиться на чоловіків, які виховують дітей. Що це? Стереотип чи щире переконання, що лише мужчина може бути добрим годувальником сім"ї? А як бути, коли отим годувальником – абсолютно добровільно – хоче бути жінка і на якийсь час вона з чоловіком вирішує помінятися ролями? Власне, у документальному фільмі режисера Ніни Рудік і йдеться, зокрема, про таку родину. Здавалося б, навіщо це йому – сидіти цілими днями з маленькою донькою та ще й вислуховувати всілякі "компліменти"? "Подумаєш, герой дня знайшовся!"- іронічно зауважує у фільмі одна жінка, яка не може змиритися з тим, що мужчина не може займатися нічим іншим як зароблянням грошей для родини. На це батько-вихователь відповідає :ми дуже-дуже довго чекали народження донечки і я відчуваю потребу, щоб її виховувати. І водночас герой зізнається: "Втомився, м''яко кажучи".
І все ж батько в декретній відпустці – що це в найширшому сенсі цього слова? Гендерний консультант фільму Лариса Кобелянська в інтерв"ю для радіо "Свобода" пропонує одразу кілька відповідей: "Що таке, - запитує вона, - чоловіча відпустка? Це може бути відповіддю на виклики фемінізованого суспільства. Чи це потреба надати жінкам можливість так само реалізувати себе кар''єрно як і чоловікам? Чи це потреба чоловіка бути не лише заробітчанином, а й батьком? А чи це потреба дитини мати не лише материнське піклування, а й батьківську турботу?" А все це, взяте разом, і робить тему надзвичайно актуальною, вважає пані Кобелянська.Режисер фільму Ніна Рудік, яка разом іншими співавторами фільму були гостями радіо “Свобода”, також взялася за створення стрічки не випадково. Їй допоміг конкретний приклад – її брата, який виховує доньку. "В мене брат не працює і йому дуже страшенно важко було пояснити людям, чому він доглядає за своєю дочкою. І коли ми йому показали фільм, він тепер водить свою дитину з гордо піднятою головою," - розповіла режисер Ніна Рудік.
