Брюссель, 3 травня 2002 - Чисельність української громади в Бельгії у порівнянні з кількістю українців, що проживає в інших європейських державах: таких, як Франція, Великобританія, чи Німеччина значно менша і налічує лише понад одну тисячу. Однак для українців Бельгії, як і в інших країнах Європи , притаманна роздрібненість, політичні, родові та релігійні чвари. І саме такі дні як Великдень зводить громаду до гурту.
Розповідаючи про українську діаспору в Бельгії не можна оминути увагою те, що в цій країні існує феноменальне і мабуть унікальне для західної Європи явище – українське село. Так - так справжнісіньке українське село з назвами вулиць: Бандери, Франка, тощо. А саме село зветься “Франкополе”. При в’їзді до села стоїть недобудована церква і завжди уквітчаний постамент Іванові Франку. Село особливо жваве на Великдень та влітку, коли до Франкополя з’їжджаються українці з усіх кінців Європи, родичі з України і навіть із США та Канади.
Як і по цілому світі українці в Бельгії сповідують православ’я та греко-католицизм. В цьому контексті не втримаюсь, щоб не розповісти про ще одне цікаве явище, а саме про те , що в Місті Генк існує аж дві українські церкви. Одна греко-католицька, а інша православна. Крім того, існують такі релігійно – культурні організації , які звуться “Товариство Святої Софії”, “Апостольська візитатура українців у Бельгії”. Щоправда, діяльність і мета цих організацій для багатьох українців - старожилів і досі є не цілком зрозумілою.
Керівники українських громадських організацій вважали, що до останніх кількох років в Бельгії проживало, як уже зазначалося понад тисячу вихідців з України: колишні бійці ОУН-УПА, Першої дивізії “Галичина”, остарбайтери. Нині ж точну кількість українців не в змозі встановити навіть міністерство внутрішніх справ Бельгії, оскільки українську громаду в останні роки суттєво поповнили іммігранти –нелегали, шукачі політичного притулку, заробітчани.
В місті Антверпен гурт новоприбулих з України найбільший. І хоча його велика частина перебуває в статусі “нелегали”, однак вони спромоглися недавно організувати в Антверпені культурний осередок, недільну школу і просять українських священиків допомогти створити навіть антверпенську парохію. Ось так! Знай наших!
Розповідаючи про українську діаспору в Бельгії не можна оминути увагою те, що в цій країні існує феноменальне і мабуть унікальне для західної Європи явище – українське село. Так - так справжнісіньке українське село з назвами вулиць: Бандери, Франка, тощо. А саме село зветься “Франкополе”. При в’їзді до села стоїть недобудована церква і завжди уквітчаний постамент Іванові Франку. Село особливо жваве на Великдень та влітку, коли до Франкополя з’їжджаються українці з усіх кінців Європи, родичі з України і навіть із США та Канади.
Як і по цілому світі українці в Бельгії сповідують православ’я та греко-католицизм. В цьому контексті не втримаюсь, щоб не розповісти про ще одне цікаве явище, а саме про те , що в Місті Генк існує аж дві українські церкви. Одна греко-католицька, а інша православна. Крім того, існують такі релігійно – культурні організації , які звуться “Товариство Святої Софії”, “Апостольська візитатура українців у Бельгії”. Щоправда, діяльність і мета цих організацій для багатьох українців - старожилів і досі є не цілком зрозумілою.
Керівники українських громадських організацій вважали, що до останніх кількох років в Бельгії проживало, як уже зазначалося понад тисячу вихідців з України: колишні бійці ОУН-УПА, Першої дивізії “Галичина”, остарбайтери. Нині ж точну кількість українців не в змозі встановити навіть міністерство внутрішніх справ Бельгії, оскільки українську громаду в останні роки суттєво поповнили іммігранти –нелегали, шукачі політичного притулку, заробітчани.
В місті Антверпен гурт новоприбулих з України найбільший. І хоча його велика частина перебуває в статусі “нелегали”, однак вони спромоглися недавно організувати в Антверпені культурний осередок, недільну школу і просять українських священиків допомогти створити навіть антверпенську парохію. Ось так! Знай наших!
