(Рубрика «Точка зору»)
Минає 56 років від дня, коли війська Варшавського пакту увірвалися до Чехословаччини.
Метою операції під кодовою назвою «Дунай», як зазначалося у директиві, було «надання допомоги Чехословацькій народній армії від небезпеки, що їй загрожує».
«Рятувати» Чехословаччину від «загрозливої небезпеки контрреволюції» запросили провідні комуністи, зокрема, Василь Біляк – тоді секретар Компартій Чехословаччини. На так зване запрошення без зволікань відгукнувся генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв.
Із самого ранку 21 серпня 1968 року під приводом надання так званої «допомоги» Чехословаччину окупували до 500 тисяч військовослужбовців сил Варшавського договору. Це 26 дивізій, із яких 18 дивізій були з СРСР.
З ними до Чехословаччини увійшли війська з Польщі, НДР, Угорщини, Болгарії – всього близько 70 тисяч вояків.
Комуністичну партію Чехословаччини тоді очолював Александр Дубчек. Його програма «соціалізму з людським обличчям» на початку 1968 року ставила метою спрямувати країну на новий курс економічної та політичної лібералізації, свободи слова, скасування цензури, проведення самостійної зовнішньої політики.
Розпочалася «Празька весна» – під такою назвою увійшов до історії період від січня до серпня 1968 року.
Для Москви «Празька весна» становила загрозу, потрібно було рішуче заборонити волевиявлення чехів і словаків, не допустити відкриття кордонів, свободи преси, виборів.
Як в Україну 24 лютого 2022 року вторглась Росія, так до Чехословаччини 21 серпня 1968 року вторгся СРСР. Розпочалась багатолітня окупація країни.
Жертвами вторгнення було 108 чехів і словаків, ще понад 500 громадян отримали поранення.
«Я бачив, як знітився командир танка і почав шалено стріляти у натовп», – так про події серпня 1968 року згадував письменник, чеський президент Вацлав Гавел.
Початок окупації Чехословаччини застав його в північно-західному місті Ліберець, де він брав участь у програмі місцевого радіо.
Вдалося відшукати цей важливий запис, на якому Вацлав Гавел розповідає про перші години дня 21 серпня – початку окупації Чехословаччини армією так званого мирного Варшавського пакту.
«Шановні друзі, те, що ми переживаємо цими днями в Чехословаччині, це є дивна і особлива окупація. Можливо це є один із перших випадків, коли кулемети і танки безсилі проти думок та етичної сили людей», – так розпочав тоді свій виступ громадський активіст Вацлав Гавел.
У ті самі хвилини окупаційне військо вже оточувало центр Ліберця, рухом керував якийсь чоловік на мотоциклі, з’явилась також чорна «Волга» і танки. Спочатку перехожі не розуміли, що діється, а збагнувши, почали кидати у танки каміння.
Так розпочалася окупація Чехословаччини військами Варшавського пакту, рішення про яку було ухвалене на розширеному засіданні політбюро ЦК КПРС 16 серпня і погоджене з країнами – членами Варшавського договору 18 серпня в Москві.
А вже ранніми годинами 21 серпня на празькому летовищі Рузинє приземлились перші радянські літаки, з ними десантники і бойова техніка.
Незважаючи на окупацію, по всій країні на вулиці міст з протестами вийшли тисячі чехів і словаків. Важливу роль особливо протягом перших днів окупації у Празі та інших містах відіграло чехословацьке радіо, завдяки якому чехи і словаки почули перші постріли на вулицях міст, голоси співгромадян і звернення Вацлава Гавела.
У листопаді 1968 року війська країн Варшавського пакту, окрім радянських військ, були з Чехословаччини виведені. Останній радянський воїн покинув Чеську Республіку 21 червня 1991 року.
Оксана Пеленська – дослідниця, багаторічна співробітниця Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Форум