Україна та її партнери готують перший, інавгураційний Саміт миру, запланований на 15-16 червня у Швейцарії. Він пройде без головної винуватиці події – Росії, яка розпочала неспровоковану війну проти України і так само, якщо у Кремлі буде на те політична воля, може зупинити агресію у будь-який момент.
Однак українська влада покладає на саміт великі сподівання, адже, як зазначав 28 квітня президент України Володимир Зеленський, світова більшість «повинна примусити Росію до миру і може це зробити».
Чи це реально? Що може дати Саміт миру Україні і світу загалом? Радіо Свобода зібрало думки аналітиків.
«Меню» саміту
Швейцарська сторона, яка погодилася провести у себе Саміт миру, намагається забезпечити якомога ширшу присутність на ньому світової спільноти: від західних демократій, що беззастережно підтримували Україну з перших днів російського вторгнення, до країн так званого Глобального Півдня, які так і не приєдналися до санкцій проти Росії.
Очікую, що майданчик «Захід – не Захід» отримає політичну підтримкуПавло Клімкін
Деякі з країн висували власні мирні ініціативи, що принципово відрізняються від українського плану. Пропонували, серед іншого, повернутися за стіл переговорів, припинити вогонь, домовитися щодо «спірних територій».
Наразі організатори саміту не випромінюють оптимізму, що , мовляв, у Швейцарії вдасться домовитися про універсальну формулу, яка влаштує всіх учасників. Метою є, насамперед, створити умови, сприятливі для досягнення тривалого миру в Україні, а також, як заявляли в швейцарському уряді, «конкретної дорожньої карти для участі Росії в мирному процесі». Інакше кажучи, дати політичний поштовх конкретним дипломатичним зусиллям.
Це може сприяти комплексній дискусії безпекиКлімкін
«Очікую, що майданчик «Захід – не Захід» отримає політичну підтримку. Це перший результат. Якщо ця підтримка буде вагомою, можна на цій основі робити вже окремі формати, які стосуються різних варіантів і безпекових, і тих, які виходять за межі так званої жорсткої безпеки: екологія, продовольча безпека, ядерна. Тобто це може сприяти комплексній дискусії безпеки. І друге дуже важливе, щоб «не Захід» був присутній на політичному рівні. Не на фактичному рівні, де готуються рішення, як це відбувається зараз, а де ухвалюються… Звичайно, така політична подія високого рівня потрібна», – прокоментував Радіо Свобода важливість саміту в Швейцарії ексміністр закордонних справ України Павло Клімкін.
Переговори, що не завершилися миром
Західні ЗМІ публікували проєкт мирної угоди, що, за даними, зокрема, німецького Die Welt, лежала в основі переговорів української та російської сторін у Туреччині навесні 2022-го, фактично у перший місяць, після повномасштабного вторгнення російських військ по всій лінії кордону – від півночі до півдня, та початку масованих ракетних обстрілів усієї території України.
Головні тези документа, викладеного на 17 сторінках:
- Україна відмовляється від курсу на НАТО, натомість дотримується «постійного нейтралітету»;
- закриває доступ до своєї території іноземним військам і техніці;
- скорочує чисельність власної армії та озброєння (конкретні цифри лишалися неузгодженими).
Росія у відповідь, окрім обіцянки більше не нападати на Україну, пропонувала нову систему гарантій безпеки від п’яти постійних членів Радбезу ООН – США, Великої Британії, Франції, Китаю і, власне, Росії.
Вони не мали поширюватися, згідно з чернеткою договору, поширеною ЗМІ, на Крим, а також частину Донецької та Луганської областей, підконтрольну російським гібридним силам з 2014 року.
Російська делегація пропонувала, щоби кордони територій, які опиняються за межами гарантій безпеки, на карті позначили особисто президенти України й Росії. Українська сторона цей варіант відкидала. Не погоджувався Київ і на інші вимоги Москви, як-от запровадження російської мови як другої державної, скасування взаємних санкцій та відкликання позовів у міжнародних судах.
Торік Давид Арахамія, який очолював тоді делегацію у Стамбулі, розповів, що головною вимогою Москви був нейтралітет України. Українська сторона відмовилася. Немає довіри до до російської сторони, що вона виконає угоду, та й для цього міняти Конституцію, де закріплений курс на НАТО. «Це можна зробити, лише якщо є гарантії безпеки», сказав Арахамія.
Видання Die Welt, посилаючись на анонімного переговірника з боку України, називає цю угоду «найкращою» з можливих на той момент і оцінює її як вигідну в ретроспективі. З цим не погоджується засновник Brussels Freedom Hub Роланд Фройденштайн.
Це просто стимул для Путіна продовжувати агресіюРоланд Фройденштайн
«Таке рішення щодо повномасштабного вторгнення Росії в Україну було б поразкою для України та всього вільного світу. Це було б поразкою демократії, бо означало би, по-перше, можливість територіальних захоплень… По-друге, це означало би, що Росія фактично може примусити своїх сусідів отримати певний васальний або підлеглий статус, змусивши їх прийняти нейтралітет і не обирати вільно свої союзи, політичні системи тощо… Для України та всього вільного світу таке рішення не є рішенням. Це просто стимул для Путіна продовжувати агресію», – зазначив у коментарі Радіо Свобода Фройденштайн.
Шлях до миру пролягає через Пекін і Крим?
У міру того, як змінювалася картина на полі бою, зазнавали змін і позиції української та російської сторін.
Україна задекларувала свою «формула миру», яка є планом із 10-ти пунктів. Цей план президент України Володимир Зеленський презентував світові у жовтні 2022 року.
Якщо коротко, то Україна вимагає від Росії повернути всі зайняті нею території, включно з анексованим Кримом, і лише потім готова обговорювати репарації, притягнення винних у скоєнні численних воєнних злочинів до відповідальності.
Росія, вочевидь, прагне прямо протилежного.
Зокрема Кремль, серед іншого, вимагає демілітаризації та «денацифікації» України, а також визнання «ДНР» та «ЛНР» (створені Росією незаконні збройні угруповання – ред.) «незалежними республіками» в кордонах Донецької та Луганських областей, а Крим – «російським».Пізніше Росія «підвищила планку». Москва захотіла, щоб Київ визнав «новими територіями РФ» (частково окуповані – ред.) Донецьку, Луганську, а також Запорізьку та Херсонську області.
Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Якби Сі Цзіньпін вирішив – добре, Росії потрібно вийти з України, це безсумнівно змусило би Росію зробити такий крокКіркегаард
На початку 2024-го низка західних видань повідомила про «непублічні сигнали» від Кремля до припинення вогню та навіть готовність відмовитися від вимоги позаблокового статусу України, але при цьому Москва продовжувала наполягати на збереженні захоплених територій за собою.
Україна відкидає територіальні претензії РФ і «ніколи не визнає Крим російським», заявив президент Володимир Зеленський.
Західні чільні посадовці неодноразово заявляли, що не бачать ознак готовності РФ до переговорів.
Західні експерти, з якими поспілкувалося Радіо Свобода, пояснили, що може сприяти її появі. І один із ключових чинників – успіхи України на полі бою, зазначають вони.
Стратегія України полягає у військовій ізоляції Криму. Треба ще зруйнувати Керченський міст, а потім перекрити від російських поставок наземний міст у ЗапоріжжіДжейкоб Кіркегаард
«Стратегія України полягає у військовій ізоляції Криму. Їм явно вдалося це зробити з моря. Треба ще зруйнувати Керченський міст, а потім перекрити від російських поставок наземний міст у Запоріжжі. Якщо вони можуть це зробити, тоді, звичайно, Росія має ухвалити рішення.
Чи змусять свій гарнізон, як і тисячі російських мирних жителів у Криму, воювати до останнього, чи підуть на переговори? Не знаю. Але я, безумовно, поважаю стратегію українського уряду, яка передбачає підштовхування Росії до переговорів шляхом завдання їй поразок на полі бою, і шлях цей лежить через Крим», – сказав Радіо Свобода експерт брюссельського відділення Німецького Фонду Маршалла Джейкоб Кіркегаард.
Аналітик вважає цю мету досяжною за умов продовження і посилення західної підтримки України, збереження й розширення антиросійських санкцій та збільшення промислового потенціалу Європи й самої України. Потужним гравцем, що міг би зламати російські військові плани, експерт вважає Китай. Водночас сумнівається, що цей тектонічний зсув на геополітичній арені можливий.
«Якби Сі Цзіньпін вирішив – добре, Росії потрібно вийти з України, це безсумнівно змусило би Росію зробити такий крок упродовж відносно короткого періоду часу. На жаль, я не думаю, що Китай змінить свою позицію», – зауважує Кіркегаард.
Китайська загадка швейцарського саміту
«Ми уважно стежимо за українською конференцією, яку прийматиме Швейцарія, і розглядаємо можливість участі», – заявив посол КНР у Швейцарії Ван Шіхтін в інтервʼю швейцарському виданню Neue Zuercher Zeitung, опублікованому 18 березня.
При цьому дипломат укотре наполіг на відновленні прямого діалогу між Україною та Росією і наголосив, що санкції не сприяють вирішенню конфлікту, а навпаки «лише створюють нові проблеми».
5 травня 2024 року китайський лідер Сі Цзіньпін, після нещодавнього візиту до Китаю німецького канцлера Олафа Шольца, вирушає у турне Європою. Це перша дипломаточна подорож очільника Китаю після пандемії коронавірусу.
Сі Цзіньпін відвідає Белград, Будапешт і Париж.
У Франції підтвердили, що війна в Україні – серед тем, що домінуватимуть на порядку денному зустрічі з лідером Китаю.
Китай може покращити ситуацію, зменшивши свою підтримку Російської Федерації і машину ведення війниОлександр Хара
Між тим, китайська влада офіційно заявляє про свій нейтралітет, російське вторгнення в Україну ніколи не засуджувала, до того ж є докази того, що Китай допомогає Росії у війні.
Тож, українські фахівці-міжнародники налаштовані скептично щодо якихоь кардинальних зміну позиції Китаю, але не заперечують його роль.
«Китай може покращити ситуацію, зменшивши свою підтримку Російської Федерації і машину ведення війни. Але не думаю, що вони погодяться брати участь в чомусь, що з їхнього погляду не відповідає інтересам Російської Федерації. Але якщо все-таки погодяться, то точно вони будуть адвокатами Росії в цьому процесі. Бо вони бачать цей конфлікт, як і росіяни, що «це є спровокований Заходом конфлікт, а Україна є «пішаком» у цій великій грі», – сказав Радіо Свобода експерт Центру оборонних стратегій України Олександр Хара.
«Якщо Китай візьме участь у цій конференції (у Саміті миру у Швейцарії), це може бути успішною спробою змусити їх зрозуміти, що їхня позиція фактично допомагає Росії у військових діях за допомогою так званих товарів подвійного використання… Що ця політика є помилковою і що вони повинні стати менш активними, підтримуючи військові зусилля Росії», – зазначив Роланд Фройденштайн.
Що Саміт миру може дати світу?
Незалежно від того, братиме чи ні Китай участь у швейцарському саміті, аналітики бачать сенс у проведенні заходу такого рівня, попри відмінності в позиціях низки запрошених.
Український уряд активно працює заради мируРоланд Фройденштайн
«Це демонструє світовій аудиторії, особливо в західних країнах, що Україна – це не лише про війну. Український уряд активно працює заради миру. Сам факт того, що туди приїдуть представники української влади і будуть говорити про мир, – уже важливий символ. Зараз на Заході так багато дискусій про те, що Україна має вести переговори, чи, можливо, нам потрібно заморозити конфлікт, чи щось подібне. Так що ж робить Україна? Україна насправді серйозно обговорює вирішення конфлікту. Це по-перше. По-друге, ця конференція спрямована на те, щоб наблизити Глобальний Південь, такі країни, як Бразилія, Південна Африка, Індія, до позиції України, щоб змусити їх серйозно розглянути українські інтереси, виправдані вимоги України, щоб Росія лишила її в спокої», – каже Фройденштайн.
Головним завданням саміту, на думку Джейкоба Кіркегаарда, є протистояння російській пропаганді про війну, яка мала певні успіхи в країнах, що розвиваються.
Це буде точно в інтересах всієї глобальної спільнотиОлександр Хара
«Якщо ці уряди будуть представлені в Швейцарії, то вони матимуть можливість послухати, що має сказати український уряд… І коли це станеться (мирні переговори з Росією – ред.), це буде корисний процес для українського уряду, який вже зустрічався з багатьма глобальними урядами за межами групи традиційних західних союзників. Вірю, що це сприятиме мирному врегулюванню, і це, безумовно, надаватиме йому певну легітимність, але не слід очікувати якихось короткострокових результатів від червневого мирного саміту», – наголосив експерт.
Росію не запрошували на саміт у Швейцарії, однак не виключали її майбутньої участі у заходах такого рівня. Перш ніж вдаватися до взаємодії з Москвою, кажуть фахівці, Україна хоче заручитися якомога ширшою підтримкою ключових принципів, що лягли би в основу майбутніх мирних процесів.
«Резолюціями, самітами війну не можна зупинити. Але такі кроки української дипломатії, української політики потрібні для того, щоб утримати цей табір прихильників України й «вигравати» нових, оскільки ми фактично просуваємо ідею відновлення норм і принципів міжнародного права. І це буде точно в інтересах всієї глобальної спільноти», – резюмував Олександр Хара.
Форум