В Одесі дискутують про долю пам’ятника Катерині Другій, який стоїть вже 15 років. Нинішня масштабна війна Росії проти України лише додала пристрастей у суперечку, бо для багатьох сам «монумент засновникам Одеси» є символом «русского мира», агресивна реалізація концепції якого нинішнім Кремлем призводить, в тому числі, і до ракетних та повітряних ударів по Одесі та області. А історики, з якими спілкувалось Радіо Свобода, вказують на негативну роль імператриці Катерини Другої в історії України та козацтва.
Після масштабного нападу Росії на Україну і дуже частих обстрілів Одеси та області активізувались ті, хто вважає, що сама присутність Катерини Другої в Одесі дає підстави Кремлю не визнавати південь України Україною, говорити про відтворення Новоросії. В російській стратегічній концепції передбачалось захоплення Одеси, яка мала б стати частиною сухопутного коридору з окупованого Криму та півдня України до Придністров’я.
В самому ж місті – та й не лише – загострились дискусії про долю пам’ятника. Ось лише віхи останніх кількох місяців за хронікою «Суспільного Одеса»:
- 13 липня електронна петиція про демонтаж пам'ятника Катерині II в Одесі набрала 25 тисяч голосів.
- 1 серпня з'явилася відповідь Володимира Зеленського на електронну петицію про знесення та заміну пам'ятника Катерині II в Одесі, в якій зазначалося, що президент звернувся до Одеської міської ради з проханням розглянути порушені в петиції питання відповідно до компетенції.
- 16 серпня міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко заявив, що підтримує ідею демонтувати монумент, однак зазначив, що рішення – за місцевими депутатами
- В обласній військовій адміністрації рекомендували Одеській міськраді демонтувати пам'ятники Катерині II та Олександру Суворову.
- 10 вересня в Одесі розмалювали пам'ятник Катерині II. На пам'ятнику червоною фарбою написали «Єкатєріна = Путін».
- Пізніше, 12 вересня, пам'ятник Катерині II облив фарбою громадський діяч «Автомайдану» Артак Григорян.
- 13 вересня пам'ятник облили фарбою вдруге.
- В Одесі 19 вересня провели інтернет-слухання з питання вирішення долі пам’ятника «Засновникам Одеси», в ансамблі якого є скульптура Катерини Другої.
«Помста за Помаранчеву революцію»
Пам’ятник Катерині простояв 22 роки від на початку XX століття перед тим як його в 1923 році знесли більшовики.
Але вже в незалежній Україні в 2007 році пам’ятник виготовили знову – причому в Києві.
«2007 рік – зрозуміло за які гроші і з яких мотивацій. Безперечно, коли Росія пережила цей ляпас – Помаранчеву революцію 2004 року – та не прихід до влади їхнього ставленика, вони почали вкидати величезні гроші, щоб підкуповувати і створювати м’якеньку подушку «русского мира», – каже на своєму Ютуб-каналі відомий український історик Олександр Алфьоров.
Пам’ятник було встановлено незаконно. Тоді ніхто не хотів слухати інтелігенціюСергій Гуцалюк
А одеський історик Cергій Гуцалюк, представник Українського інституту національної пам’яті на півдні України, в інтерв’ю Радіо Свобода вказує, що пам’ятник був відкритий в Одесі на російські гроші.
«Це всім відомий факт і про це у відритих джерелах є повно інформації. І тоді ніяких громадських слухань не проводилось в Одесі – навпаки, були величезні протести, були сутички. Пам’ятник було встановлено незаконно. Тоді ніхто не хотів слухати інтелігенцію. Я вважаю, що то взагалі була така помста тодішньому президенту Ющенку за визнання Голодомору геноцидом», – каже Гуцалюк в інтерв’ю.
Також після відкриття пам’ятника саме до нього неодноразово стікались проросійські марші чи демонстрації в Одесі.
Історичні рахунки України з Катериною
З російською імператрицею Катериною Другою в українців своя історія – її гостро в творчості критикував, скажімо, Тарас Шевченко.
Катерина скасувала гетьманство і останній гетьман України Кирило Розумовський в 1764 році позбувся булави за її розпорядженням.
«У Кирила Розумовського забирають булаву тому, бо він, виявляється, хотів створити європейську державу», – каже Алфьоров.
У 1765–1770 роках були скасовані Слобідські козацькі полки – серед них Харківський та Ізюмський. Поступово Катерина перекроїла адміністративний устрій і постворювала намісництва.
Було фактично ліквідоване українське козацтво – козаки або переведені в регулярне російське військо, або – більшість – стали державними селянами.
У 1775 році Катерина Друга ліквідовує Запорізьку Січ, а останній кошовий отаман Петро Калнишевський разом зі старшиною до кінця своїх днів були направлені на Соловки.
«Не просто ліквідовує, а на Січ нападають, кошового отамана Калнишевського і всю старшину – в кайдани, Січ руйнують, а козаків – хто захотів – перетворюють в так зване Чорноморське військо», – нагадує історик Алфьоров.
Але на Катерині лежить й інший «великих гріх» перед українцями як народом волелюбним. У 1783–1790-х роках вона запровадила в Україні кріпосну систему.
«Вона зробила з українців рабів – з людей Лівобережжя та Слобожанщини. Тобто з вільних українців зробила рабів!» – пояснює в інтерв’ю професор історії Одеського національного університету імені Мечникова Тарас Гончарук.
«Катерина принесла в Україну найганебніше явище – коли людину могли поміняти на собаку – кріпосництво, перетворивши українців на холуїв і рабів своєї імперії», – нагадує Алфьоров.
Вона зробила з українців рабів – з людей Лівобережжя та Слобожанщини. Тобто з вільних українців зробила рабів!Тарас Гончарук
Також Катерина запровадила цензуру на друк книжок Києво-Печерською лаврою (1766 рік), розпорядилась щоб з церков забрати всі українські книжки і поміняли на російськомовні (1769 рік) та, за висловом історика, у «квітці Гетьманщини» – Києво-Могилянській академії – офіційною мовою викладання стає російська (1783 рік).
«Для українців Катерина – це уособлення кріпацтва, рабства, знищення ознак державності, ну, і знищення народу як такого – і фізичне і морально-духовне. Вона заборонила нашу церкву, вона одна з перших заборонила нашу мову, а далі воно все пішло-покотилося», – пояснює в інтерв’ю одеський історик Сергій Гуцалюк.
Він додає: «Історична постать Катерини постійно використовувалась і Радянським Союзом, а потім сучасною Росією як один зі стрижнів їхніх претензій на південь України та й на всю Україну. Це одне з ідеологічних, історичних обґрунтувань сучасної агресії проти нас».
Хто ж засновник Одеси?
Власне, монумент, про який нині гаряче сперечаються, називається пам’ятником засновкам Одеси, а не Катерині як такій – хоча саме вона увінчує його зверху, виділяючись висотою в архітектурному ансамблі площі.
Історики, з якими поспілкувалось Радіо Свобода, кажуть, що Одеса насправді була заснована ще на початку 15-го століття за часів Великого Князівства Литовського (ВКЛ).
Сама Катерина здивувалася б, що вона заснувала ОдесуСергій Гуцалюк
«Перша згадка – 1415 рік, коли воно перебувало в складі Великого Князівства Литовського разом з Очаковом та Білгородом (нині Білгород-Дністровський). Ці три міста були південними форпостами ВКЛ. Сама Катерина здивувалася б, що вона заснувала Одесу. За тією версією, вона заснувала місто за півтора роки до своєї смерті в 1796 році, але вона була вже в такому віці і стані, що їй було байдуже, що там робиться в Хаджибеї на Чорному морі», – каже історик Сергій Гуцалюк.
Гуцалюк нагадує, що ще 30 років після смерті Катерини місто люди переважно називали Хаджибей: «І навіть чумакам вказували, що ви їдете в Одесу, а не Хаджибей, і за це навіть фізичні покарання були, щоб називали Одесою». За його словами, в рескрипті Катерини йшлося про реконструкцію та розбудову існуючого порту.
Цей пам’ятник – це ідол «русского мира», який означає, що Одеса – це не УкраїнаТарас Гончарук
«Я завжди дивуюсь, коли мені кажуть: Ну, от заснували міста на півдні України хто? Російські царі! І так Путін говорить – хто «позасновивал еті города?». Кажуть, що засновниками Одеси, Миколаєва, Херсону були російські імператори. Росіяни тут ніколи не засновували міст. Вони приходили і ставили фортецю з гарнізоном», – каже Олександр Алфьоров.
«А хто ж був містянами? Хто мешкав у Херсоні, Миколаєві, Одесі? А звідки взялось місце щоб поставити фортецю? А звідки там дороги існували ще до фортеці? Насправді це були території вже давно заселені українцями, це території, які насправді в тій чи іншій мірі існували в контексті українського козацтва», – пояснює історик Алфьоров.
Не знищити, а перенести?
Нині, коли біля пам’ятника проводяться часті флешмоби і протести, коли триває дискусія про його усунення, мова не йде про демонтаж зі знищенням.
Власне, пропонується перенести пам’ятник до музею. Скажімо, депутати Одеської міськради пропонують перенести пам'ятник Катерині в історико-краєзнавчий музей.
Зараз до 20 жовтня буде веб-опитування. Учасникам пропонують відповісти на таке запитання: «Як має бути вирішена доля пам’ятника «Засновникам Одеси», розташованого на Катерининській площі у м. Одесі?»
Запропоновані варіанти відповідей:
- Демонтувати з пам’ятника імперські символи.
- Демонтувати з пам’ятника лише скульптуру Катерини ІІ.
- Демонтувати пам’ятник повністю.
- Відкласти вирішення питання долі пам’ятника до закінчення воєнного стану.
- Зберегти пам’ятник на своєму місці без змін.
- Зберегти пам’ятник на своєму місці, доповнивши історичною інформацією щодо діяльності Катерини ІІ.
- Зберегти пам’ятник та перенести до спеціального меморіального парку чи музею.
Між тим одеські депутати вже внесли проєкт рішення до сесії міськради, повідомили на сторінці фракції «Європейська солідарність».
«Ми вважаємо, що в центрі міста не може бути російського маркера – пам'ятника російському царю. До того ж нещодавно стало публічно відомо, що кошти на його встановлення виділяло російське консульство в Одесі. Ми проти вандалізму і руйнування пам'ятників, тому вважаємо, що його місце в музеї», – зазначив голова фракції «ЄС» у міськраді Одеси Олексій Потапський.
Наразі до кінця невизначеною є позиція мера Одеси Геннадія Труханова. Війна на нього сильно вплинула політично і зробила більш проукраїнським політиком, але в питанні пам’ятника він проти знесення, говорячи, що «Одеса – це інтернаціональне місто».
«Так ніхто ж не відкидає, що Одеса – інтернаціональне місто! Боронь, Боже, як-то кажуть! Річ у тім, що я Труханова добре розумію, бо вся його попередня риторика – це було, щоб сподобатись отій проросійській частині одеситів, людей прорадянських. Це був його широкомасштабний, ядерний електорат. А зараз невідомо, як буде», – каже Сергій Гуцалюк.
Одеський історик Гуцалюк зазначає: «Молодь здебільшого за те, щоб цей пам’ятник прибрати і перенести до музею. Це фактично прапор «русского мира» стоїть в Одесі, у нас, на півдні України, в центрі українського міста. Це дуже небезпечний символ».
А професор з Одеси Тарас Гончарук зауважує: «Цей пам’ятник – це ідол «русского мира», який означає, що Одеса – це не Україна».